ЦЕРКВУ — ЕТИМОЛОГІЯ
це́рква
пояснення початкового с- див. ЭССЯ 3, 198–199;
неприйнятне виведення *сr̥ky з нар.-лат. *cyrica (Boháč LF 35, 440);
псл. *сr̥ky, род. в. *сr̥kъve;
праслов’янське запозичення з германських мов;
пор. гот. *kyrikō «церква», двн. chirihha, днн. kirika, дангл. cirice, circe «тс.», що походять від гр. ϰυριϰὸν (οἰϰίον) «Господній (дім)», (ϰυρια-ϰόν), який являє собою форму с. р. прикметника ϰυριαϰός, утвореного від ϰύριος «повелитель, володар; Господь»;
припускалося також два різні запозичення: балканослов’янське crьky з гот. *kyrikō та пізніше моравсько-паннонське cirъky зі старобаварської форми дав. в. одн. chirichun (Nahtigal IF 57, 70);
р. це́рковь, бр. царква́, др. цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія», п. cerkiew, каш. cerkvjô, ч. církev, слц. cirkev, вл. cyrkei, нл. cerkwja, cerkwa, полаб. cårk’áі, болг. цъ́рква, м. црква, схв. цр̑ква, слн. cårkev, стсл. црькы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надцерко́вний
це́рківка
«вид писанки»
церківни́к
«дзвонар і паламар»
це́рков
це́рковка
«тс.»
церко́вний
церко́вник
церко́вниця
церко́вщина
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
царква́ | білоруська |
цъ́рква | болгарська |
cyrkei | верхньолужицька |
*kyrikō «церква» | готська |
*kyrikō | готська |
ϰυριϰὸν «Господній (дім)» (οἰϰίον) | грецька |
cirice | давньоанглійська |
chirihha | давньоверхньонімецька |
kirika | давньонижньонімецька |
цьркы «церква; храм; християнська віра; віросповідання; обов’язки стосовно церкви; парафія» | давньоруська |
cerkvjô | кашубський |
црква | македонська |
*cyrica | народнолатинська |
cerkwja | нижньолужицька |
cerkwa | нижньолужицька |
cårk'áі | полабська |
cerkiew | польська |
*сr̥ky | праслов’янська |
прикметника | російська |
це́рковь | російська |
ква | сербохорватська |
cirkev | словацька |
cårkev | словенська |
црькы | старослов’янська |
církev | чеська |
*сr̥ky | ? |
*сr̥kъve | ? |
*сr̥kъve | ? |
*kyrikō «церква» | ? |
circe «тс.» | ? |
прикметника | ? |
ϰύριος «повелитель, володар; Господь» | ? |
chirichun | ? |
chirichun | ? |
chirichun | ? |
кі́нва «кухоль, цебрик»
запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської);
найімовірніше, джерелом слова є двн. channa (нвн. Kanne) «глек» з огляду на кореневий голосний о, який відповідає давньому германському а, і звукосполучення ev (пор. укр. це́рква, п. cerkiew);
менш імовірне пов’язання (Фасмер II 311; Machek ESJČS 218; Bern. I 558) з свн. kanne «тс.»;
походження німецького слова не з’ясоване;
р. [ко́новь] «глек», [ко́новка] «тс.», бр. ко́наўка «кухоль», п. konew «кінва», ч. konev, [konva], слц. kanva, [konva], полаб. ťönåi, слн. kónva «тс.», стсл. конобъ «казан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко
коні
ко́ноб
«цебер»
коно́вець
коно́вка
коновля
коновок
коно́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́наўка «кухоль» | білоруська |
channa «глек» (нвн. Kanne) | давньоверхньонімецька |
Kanne | нововерхньонімецька |
ťönåi | полабська |
cerkiew | польська |
konew «кінва» | польська |
ко́новь «глек» | російська |
ко́новка «тс.» | російська |
kanne «тс.» | середньоверхньнімецька |
kanva | словацька |
konva | словацька |
kónva «тс.» | словенська |
конобъ «казан» | старослов’янська |
це́рква | українська |
konev | чеська |
konva | чеська |
церківки́ «трава з синіми квітами» (бот.)
похідне утворення від це́рква;
мотивація назви не ясна;
пор. р. [церко́вник] (Даль IV 573), рослина, яку на свято Трійці носять до церкви;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
церко́вник | російська |
це́рква | ? |
церко́вник | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України