ХІБА — ЕТИМОЛОГІЯ
хіба́ «(частка) чи; (присл.) іноді, випадком»
прислівник і частка хіба́ виникли на ґрунті іменника хи́ба «вада, помилка», утвореного від хиба́ти «хитати, бити», як раз (іменник, прислівник, сполучник) від рази́ти, р. ра́зве також від рази́ть (інакше – Фасмер III 433);
вокалізм хіба́ відбиває, можливо, вимову говірок північного наріччя або пов’язаний зі специфічним темпом вимови слова (див. Булаховський Вибр. пр. II 252);
р. [хиба́], бр. хіба́, п. слц. chyba, вл. chiba;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хиба́
хиба́ль
хиба́нь
хиба́нь що
«хіба»
хибе́нь
«хіба»
хіба́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хіба́ | білоруська |
| chiba | верхньолужицька |
| chyba | польська |
| ра́зве (інакше -- Фасмер III 433) | російська |
| рази́ть (інакше -- Фасмер III 433) | російська |
| хиба́ | російська |
| chyba | словацька |
| хіба́ виникли на ґрунті іменника хи́ба «вада, помилка» | ? |
| хиба́ти «хитати, бити» | ? |
| раз (іменник, прислівник, сполучник) | ? |
| хіба́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України