ЦВІРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цві́ркати «сюрчати; цвірінькати; плювати крізь зуби; різко говорити; бризкати»
псл. *cvьr̥kati, похідне від звуконаслідувального вигуку, що імітує пташиний крик, сюрчання, дзюрчання і под., пор. аналогічні щодо походження лит. švir̃kšti «густи; прискати», н. zirpen «цвірінькати»;
р. [цви́ркать] «цвірінькати, цвірчати (про коника)», цвири́кать, бр. цвы́ркаць, п. ćwierkać, ч. cvrčeti, cvrkati, слц. cvrkat’ «цвіркати; дзюрчати», вл. šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти», болг. цвъ́ркам «щебечу», м. цврка «щебече», схв. цврку́тати «цвірінькати», цвр́чати «сюрчати», слн. cvrčáti «щебетати; шипіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́цвірок
«вівсянка городня, Emberiza cirlus L.»
(орн.)
цвіргота́ти
цвіргу́н
«цвіркун»
цвірк
«тс.; щебет»
цвірка́р
«кобилочка річкова, Locustella (Sylvia) fluviatilis Wolf.»
(орн.)
цві́ркіт
цвіркітня́
цвіркота́ти
цвіркоті́ти
цвірку́ля
«щебетуха»
цвірку́н
«Gryllus L.»
(ент.)
цвіркунча́
«маленький цвіркун»
цвірча́ти
цві́рчити
«тс.»
цвірчок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цвы́ркаць | білоруська |
| цвъ́ркам «щебечу» | болгарська |
| šwîrčeć «цвіркати, дзижчати, гудіти» | верхньолужицька |
| švir̃kšti «густи; прискати» | литовська |
| цврка «щебече» | македонська |
| zirpen «цвірінькати» | німецька |
| ćwierkać | польська |
| *cv | праслов’янська |
| цви́ркать «цвірінькати, цвірчати (про коника)» | російська |
| цврку́тати «цвірінькати» | сербохорватська |
| cvrkat' «цвіркати; дзюрчати» | словацька |
| cvrčáti «щебетати; шипіти» | словенська |
| цвири́кать | українська |
| цвр́чати «сюрчати» | українська |
| cvrčeti | чеська |
| cvrkati | чеська |
| аналогічні | ? |
сверені́ти «цвіркотати»
очевидно, псл. svirati (svьrěti) «свистіти», svьrčьkъ «цвіркун», з яким пов’язане svirělь «дудка, сопілка»;
лит. svìrkšti «бриніти, пищати, свистіти», лтс. svir̃kstêt «тс.»;
менш переконлива думка (Фасмер III 574–575; Machek ESJČ 91) про звуконаслідувальний характер цих слів і про їх безпосередній зв’язок із *cvьrk-, укр. цві́ркати;
р. [сверча́ть] «цвірчати», сверчо́к, бр. [свірча́ць] «цвірчати», [свершч] «цвіркун», п. świerszczeć «цвірчати», świerszcz «цвіркун», ч. [švrček], ст. svrček «тс.», слц. svrček, вл. šwjerč, м. свирец, стсл. свръчь(къ) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свереньча́ти
сверчо́к
«цвіркун»
сверщо́к
сверщу́к
свириньо́к
свирі́нька
свиріньо́к
свирши́ти
«тс.»
