ЧАРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ча́ра «старовинна посудина, з якої п’ють вино»
походження тюркських і монгольських слів неясне (Ramstedt 422);
пор. алт. тат. čara «велика чашка», монг. čara, сara «металева миска» (Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 133; Bern. I 136; Brückner 72; Sławski I 113; Sł. prasł. II 112–113; Schrader Reallexikon I 369);
за іншою версією, запозичення з тюркських мов;
припускається спорідненість з дінд. carúḥ «казан», гр. ϰύρνα, ϰέρνος, ϰέρνον «чаша для офірувань», дірл. coire ( *ku̯rii̯o-) «казан», кімр. pair, дісл. hverr «тс.», hverna «горщик», гот. ƕaírnei «череп» (Fick I 24, 385; Zupitza GG 57–58; Uhlenbeck 44; Hirt BB 24, 248);
псл. čara;
р. бр. ча́ра, др. чара, п. czara;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачарко́ваний
«запитий із чарки»
при́чарок
«закуска»
чарка
ча́рка
чаркови́й
чаркува́ти
«випивати; [пригощати горілкою]»
чаркува́тися
«цокатися; випивати»
чарчи́на
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čara «велика чашка» | алтайська |
| ча́ра | білоруська |
| ƕaírnei «череп» | готська |
| ϰύρνα | грецька |
| carúḥ «казан» | давньоіндійська |
| coire «казан» ( *ku̯rii̯o-) | давньоірландська |
| hverr «тс.» | давньоісландська |
| чара | давньоруська |
| pair | кімрська |
| čara | монгольська |
| czara | польська |
| čara | праслов’янська |
| ча́ра | російська |
| čara «велика чашка» | татарська |
| čara «велика чашка» | ? |
| сara «металева миска» | ? |
| ϰέρνος | ? |
| ϰέρνον «чаша для офірувань» | ? |
| hverna «горщик» | ? |
чара́ «сковорода Мо; лист заліза для випікання хліба, печива тощо Ва»
припущення про молдавське джерело (Мо 75), мабуть, помилкове;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чиру́н
«солеварна сковорода»
чар «привабливість, чарівливість; чаклунство, чаклунське зілля»
менш переконли ві пов’язання псл. čarъ з гр. ϰείρω «стрижу; рубаю; знищую» (Brückner PF 7, 177) або з гр. ϰη̃ρυξ «оповісник, провісник», лат. carmen «пісня, наспів», дінд. kīrtíṣ «слава, звістка» (Ильинский РФВ 61, 236–237);
іє. *ku̯er- «тс.»;
споріднене з лит. keraĩ (мн.) «чари, чаклунство», kerėˊti «чарувати, чаклувати», ав. čārā- «засіб», перс. čār «тс.», čārа «засіб, допомога; хитрощі», дінд. kṛṇṓti «робить», karṓti «тс.», kṛtyā́ «дія, вчинок», ав. kǝrǝnаoiti «робить», кімр. peri «робити»;
псл. čarъ/čarа;
р. бр. ча́ры (мн.), др. чаръ, п. czar, ч. слн. čár, слц. čar, болг. м. чар, схв. ча̑р, стсл. чаръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пречарови́тий
«чарівливий»
розчаро́вувати
розчарува́ння
чара́
«чари»
ча́ри
(мн.)
чарі́вка
«чарівниця»
чарівки́й
«чарівний»
чарівли́вий
чарівни́й
чарівни́к
чарівни́цтво
чарівни́цький
чарівни́ця
чарівни́чий
ча́рінь
«пігментні плями на обличчі вагітної жінки»
чароване
чарови́на
«чаклунське зілля»
чаровни́к
«чарівник»
чарува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čārā- «засіб» | авестійська |
| kǝrǝnаoiti «робить» | авестійська |
| ча́ры (мн.) | білоруська |
| чар | болгарська |
| ϰείρω «стрижу; рубаю; знищую» | грецька |
| ϰη̃ρυξ «оповісник, провісник» | грецька |
| kīrtíṣ «слава, звістка» | давньоіндійська |
| kṛṇṓti «робить» | давньоіндійська |
| чаръ | давньоруська |
| *ku̯er- «тс.» | індоєвропейська |
| peri «робити» | кімрська |
| carmen «пісня, наспів» | латинська |
| keraĩ «чари, чаклунство» (мн.) | литовська |
| чар | македонська |
| čār «тс.» | перська |
| czar | польська |
| čarъ | праслов’янська |
| čarъ/čarа | праслов’янська |
| ча́ры (мн.) | російська |
| р | сербохорватська |
| čar | словацька |
| čár | словенська |
| чаръ | старослов’янська |
| čár | чеська |
| kerėˊti «чарувати, чаклувати» | ? |
| čārа «засіб, допомога; хитрощі» | ? |
| karṓti «тс.» | ? |
| kṛtyā́ «дія, вчинок» | ? |
чара́х «вигук, що імітує звук тяжкого удару»
звуконаслідувальні утворення, аналогічні до тара́х, тара́хнути, шара́х, шара́хнути (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чарахну́ти
«вдарити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тара́х | ? |
| тара́хнути | ? |
| шара́х | ? |
| шара́хнути | ? |
санскри́т «давньоіндійська літературна мова»
запозичення з давньоіндійської мови;
дінд. samskṛta «санскрит», букв. «оброблений; складений, зібраний» складається з префікса sam- «з-, разом», спорідненого з гр. ἅμα «разом з», гот. sama «самий», псл. samъ, укр. сам, і дієприкметника від дієслова kṛṇṓti (karṓti) «робить», спорідненого з лит. kẽras «чари», kùrti «будувати, засновувати», псл. čary, укр. ча́ри;
