ТУРБУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
турбува́ти «непокоїти; [тривожити, хвилювати; непокоїтися]»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. turbować «турбувати, непокоїти», turbacja «турбота, журба, неспокій» походять від лат. turbāre «хвилювати, розладнувати, тривожити, турбувати», пов’язаного з turba «сум’яття, безладдя», turbō «вир, вихор»;
бр. турбава́ць «турбувати», турба́цыя, турбо́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затурба́нити
«затуркати, заморочити»
поту́рба
«непокоєння»
потурбованє
«турбування»
стурбо́ваний
турб
«горе, печаль, журба»
турба́
«турбота, клопіт; [журба; набридання, обтяження Нед; піклування Пі]»
(заст.)
турбани́на
«багато турбот, клопотів»
турба́ция
«неспокій, хвилювання, тривога; піклування; сум’яття Нед; обтяжливі заходи, пов’язані з переміщенням когось або чогось Корз»
турба́ція
«турбота, клопіт; [неспокій]»
(заст.)
турбо́та
«неспокій, піклування; об’єкт піклування; [тривога Г; журба, нужда Нед]»
турбо́тливий
турбо́тний
турбува́тися
«хвилюватися, непокоїтися, піклуватися, клопотатися; [тривожитися]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| турбава́ць «турбувати» | білоруська |
| турба́цыя | білоруська |
| турбо́та | білоруська |
| turbāre «хвилювати, розладнувати, тривожити, турбувати» | латинська |
| turba «сум’яття, безладдя» | латинська |
| turbō «вир, вихор» | латинська |
| turbować «турбувати, непокоїти» | польська |
| turbacja «турбота, журба, неспокій» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України