УГОРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»
розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);
значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;
псл. gora;
споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;
первісне значення «гора»;
р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рʼя
«гори»
(зб.)
гірни́й
гірни́к
гірни́цтво
гірни́ця
«каменоломня»
гірни́чий
гірню́к
«гірник»
гі́рня
«камʼяне урвище; каменоломня»
гірня́к
гірськи́й
гіряни́н
«гірник, верховинець»
гора́й
«мешканець гір»
го́рець
гори́стий
гори́ще
го́рі
«угору»
горі́ський
«горішній»
горішка́
«угору»
(присл.)
горі́шній
горішня́к
«північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»
горішня́нин
«той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»
горі́щ
«вище»«тс.»
(присл.)
горі́ща
«горище»
го́рниця
«поле, що йде під гору»
го́роватий
горови́й
горови́тий
горува́ти
«підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»
горю́н
«мешканець високого правого берега Сейма»
горя́к
«удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»
горя́нець
«мешканець гір»
го́ряний
горя́нин
горяни́ця
«гора»
дʼго́рі
«угору»
догі́рний
«такий, що підіймається»
догори́
(присл.)
загі́рʼя
загі́рний
заго́ра
загоря́нин
згі́рʼя
згі́рний
«нагірний»
згі́рок
згори́
«зверху; завчасу, заздалегідь»
зго́ристий
«стрімкий, спадистий»
згорка́
«згори»
нагі́рʼя
нагі́рний
на́горок
«пагорок»
наго́ру
(присл.)
наго́ряний
«нагірний»
па́гірок
па́гористий
па́горок
пере́горок
«пагорок»
передгі́рʼя
передгі́рний
підгі́р
«підгірʼя»
підгі́рʼя
підгі́рний
підгі́рок
«схил гори»
підгі́рський
підго́рочка
«невелике підвищення біля підніжжя гори»
при́гі́р
при́гірок
при́го́рок
сугірʼя
су́горок
угорі́
(присл.)
уго́ру
(присл.)
узгір
узгі́рʼя
узгірок
узгорок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gairi- | авестійська |
| gur «камінь» | албанська |
| гара́ | білоруська |
| гора́ «ліс; (заст.) гора» | болгарська |
| hora «гора» | верхньолужицька |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | гомерівське |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | грецька |
| βορέᾱς | грецька |
| giríḥ «гора» | давньоіндійська |
| гора | давньоруська |
| dziŗa «тс.» | латиська |
| nùgara «хребет» | литовська |
| гора «ліс» | македонська |
| gora | нижньолужицька |
| dʼöră | полабська |
| góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]» | польська |
| gora | праслов’янська |
| garian «дерево» | прусська |
| гора́ | російська |
| гòра | сербохорватська |
| gar | середньоперська |
| hora «ліс; гора» | словацька |
| góra | словенська |
| гора | старослов’янська |
| гȍра «гора; ліс» | українська |
| hora «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| hůra «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| значення «ліс» | ? |
| через «ліс на горі» | ? |
| giriá «ліс» | ? |
| gìre | ? |
| gīr «тс.» | ? |
| βορέᾱς | ? |
| ßoppãς «тс.» | ? |
| значення «гора» | ? |
| hóra «гора; горище» | ? |
у́гор «поле під паром, пар; переліг»
псл. ǫgorъ «випалений ліс, призначений для поля», що є префіксальним утворенням від основи дієслова *gorěti (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів);
зіставлялося також із свн. снн. anger, двн. днн. angar «лука, місце, заросле травою», н. Anger «луг, вигін, галявина» і далі, без форманта -r-, з дісл. дат. eng, шв. äng, снідерл. enc, гол. enk «поле» (Machek ESJČ 667);
бр. [уго́р] «виоране поле», п. ugor «пар; переліг», ugór, ugora «тс.», ч. слц. úhor, болг. у́гар, схв. у̏гāр «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́ґор
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уго́р «виоране поле» | білоруська |
| у́гар | болгарська |
| enk «поле» | голландська |
| angar «лука, місце, заросле травою» | давньоверхньонімецька |
| eng | давньоісландська |
| angar «лука, місце, заросле травою» | давньонижньонімецька |
| eng | датська |
| Anger «луг, вигін, галявина» | німецька |
| ugor «пар; переліг»«тс.» | польська |
| ugór «пар; переліг»«тс.» | польська |
| ugora «пар; переліг»«тс.» | польська |
| ǫgorъ «випалений ліс, призначений для поля» | праслов’янська |
| *gorěti (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів) | праслов’янська |
| у̏гāр «тс.» | сербохорватська |
| anger | середньоверхньнімецька |
| anger | середньонижньонімецька |
| enc | середньонідерландська |
| úhor | словацька |
| úhor | чеська |
| äng | шведська |
уго́р «почервоніння, набряк шкіри від укусу кліща або овода Л; (ент.) личинка овода підшкірного бичачого, Hypoderma bovis L. Дейн»
псл. *ǫgrъ, звідки також вуго́р «прищ»;
пор. [ву́гар] «ґедзь; личинка» ВеБ;
р. у́горь «вугор (у шкірі)», ч. uher, слц. uhor «тс.», вл. wuhra, нл. wuger, болг. въгаре́ц «личинка, черв’як», схв. у̀грк «тс.», слн. ógrс «вугор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́гарь
«вугор»
(мед.)