р. болг. м. санскри́т, бр. санскры́т, п. sanskryt, ч. sanskrt, заст. sanskrit, слц. вл. sanskrit, м. санскрит, схв. са̀нскрит, слн. sanskrít;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| санскры́т | білоруська |
| санскри́т | болгарська |
| sanskrit | верхньолужицька |
| sama «самий» | готська |
| ἅμα «разом з» | грецька |
| samskṛta «санскрит» | давньоіндійська |
| sam- «з-, разом» | давньоіндійська |
| kṛṇṓti | давньоіндійська |
| karṓti | давньоіндійська |
| kẽras «чари» | литовська |
| kùrti «будувати, засновувати» | литовська |
| санскри́т | македонська |
| санскрит | македонська |
| sanskryt | польська |
| samъ | праслов’янська |
| čary | праслов’янська |
| санскри́т | російська |
| са̀нскрит | сербохорватська |
| sanskrit | словацька |
| sanskrít | словенська |
| сам | українська |
| ча́ри | українська |
| sanskrt | чеська |
| sanskrit | чеська |
яр «долина з крутими боками»
непереконливі спроби пояснення слова як праслов’янського (з індоєвропейського) за походженням: пов’язання з дінд. íriṇam «діра, тріщина в землі» (Потебня РФВ 6, 146) або з псл. jarъ «ярий, несамовитий» (Kretschmer Glotta 11, 108; Schuster-Šewc 429–430);
пов’язання з тюрк. jaryk, jaruk (jarug) (Sławski I 501–502; Mikl. EW 100; Karłowicz SWO 229; Bern. I 445–446; Lokotsch 74–75; Горяев 436; Преобр. IІ, вып. последний 139; Сziżewski PF III 79; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 301–302), а також з тюрк. аryk (Mikl. TEl I 248) менш імовірне;
отже, первісне значення слова «розколина»;
дтюрк. jar «яр, яруга» походить від дієслівного кореня jar- «розсікати, розрубувати, розколювати, розщеплювати», представленого в тур. yar-, уйг. аз. туркм. ног. тат. башк. яр-, кирг. каз. ккалп. жар-, узб. ёр-, алт. дьар-, хак. тув. чар, чув. c̦ур «тс.», як. саркаах «розщеплений на тонкі скіпки», сарт «тонка дранка або скіпки»;
запозичення з тюркських мов;
р. бр. яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище», др. яруга «яр, ущелина», п. jar «яр», ч. [jár] «рів, рівчак», [járek] «струмок», слц. jarok «рів, рівчак; струмок», болг. [яр] «стрімкий берег, урвище», схв. jàруга «яр, байрак; вибій; велика калюжа; траншея», слн. járek «рів, рівчак; окоп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ярок
зая́рний
«той, хто живе за яром»
зая́ровець
«той, хто живе за яром»
заяро́вувати
«вкладати, вставляти (про полиці в шафі)»
зая́рок
«тс.»
пере́ярок
«яр, що перетинає інший яр»
пояру́жник
«чекан, Saxicola ВеБ; чикалка (звичайна камінка), Oenanthe oenanthe L. Шарл»
(орн.)
прия́р'я
прияро́вий
при́ярок
прияру́жний
яркува́тий
ярова́тий
«яркуватий»
ярова́тість
«подібна до яру будова річкової долини»
яро́к
«невеликий яр; [струмок]»
яру́га
«великий яр, [невелике заглиблення з виразними берегами, буває наповнене водою тільки після сильного дощу і після снігу]»
яру́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яр- | азербайджанська |
| дьар- | алтайська |
| яр- | башкирська |
| яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище» | білоруська |
| яр «стрімкий берег, урвище» | болгарська |
| íriṇam «діра, тріщина в землі» | давньоіндійська |
| яруга «яр, ущелина» | давньоруська |
| jar «яр, яруга» | давньотюркська |
| jar- «розсікати, розрубувати, розколювати, розщеплювати» | давньотюркська |
| жар- | казахська |
| жар- | каракалпакська |
| жар- | киргизька |
| яр- | ногайська |
| jar «яр» | польська |
| jarъ «ярий, несамовитий» | праслов’янська |
| яр «стрімкий, урвистий берег, схил; урвище» | російська |
| jàруга «яр, байрак; вибій; велика калюжа; траншея» | сербохорватська |
| jarok «рів, рівчак; струмок» | словацька |
| járek «рів, рівчак; окоп» | словенська |
| яр- | татарська |
| чар | тувинська |
| yar- | турецька |
| яр- | туркменська |
| jaryk | тюркські |
| jaruk (jarug)(Sławski I 501--502; Mikl. EW 100; Karłowicz SWO 229; Bern. I 445--446; Lokotsch 74--75; Горяев 436; Преобр. IІ, вып. последний 139; Сziżewski PF III 79; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 301--302) | тюркські |
| аryk | тюркські |
| jarug | тюркські |
| ёр- | узбецька |
| яр- | уйгурська |
| чар | хакаська |
| jár «рів, рівчак» | чеська |
| járek «струмок» | чеська |
| c̦ур «тс.» | чуваська |
| саркаах «розщеплений на тонкі скіпки» | якутська |
| сарт «тонка дранка або скіпки» | якутська |
чарома́нтія «чаклунство, магія»
специфічно українське утворення, що виникло в результаті контамінації слів ча́ри та хірома́нтія;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́ри | ? |
| хірома́нтія | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України