ЦІП — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ціп «ручне знаряддя для молотьби»
пов’язання з лат. cippus «колона, стовп» (Sławski I 56) непереконливе;
виводиться також від стсл. цѣпити, з яким споріднені ч. čepiti «щипати», укр. щепи́ти (Brückner 58; Machek ESJČ 83; Holub–Kop. 84; Holub–Lyer 112);
припускається спорідненість із гр. σϰίπων «палиця, патериця», лат. scīpiō «тс.», гот. skip «судно, корабель», лат. scindō «розрізую, розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розколює» (Младенов AfSlPh 36, 117–118; Uhlenbeck PBrB 27, 131);
псл. сěръ «ціп»;
р. болг. м. цеп, бр. цэп, др. цѣпъ, п. ч. слц. сер, вл. суру (мн.), нл. серу, полаб. сероі «тс.», схв. це̑п, слн. серес;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цепов'є́
«ціпилно»
ціпи́вно
ціпи́лно
ціпи́ло
«тс.»
ціпи́льна
«тс.»
ціпи́льно
ціпи́на
«тс.»
ціпо́к
ціпува́ти
«молотити ціпом»
ціпу́га
«велика палиця»
ціпу́н
ціпу́ра
ціпу́х
«тс.»
цѣпъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэп | білоруська |
| цеп | болгарська |
| суру (мн.) | верхньолужицька |
| skip «судно, корабель» | готська |
| σϰίπων «палиця, патериця» | грецька |
| σχίζω «тс.» | грецька |
| chinátti «розколює» | давньоіндійська |
| цѣпъ | давньоруська |
| cippus «колона, стовп» | латинська |
| scīpiō «тс.» | латинська |
| scindō «розрізую, розриваю» | латинська |
| цеп | македонська |
| серу | нижньолужицька |
| сероі «тс.» | полабська |
| сер | польська |
| сěръ «ціп» | праслов’янська |
| цеп | російська |
| п | сербохорватська |
| сер | словацька |
| серес | словенська |
| цѣпити | старослов’янська |
| щепи́ти | українська |
| čepiti «щипати» | чеська |
| сер | чеська |
чі́порня «вид гри, яка полягає в тому, що палиці кидають у ціль»
пов’язане з ціпу́ра «велика палиця», похідним від ціп (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціпу́ра «велика палиця» | ? |
| ціп | ? |
цепйо́лка «жердина, якою притримують солому на стрісі, коли криють будівлю»
очевидно, фонетичний варіант давнішого незасвідченого *ціпйолка, утвореного від ціп;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *ціпйолка | ? |
| ціп | ? |
цєп'є́ «курча»
похідне утворення від вигуку *цєп, що є фонетичним варіантом вигуку ціп;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цє́п'єта
цє́п'ята
(мн.)
цє́пати
«пищати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *цєп | ? |
| ціп | ? |
ці́павка «бурозубка звичайна (вид землерийки), Sorex araneus L.» (зоол.)
суфіксальне утворення від звуконаслідувального вигуку ціп, що імітує писк цих тварин;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціп | ? |
ціпки «перекладки драбини»
очевидно, похідне утворення від ціп, псл. сěръ «палиця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сěръ «палиця» | праслов’янська |
| ціп | ? |
ці́па «курка свійська, Gallus» (орн.)
звуконаслідувальні утворення від вигуку ціп-ціп, що імітує писк курчат і використовується також для підкликання птахів, аналогічні лтс. tib, cib (вигук), ciba «курка», нвн. [zib-zib] «вигук для підкликання свійських птахів»;
р. цып-цы́п, цы́па «курча, курка», бр. ціп-ціп, ці́па «курча», п. [сіра] «курка», сір-сір, слц. сіра «курка», слн. сíра «жайворонок лучний, Alauda pratensis L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цєп'є́
цєп'я́
«курча»
цє́пати
«пищати»
циплєня́
ципля́
ціп'я́
«курча»
ціпа́-ціпа́
ціпа́к
«велике курча»
ціпенє́
«тс.»
ці́пі-ці́пі-ціп
ці́пка
ці́пкати
ці́пкіт
«писк»
ціпленя́
«курча»
ціпля́
«тс.»
ціпоні́ти
ціпоті́ти
ціпу́-ціпу́
«тс.»
ціпці́п
«вигук для підкликання курей та курчат»
ціпча́к
«маленька пташка»
ціпча́ти
цьо́пати
«тс.»
цюп'є́
«тс.»
цю́пка
«тс.»
ця́па
«курка»
ця́пати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціп-ціп | білоруська |
| tib | латиська |
| zib-zib «вигук для підкликання свійських птахів» | нововерхньонімецька |
| сіра «курка» | польська |
| цып-цы́п | російська |
| сіра «курка» | словацька |
| сíра «жайворонок лучний, Alauda pratensis L.» | словенська |
| цы́па «курча, курка» | українська |
| ці́па «курча» | українська |
| сір-сір | українська |
| ціп-ціп | ? |
| cib (вигук) | ? |
| ciba «курка» | ? |
ці́пи «сорт груш»
можливо, назва виникла лексико-семантичним способом від ці́пи «кури, курчата» з огляду на жовтий колір плодів;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ці́пи «кури, курчата» | ? |
ці́пити «стискати»
псл. cěpiti/cěpati;
пов’язане чергуваннями з чіпа́ти;
споріднене з р. при-цепи́ть-ся «причепитися», це́пкий «чіпкий»;
р. [цепа́ть] «зачіпати, причепляти», др. цѣпити «розколювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́ціпи
«два зуби в нижній щелепі вола чи корови»
зціп'я́
«тс.»
зці́па
«ланцюг»
ціпки́й
«чіпкий; упертий; [міцний, сильний О]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цѣпити «розколювати» | давньоруська |
| cěpiti/cěpati | праслов’янська |
| при-цепи́ть-ся «причепитися» | російська |
| цепа́ть «зачіпати, причепляти» | російська |
| чіпа́ти | ? |
| це́пкий «чіпкий» | ? |
оцупі́ти «замерзнути»
очевидно, пов’язане з ціпені́ти «замерзати», ці́пити (про мороз) «бути сильним» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
очіпі́ти
«застигнути, завмерти з переляку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціпені́ти «замерзати» | ? |
| ці́пити «бути сильним» (про мороз) | ? |
тю́па «курка» (дит.)
очевидно, результат контамінації слів тю́тя і ці́па «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тю́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тю́тя «тс.» | українська |
| ці́па | українська |
ціпни́ця «вид осоки, Саrех frigida All.» (бот.)
похідне утворення від кореня ціп-, наявного в словах ці́пити, ціпки́й «чіпкий»;
назва рослини мотивується, можливо, тим, що її плоди чіпляються до шерсті тварин;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ціп- | ? |
| ці́пити | ? |
| ціпки́й «чіпкий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України