ШАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шам (вигук на позначення човгання, тертя, невиразного мовлення, швидких і легких рухів із супровідним шумом)
звуконаслідувальне утворення;
припущення про зв’язок з р. хам (виг.) «про жадібне поїдання», укр. хамели́ти «насилу жувати» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 174) сумнівне;
р. ша́мать (розм.) «їсти», ша́мкать «говорити невиразно», бр. [шам] «тихий шурхіт», [ша́маць] «викликати шурхіт», шамаце́ць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ть
«шелестіти; торохтіти»
ша́мати
«шарудіти, шелестіти»
ша́мкати
«говорити невиразно; (рідк.) шарудіти, шелестіти»
(розм.)
шамки́й
шамоті́ти
«шелестіти»
шамотня́
«шелест, шурхіт; метушня»
шамотня́ва
«тс.»
шамті́ти
шамша́
«той, хто шамкає у розмові»
шамша́вий
«шумний, шарудливий, шелестливий»
шамше́нко
«син шамші»
шамши́ти
«шамотіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шам «тихий шурхіт» | білоруська |
| ша́маць «викликати шурхіт» | білоруська |
| шамаце́ць «тс.» | білоруська |
| хам «про жадібне поїдання» (виг.) | російська |
| ша́мать «їсти» (розм.) | російська |
| ша́мкать «говорити невиразно» | російська |
| хамели́ти «насилу жувати» | українська |
ша́мнуть «шубовснути, несподівано впасти у воду, зануритися у в’язку масу»
звуконаслідувальне утворення, похідне від шам з початковим значенням «викликати шум, характерний для падіння у воду, в’язку масу»;
р. [шамать] «кидати щось зі стуком» Даль, п. szamotać «cмикати, тріпати, термосити», szamotać się «борсатися»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szamotać «cмикати, тріпати, термосити»«борсатися» | польська |
| szamotać się «cмикати, тріпати, термосити»«борсатися» | польська |
| шамать «кидати щось зі стуком» | російська |
| шам «викликати шум, характерний для падіння у воду, в’язку масу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України