ЦУР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цур «вигук закляття від чогось»
задовільної етимології не має;
пов’язується зі словом цу́рка «палиця (для відганяння ворожої сили)» (Преобр. ІІ, вып. последний 81–82) або може розглядатися як символічне дерев’яне зображення далекого предка (духа-охоронця дому), тоді вигуки цур, цур-цура́ є зверненнями до цього духа, прикликанням його, пор. припущення зв’язку зі словами пра́щур (Желтов ФЗ 1876/4, 37; Никольский ФЗ 1891/4-5, 11) і чорт (Bern. І 164), з гр. ϰύριος «пан, господь» (Зеленин ІІ 93);
гіпотези про запозичення р. чур з чув. tšar (чар) «тримай, спиняй, стій» (Gauthiot MSL 16, 89), дсканд. Туr «бог війни» (Погодин ЖСт. 20, 427) менш прийнятні;
р. чур, бр. цур, [чур], п. cur «чорт» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зацура́ти
«лишити, кинути»
одцу́р
«зречення»
цур-цура́
«тс.»
цура́ти
«сахатися, відчужуватися»
цуратися
цура́тися
«тс., відчужуватися»
цура́ть
«займати або привласнювати щось, вигукуючи першим: “Цур, моє”»
цура́ха
«цур Г; анафема Пі»
цура́чка
«цур»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цур | білоруська |
| ϰύριος «пан, господь» | грецька |
| cur «чорт» (з укр.) | польська |
| чур | російська |
| чур | російська |
| чур | українська |
| tšar «тримай, спиняй, стій» (чар)(Gauthiot MSL 16, 89) | чуваська |
| цу́рка «палиця (для відганяння ворожої сили)» | ? |
| цур | ? |
| цур-цура́ | ? |
| пра́щур | ? |
| Туr «бог війни» | ? |
цур (у вислові цуром врагу в очі глянь)
очевидно, пов’язане з цур, цу́ра (в значенні «дух-охоронець дому»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цур | ? |
| цу́ра (в значенні «дух-охоронець дому») | ? |
цурпе́к «пізно народжене ягня»
результат злиття й субстантивації вигуків закляття цур і пек, оскільки ягнята, народжені після весняного підрахунку приплоду, сприймалися як щось незвичайне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цурпе́ка
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цур | ? |
| пек | ? |
цу́ра́ «паличка Г; гра в цурки ЛЖит; відходи після перевіювання зерна Мо»
до значення «гра» пор. спостереження О.О. Потебні про перехід язичницьких обрядів і вірувань до сфери дитячих ігор;
можна припустити давнє значення слів цу́ра, цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)»;
загальновизнаної етимології не має;
далі найімовірнішою є спорідненість зі щур (як нічною твариною);
менш прийнятними є зіставлення з лит. kiáuras «дірявий», лтс. саũrs «тс.», лит. kiùrti «ставати дірявим», skiaurė˜ «дірявий човен», снн. schore «щілина, тріщина» (Фасмер IV 387; Mühl.–Endz. I 365) та з н. scheren «стригти, обрізати», Schur «стрижка» (Горяев 417);
р. чу́рка «обрубок дерева або металу», [чура́к] «обрубок дерева», бр. цу́рка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цур'я
«тс.»
цураки́
«об’їдки»
цурка
цурка́
«тріски»
(зб.)
цу́рка
«невелика паличка, обрубок; вид гри; (зб.) дрібні відходи з уламків стебел і колосків під час молотьби Чаб»
цурка́ль
«учасник гри в цурки»
цурки́й
«грубозернистий»
цуркува́ти
«скручувати палицею мотузку»
цурува́ти
«тс.; крутити»
цурува́ть
«правити, вимагати, здирати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цу́рка | білоруська |
| саũrs «тс.» | латиська |
| kiáuras «дірявий» | литовська |
| kiùrti «ставати дірявим» | литовська |
| scheren «стригти, обрізати» | німецька |
| чу́рка «обрубок дерева або металу» | російська |
| schore «щілина, тріщина» | середньонижньонімецька |
| чура́к «обрубок дерева» | українська |
| значення «гра» | ? |
| спостереження | ? |
| Потебні | ? |
| цу́ра | ? |
| цу́рка «символічне зображення далекого предка (духа-охоронця дому)» | ? |
| щур (як нічною твариною) | ? |
| skiaurė˜ «дірявий човен» | ? |
| Schur «стрижка» | ? |
цу́ри «лахміття, ганчір’я»
можливо, експресивне утворення на основі іменників цу́ндра «лахміття, дрантя» і цу́ри «дрібні відходи»;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цу́равий
«обідраний, обшарпаний»
цу́равка
цу́равча
«обідрана дитина»
цу́ря
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цу́ндра «лахміття, дрантя» | ? |
| цу́ри «дрібні відходи» | ? |
тю́ря «солодка вода з покришеним у неї хлібом»
очевидно, запозичення з балтійських мов;
пор. лит. tỹrė «каша», лтс. ķura «суп зі скоринок хліба», čuruls «їжа з води, хліба і цибулі»;
р. тю́ря «страва, що готується на воді з кришеним чорним хлібом і сіллю; хліб з водою», бр. [цура́] «страва, що готується з води, солі або цукру і хліба; страва з теплої води і хліба; хліб, накришений у молоко», [цюра́] «страва з хліба, води і цукру»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тю́ра
«певна страва»
тю́рити
«готувати страву, яка називається тю́ра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цура́ «страва, що готується з води, солі або цукру і хліба; страва з теплої води і хліба; хліб, накришений у молоко» | білоруська |
| цюра́ «страва з хліба, води і цукру» | білоруська |
| ķura «суп зі скоринок хліба» | латиська |
| čuruls «їжа з води, хліба і цибулі» | латиська |
| tỹrė «каша» | литовська |
| тю́ря «страва, що готується на воді з кришеним чорним хлібом і сіллю; хліб з водою» | російська |
цу́рпа́лок «обрубок»
складне слово, утворене з основ іменників цу́ра та па́лка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цурпа́лка
цурпа́лля
цурупа́лля
«тс.»
цуру́па́лок
цюру́балки
«колодочки; молоденьке пір’я у птахів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цу́ра | ? |
| па́лка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України