ТУШИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

п. tuszyć зіставлялося з tusza «огрядність, гладкість», tyć «товстіти» (Brückner 585);

близькість семантики західнослов’янських та індоіранських форм може свідчити про давні контакти індоіранських мов з частиною праслов’янського ареалу (Трубачев Этимология 1965, 61);

зіставляється з дінд. toṣáyati, túṣyati «він задоволений; заспокоюється; радіє», tuṣnīm «тихо, мовчки», ав. tušni- «мовчазний»;

п. tuszyć «надіятися, сподіватися», як і ч. tušiti «передчувати», tuším «(я) думаю, (я) вважаю, (мені) здається», слц. tušit’ «передчувати», tušim «(мені) здається», болг. разтуша́ «розважити, втішити», разту́ха «втіха», споріднене з укр. туши́ти «гасити; заспокоювати», ту́хнути «гаснути» і походить від псл. [tušiti] «сподіватися; вселяти надію; означати добре знамення», абстрактні значення якого розвинулись на основі семантики «гасити; заспокоювати; робити тихим»;

запозичення з польської мови;

виведення від п. tusza «гладкість, опасистість» (Вrückner 585) позбавлене ґрунту;

п. otucha «бадьорість, моральна сила, дух» утворене з префікса о- і кореня tuch- «заспокоєння», наявного також в укр. ту́хнути «пригасати, спадати», туши́ти «гасити»;

запозичення з польської мови;

псл. tuxnǫti «гаснути», tušiti «гасити; робити тихим, заспокоювати»;

споріднене з лит. tausýtis (про вітер) «стихати, заспокоюватися», прус. tusnan «тихий, спокійний», tussīse «хай мовчить», сірл. tó «тихий, спокійний, мовчазний», брет. tao «мовчання», дінд. túṣyati «заспокоїться; заспокоюється», tōṣáyati «заспокоює, втішає», tūṣnim «тихо», ав. tušna-, tūšni «тихий»;

іє. *taus- «спокійний, мовчазний, задоволений»;

р. ту́хнуть, туши́ть, бр. ту́хнуць, тушы́ць, др. потухнути «погаснути, стихнути», утушити «задушити», п. tęchnąć «спадати (про пухлину)», ч. tuchnouti «гаснути, зникнути», болг. потуша̀вам «тушу», схв. ту́шити «тушкувати (м’ясо, овочі); обварювати», слн. potúhniti «потухнути, стихнути», цсл. потоухнѫти «погасити; заспокоїти»;

очевидно, пов’язане з туши́ти «гасити»;

р. туши́ть «готувати у закритому посуді», бр. тушы́ць, тушкава́ць, п. tuszyć, схв. ту́шити «тс.», слн. potúsiti «потушкувати»;

зіставляється також як запозичення з тат. башк. тΥш «груди; грудинка», уйг. тѳш, каз. тѳс, узб. тўш, аз. туркм. дѳш «тс.», тур. döş «бік; передня частина туші» (Шипова 338; Дмитриев 547–548);

висловлюється гіпотеза про зв’язок з то́щий від іє. *teus- «пустий, порожній» (Черных II 274);

припускається зв’язок з р. ту́хнуть (Jakobson IJSLP 1/2, 273);

пов’язується з тук, ти́ти (Преобр. Вып. последний 24; Горяев 381; Brückner 585, 587);

єдиної етимології не має;

р. бр. ту́ша, п. tusza «тіло людини; повнота», слц. [tuše] «туша»;