уго́рь
угр
«личинка овода»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| въгаре́ц «личинка, черв’як» | болгарська |
| wuhra | верхньолужицька |
| wuger | нижньолужицька |
| *ǫgrъ | праслов’янська |
| у́горь «вугор (у шкірі)» | російська |
| у̀грк «тс.» | сербохорватська |
| uhor «тс.» | словацька |
| ógrс «вугор» | словенська |
| вуго́р «прищ» | українська |
| ву́гар «ґедзь; личинка» | українська |
| uher | чеська |
уго́ра «перекір»«усупереч, наперекір» (у сполученні на уго́ру )
не виключений також зв’язок з п. ugorzyć (komu) «образити (когось), допекти (кому), докучити», яке зіставляється з gorze «горе; біда», укр. го́ре;
можливо, пов’язане з гора́ (пор. узя́ти го́ру «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні);
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вго́ра
«тс.»
вго́рити
«тс.»
уго́рити
«робити, чинити всупереч, наперекір»
уго́рний
«упертий»
уго́рно
«уперто, зухвало»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ugorzyć «образити (когось), допекти (кому), докучити» (komu) | польська |
| gorze «горе; біда» | польська |
| го́ре | українська |
| гора (пор. узя́ти го́ру «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні) | українська |
вуго́р «Anguilla anguilla L.» (іхт.)
далі з вуж, лит. angìs «змія», прус. angis, лат. anguis «тс.», двн. unc «вуж»;
спорднене з лит. ungurỹs (‹*angurỹs) «вугор», прус. angurgis, лат. anguilla «тс.»;
псл. *ǫgrь;
р. у́горь, бр. вуго́р, др. угърь, угорь, п. węgorz, ч. úhoř, слц. úhor, вл. wuhoŕ, нл. [wugor], hugor, схв.угор, слн. ogór, стсл. ѫгрь, ѫгоришть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вугреня́
вугри́ця
«черв’як круглої форми»
вугро́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вуго́р | білоруська |
| wuhoŕ | верхньолужицька |
| unc «вуж» | давньоверхньонімецька |
| угърь | давньоруська |
| anguis «тс.» | латинська |
| anguilla «тс.» | латинська |
| angìs «змія» | литовська |
| ungurỹs «вугор» (‹*angurỹs) | литовська |
| wugor | нижньолужицька |
| hugor | нижньолужицька |
| węgorz | польська |
| *ǫgrь | праслов’янська |
| angis | прусська |
| angurgis | прусська |
| у́горь | російська |
| úhor | словацька |
| ogór | словенська |
| ѫгрь | старослов’янська |
| ѫгоришть | старослов’янська |
| угорь | українська |
| угор | українська |
| úhoř | чеська |
| вуж | ? |
завго́рити «зашкодити; завдати горя, неприємностей»
очевидно, префіксальне утворення від [уго́рити, вго́рити] «робити, чинити всупереч» Бі, похідного від [уго́ра, вго́ра] «перекір» Бі;
зазнало семантичного впливу з боку іменника го́ре;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уго́рити «робити, чинити всупереч» | ? |
| вго́рити «робити, чинити всупереч» | ? |
| уго́ра «перекір» | ? |
| вго́ра «перекір» | ? |
| го́ре | ? |
уго́рець «представник народу, що становить основне населення Угорщини»
давнім запозиченням зі слов’янських мов є длит. unguras «угорець»;
пов’язане з слат. Ungari, Ungri, Hungari, в якому початкове h- пояснюється впливом етноніма Hunni «гунни» (Фасмер IV 147), з сгр. Οὐ˜γγροι, Οὐ˜γγριϰός, що базуються на тюркському етнонімі Ὀνόγουροι, слат. Hunuguri, Onoguria terra, булг. on ogur, дтюрк. on oguz «десять огузьких родів»;
псл. ǫgъrinъ;
р. [у́грин, уго́рский], бр. у́гры, уго́рскі, др. угринъ, мн. угре, п. węgier, węgrzyn, ч. Uher, Uhřin, слц. Uhor, вл. wuheŕ, болг. унга́рец, м. Унгарец, схв. у̀гар, у̀грин, с.-цсл. ѫгринъ, мн. ѫгре, слн. Ógеr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́го́р
«угорець»
уго́рський
угорща́к
«назва угорського бика»
Уго́рщи́на
у́гри
«назва стародавнього кочового племені»
(іст.)
У́гри
«Угорщина»
у́грин
«угорець»
у́гринка
«угорка»
угринчу́к
«тс.»
У́гроньки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́гры | білоруська |
| уго́рскі | білоруська |
| унга́рец | болгарська |
| wuheŕ | верхньолужицька |
| угринъ | давньоруська |
| Унгарец | македонська |
| węgier | польська |
| węgrzyn | польська |
| ǫgъrinъ | праслов’янська |
| у́грин | російська |
| уго́рский | російська |
| ѫгринъ | сербо-церковнослов’янська |
| у̀гар | сербохорватська |
| у̀грин | сербохорватська |
| Οὐ˜γγροι | середньогрецька |
| Οὐ˜γγριϰός | середньогрецька |
| Ungari | середньолатинська |
| Ungri | середньолатинська |
| Hungari | середньолатинська |
| Hunni «гунни» | середньолатинська |
| Hunuguri | середньолатинська |
| Uhor | словацька |
| Ógеr | словенська |
| Ὀνόγουροι | тюркські |
| Uher | чеська |
| Uhřin | чеська |
| unguras «угорець» | ? |
угориня́к «червневий хрущ, Rhizotrogus solstitialis» (ент.)
пов’язане з [у́гор1] «поле під паром», очевидно, як часткова калька німецької назви цього жука Brachkäfer, складного утворення з Brache «поле під паром» і Käfer «жук»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Brache «поле під паром» | німецька |
| Käfer «жук» | німецька |
| у́гор «поле під паром» | українська |
угрикова́тий «довгаста інфузорія пантотрихій, Pantotrichum enchelys» (у сполученні угрикова́тий волосинок)(зоол.)
назва інфузорії пояснюється видовженою формою її тіла;
похідне утворення від уго́р (вуго́р);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уго́р (вуго́р) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України