сві́рень
свірк
сві́ркалка
свірко
свірча́ти
свірчо́к
свірщо́к
шверщо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свірча́ць «цвірчати» | білоруська |
| свершч «цвіркун» | білоруська |
| šwjerč | верхньолужицька |
| svir̃kstêt «тс.» | латиська |
| svìrkšti «бриніти, пищати, свистіти» | литовська |
| свирец | македонська |
| świerszczeć «цвірчати»«цвіркун» | польська |
| świerszcz «цвірчати»«цвіркун» | польська |
| svirati «свистіти» (svьrěti) | праслов’янська |
| svьrčьkъ «цвіркун» | праслов’янська |
| svirělь «дудка, сопілка» | праслов’янська |
| *cvьrk- | праслов’янська |
| сверча́ть «цвірчати» | російська |
| сверчо́к | російська |
| svrček | словацька |
| свръчь(къ) «тс.» | старослов’янська |
| цві́ркати | українська |
| švrček | чеська |
| svrček «тс.» | чеська |
чви́ркати «плювати; бризкати»
звуконаслідувальне утворення, подібне до цві́ркати (див.);
р. [чвы́ркать] «жадібно й проворно їсти», п. ćwierkać «цвірінькати», слц. čvrkat’ «булькати», схв. чвр̏ка «цвірінькання, щебетання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чві́ркати
«тс.; цвірінькати, скрекотати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ćwierkać «цвірінькати» | польська |
| чвы́ркать «жадібно й проворно їсти» | російська |
| ка «цвірінькання, щебетання» | сербохорватська |
| čvrkat' «булькати» | словацька |
| цві́ркати | українська |
цва́ркати «цвірінькати; (перен.) говорити незрозумілою мовою»
звуконаслідувальне утворення, що являє собою фонетичний варіант дієслова цві́ркати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чва́ркати
«говорити незрозумілою мовою»
шва́ркати
«цвірінькати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цві́ркати | ? |
ци́ркати «спльовувати крізь зуби; чвиркати; цвіркати (про молоко під час доїння); сюрчати СУМ; ґелґотати, кахкати; базікати Нед»
звуконаслідувальне утворення, що є, можливо, наслідком фонетичної видозміни слова цві́ркати під впливом ци́кати;
р. [ци́ркать] «доїти корову», [цыркать] «цвіркати», бр. цы́ркаць «доїти; спльовувати крізь зуби», п. cyrkać «сьорбати; цвірінькати», вл. cyrkać «бризкати; бити струменем; цвірінькати, цвіркотати», нл. cyrkaś «тс.», болг. цъ́ркам «тс.; цвіркати (про рідину)», м. цирка «тече повільно (про воду)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
це́ркати
«доїти, здоювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цы́ркаць «доїти; спльовувати крізь зуби» | білоруська |
| цъ́ркам «тс.; цвіркати (про рідину)» | болгарська |
| cyrkać «бризкати; бити струменем; цвірінькати, цвіркотати» | верхньолужицька |
| цирка «тече повільно (про воду)» | македонська |
| cyrkaś «тс.» | нижньолужицька |
| cyrkać «сьорбати; цвірінькати» | польська |
| ци́ркать «доїти корову» | російська |
| цыркать «цвіркати» | українська |
| цві́ркати | ? |
| ци́кати | ? |
ці́ркати «цвірчати; цвірінькати»
псл. *сr̥kati є фонетичним варіантом псл. *cvr̥kati, до якого зводиться укр. цві́ркати;
бр. [цырча́ць] «цвірчати», п. ст. cirkać «тс.», ч. crkati, ст. crčеti «тс.», вл. cyrkać «тс.», нл. cyrkaś «тс.», болг. цъ́ркам «тс.», м. црка «кричить, пищить», слн. сrčáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цірча́ти
«тс.»
цірчо́к
«цвіркун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цырча́ць «цвірчати» | білоруська |
| цъ́ркам «тс.» | болгарська |
| cyrkać «тс.» | верхньолужицька |
| црка «кричить, пищить» | македонська |
| cyrkaś «тс.» | нижньолужицька |
| cirkać «тс.» | польська |
| *сr̥kati | праслов’янська |
| *cvr̥kati | праслов’янська |
| сrčáti «тс.» | словенська |
| цві́ркати | українська |
| crkati | чеська |
| cirkać «тс.» | ? |
| crčеti «тс.» | ? |
цморкати «цмокати, видаючи свистячий звук»
не зовсім ясне;
можливо, виникло як експресивне утворення внаслідок контамінації слів цмо́кати та цві́ркати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цмо́кати | ? |
| цві́ркати | ? |
цо́ркати «дзвякати, брязкати, бренькати»
звуконаслідувальне утворення від вигуку цорк, подібне до ди́ркати, фи́ркати, цві́ркати тощо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цорк
«вигук на позначення брязкання заліза»
цо́ркіт
«брязкіт»
цорко́тало
«брязкальце»
цоркоті́ти
«брязкати; кричати (про тетерука)»
цоркото́ля
«колесо, яким граються діти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цорк | ? |
| ди́ркати | ? |
| фи́ркати | ? |
| цві́ркати | ? |
цу́рма «сурма (музичний інструмент)»
результат фонетичної видозміни слова су́рма́, можливо, під впливом звуконаслідувальних утворень типу цві́ркати, цвірча́ти тощо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цуро́ма
«тс. Нед, труба, ріжок Пі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су́рма́ | ? |
| цві́ркати | ? |
| цвірча́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України