ФОН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. fond «підстава, основа» походить від лат. fundus «основа, дно», спорідненого з дінд. budhnā́ḥ «ґрунт, земля», ав. bū˘nō «тс.», гр. πυϑμήν «земля; дно посудини; стовбур, стрижень», н. Boden, англ. bottom «ґрунт, земля» тощо;

р. бр. болг. м. схв. фон;

запозичення з грецької мови;

гр. φωνή «звук, голос», φημί «кажу, говорю» споріднені з лат. fārī «говорити», fāma «чутка», вірм. ban (род. в. bani) «вчення, слово», дінд. bhánati, псл. bajati «говорити, мовити», укр. ба́яти;

гр. φωνή зіставляється також зі стсл. звонъ, р. звон, укр. дзвін, алб. zë «голос», що походять з іє. *g̑hu̯on- (Frisk II 1009–1010);

р. бр. фон «тс.», п. fоn «одиниця виміру інтенсивності звука», слц. слн. fón «тс.»;