ЦАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
цар «монарх, володар якоїсь країни»
не мають підстав гіпотези про походження з гот. *Kaisāreis (Stender-Petersen 350–351; Сергиевский Трудû ИРЯ II 357), сгр. ϰαĩσαρ (Birkenmajer JP 23, 139);
виведення безпосередньо з лат. Caesar (Jіreček AfSlPh 31, 450; Bohač LF 35, 224) зайве;
р. царь виникло в результаті скорочення др. цѣсарь, стсл. цѣсарь › цьсарь, що походять від імені Caesar (подібні скорочення – allegro форми – характерні для слів і словосполучень, що позначають титули: р. сударь › государь, п. jegomość › jego miłość, дат. bisp «єпископ» › biskop, англ. king «цар, король» › дангл. cyning);
запозичення з російської мови;
р. царь, бр. болг. м. цар, др. царь, цьсарь, цѣсарь, п. вл. нл. car, ч. [cář], слц. слн. cár, схв. ца̏р, стсл. цѣcарь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
межица́рство
міжцарі́в'я
цара́т
царе́ва
«цариця»
царе́вич
царе́нко
цареня́
цари́зм
ца́ри́ти
цари́ха
цари́ця
царіве́ць
«монархіст»
царі́вна
царі́вний
царівни́ця
«цариця»
царі́вство
«царство»
царі́вщина
«регалія»
царкі́вна
царко́
царо́вич
«царевич»
ца́рствений
ца́рство
ца́рствува́ти
царче́нко
«син царенка»
царъ
(1627 р.)
царюва́лий
«той, що царював»
царюва́ти
царя́
ца́ря
«цариця»
царянець
царянин
«підданець царя; рояліст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цар | білоруська |
| цар | болгарська |
| car | верхньолужицька |
| *Kaisāreis | готська |
| цѣсарь | давньоруська |
| царь | давньоруська |
| Caesar | латинська |
| цар | македонська |
| car | нижньолужицька |
| car | польська |
| царь | російська |
| царь | російська |
| р | сербохорватська |
| ϰαĩσαρ | середньогрецька |
| cár | словацька |
| cár | словенська |
| цѣсарь | старослов’янська |
| цѣcарь | старослов’янська |
| цьсарь | українська |
| цѣсарь | українська |
| cář | чеська |
прица́ритись «зручно сісти, примоститися»
не цілком ясне;
можливо, похідне від цар;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цар | ? |
каца́р «великий цар»
похідні утворення від основи цар з не зовсім ясним початковим компонентом ка-, що розглядається як формант з підсилювальною функцією;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кацаре́нко
кацари́ха
кацарівна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цар | ? |
| ка- | ? |
царєни́к «жук-олень, Lucanus cervus» (ент.)
похідне утворення від слова цар;
назва мотивується тим, що жук має роги, схожі формою на корону;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цар | ? |
ца́рик «йорж, Acerina cernua L.» (іхт.)
результат семантичної видозміни слова ца́рик – здрібніло-зневажливого утворення від цар;
назва мотивується, можливо, тим, що йорж винищує ікру та личинок інших риб;
п. [caryk] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| caryk «тс.» | польська |
| ца́рик | ? |
| цар | ? |
ца́ри́на́ «брама при вході до села; лан, поле, вруна; вигін, сіножать; (перен.) галузь»
запозичення з румунської мови;
рум. ţárină «поле, лан, нива, рілля», як і ţară «країна, область, край, місцевість», походять від лат. terra «земля; край, країна»;
виведення слова ца́ри́на́ від цар (Bern. I 127) є помилковим;
р. [ца́рина, цара́на] «поле, вигін», п. [caryna] «лан» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заца́ринський
«той, що перебуває за цариною»
прица́ринок
«ділянка землі»
ца́ринка
«галявинка»
цари́нни́й
«стосовний до царини; лановий»
цари́нник
«сторож; пастух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| terra «земля; край, країна» | латинська |
| caryna «лан» (з укр.) | польська |
| ца́рина | російська |
| ţárină «поле, лан, нива, рілля» | румунська |
| цара́на «поле, вигін» | українська |
| ţară «країна, область, край, місцевість» | ? |
| ца́ри́на́ | ? |
| цар | ? |
ца́рка ісида «королівський корал, Isis hіppuris» (зоол.)
пов’язане з цар;
назву утворено як часткову кальку німецької назви цього корала Königskoralle – складного слова, перша частина якого König «король, цар»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цар | ? |
| Königskoralle | ? |
| König «король, цар» | ? |
цару́к «дуже мала на зріст людина»
неясне;
можливо, виникло в результаті деетимологізації і вторинного зближення з цар запозиченого з німецької мови Zwerg «карлик, недоросток»;
пор. ч. cvrček «тс.» того самого походження;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cvrček «тс.» | чеська |
| цар «карлик, недоросток» | ? |
| cvrček «тс.» | ? |
ца́ра «натовп, юрба Нед; чужа сторона Г»
запозичення з румунської мови;
рум. ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» походить від лат. terra «земля»;
щодо розвитку семантики пор. болг. хо́ра «люди», що зводиться до гр. χώρα «простір; область, край, місцевість; село»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хо́ра «люди» | болгарська |
| χώρα «простір; область, край, місцевість; село» | грецька |
| terra «земля» | латинська |
| ţară «країна, край, область; (заст.) простолюд, селяни» | румунська |
| хо́ра «люди» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України