ТРЬОХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
три
псл. trьje (чол. р.), tri (жін., с. р.), trojь;
споріднене з лит. trỹs «три», лтс. trîs, гот. þreis, þreja, двн. drīe, drīo, нвн. drei, дісл. þrír, лат. trēs (чол., жін. р.), tria (с. р.), гр. τρεĩς (чол., жін. р.), τρία (с. р.), дінд. tráya-ḥ (чол. р.), trī, trini (с. р.), ав. ϑrāуō, алб. tre, tri, тох. A tre, хет. tri;
іє. *trei̯- (кількісний числівник), *trei̯o-/ troi̯o- (збірний);
р. три, трое, бр. тры, тро́е, др. трье (чол. р.), три (жін., с. р.), трои, п. trzej (про чоловіків), trzy, troje, ч. třі, ст. třie (чол. р.), třі (жін., с. р.), tré «троє», trojí, troje, слц. traja (про чоловіків), tri, вл. třo (про чоловіків), tři, troji, нл. tśo (про чоловіків), tśi, tśoji, полаб. tåri, болг. м. три «три; троє», схв. три̑, тро̏jе, слн. trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje, стсл. триѥ (чол. р.), три (жін., с. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
во-тро́йци
«втретє»
впотрі́йні
«тричі»
втрі́йку
«утрьох»
втрійню
«тс.»
втро́є
на́тро́є
потрі́йний
потро́єний
потро́ювати(ся)
стро́єний
трая́к
«монета вартістю 75 копійок»
трейча́тий
«тройчатий»
трийє́
«три»
(чол. р.)
трийча́тий
(фольклорний епітет барвінку)
трі́єчник
трі́йка
трійкар
«візник на трійці»
(заст.)
трі́йко
трійна́стий
«троякий»
трійни́й
(мат.)
трійни́к
«предмет, що складається з трьох частин; [шлея з трьома смугами]»
трійниця
«тоненькі гілки смереки, очищені від кори, на які нанизують гриби, ягоди»
трійня́
«троє близнят»
трійня́та
Трі́йця
«триєдине божество (у християнській релігії); християнське релігійне свято; троє; три з’єднані разом свічки; [клеймо на овечому вусі у формі розтину на три частини; рід орнаменту на вишивках, комбінація знаків Х та У О]»
трійча́к
«вила з трьома зубами»
трійчаки́
трійча́стий
трійча́та
«тс.»
трійча́тий
трійча́тка
«предмет, що складається з трьох однакових частин»
(розм.)
трійча́тки
«вила»
тро́є
троєм
«утроє»
тро́єчко
«тс.»
тро́єчник
троє́шки
«трійня»
трои́нка
«листок конюшини»
тро́ї
«троє»
трої́стий
трої́ти
«ділити натроє; збільшувати втроє»
трої́тися
тро́їцький
«який стосується свята Тройці»
трої́чний
«тс.»
тро́йка
«троє коней, запряжених в один екіпаж; екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми»
тройко́
тройни́й
(у сполученні тройні́ вила «вила з трьома ріжками»)
тройни́к
«вид гри в м’яч»
тройни́ти
«троїтися, здаватися потрійним»
(безос.)
тройня́к
«зв’язані докупи три кулики, якими криють будівлю»
тройня́та
Тро́йця
«християнське релігійне свято; Зелені свята»
тройча́к
«трьохлемішний плуг Дз; вила з трьома ріжками Ва»
тройчаки́
«вила з трьома зубами; залізні вила -- трійчата Чаб»
тройча́стий
«сплетений втроє»
тройча́тий
«тс.»
тройча́тка
«батіг, сплетений з трьох ременів або з трьома кінцями; вила з трьома ріжками Ва»
тройчи́стий
«який стосується Тройці»
троя́к
«грошовий знак вартістю три карбованці; трирічна тварина; тройка (коней); [монета вартістю три копійки Л, Нед; вид гри Нед]»
(розм.)
трояки́
«вила з трьома зубами»
троя́кий
«потрійний»
троя́ковий
«тс.»
троя́н
«троє (коней); батько трьох близнят; вид танцю; рід гри»
трояни́
«дерев’яні вила з трьома зубами»
трояни́ць
«плуг з трьома залізами»
троя́нка
«мати трьох близнят»
троянки́
«дерев’яні вила з трьома зубами; козли, на яких носять сніпки для вшивання стріхи»
троя́чка
«грошовий знак вартістю три карбованці»
троячо́к
«вид монети»
употрі́йні
«утроє»
утрійку
«утрьох»
утрі́йці
«тс.»
утро́є
утрьо́х
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑrāуō | авестійська |
| tre | албанська |
| tri | албанська |
| тры | білоруська |
| тро́е | білоруська |
| три «три; троє» | болгарська |
| třo (про чоловіків), tři, troji | верхньолужицька |
| tři | верхньолужицька |
| troji | верхньолужицька |
| þreis | готська |
| þreja | готська |
| τρεĩς (чол., жін. р.) | грецька |
| τρία (с. р.) | грецька |
| drīe | давньоверхньонімецька |
| drīo | давньоверхньонімецька |
| tráya-ḥ (чол. р.) | давньоіндійська |
| trī | давньоіндійська |
| trini (с. р.) | давньоіндійська |
| þrír | давньоісландська |
| трье (чол. р.) | давньоруська |
| три (жін., с. р.) | давньоруська |
| трои | давньоруська |
| *trei̯- (кількісний числівник) | індоєвропейська |
| *trei̯o-/ troi̯o- (збірний) | індоєвропейська |
| trēs (чол., жін. р.) | латинська |
| tria (с. р.) | латинська |
| trîs | латиська |
| trỹs «три» | литовська |
| три «три; троє» | македонська |
| tśo (про чоловіків), tśi, tśoji | нижньолужицька |
| tśi | нижньолужицька |
| tśoji | нижньолужицька |
| drei | нововерхньонімецька |
| tåri | полабська |
| trzej (про чоловіків), trzy, troje | польська |
| trzy | польська |
| troje | польська |
| trьje (чол. р.) | праслов’янська |
| tri (жін., с. р.) | праслов’янська |
| trojь | праслов’янська |
| три | російська |
| трое | російська |
| три̑ | сербохорватська |
| тро̏jе | сербохорватська |
| traja (про чоловіків), tri | словацька |
| tri | словацька |
| trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje | словенська |
| trí | словенська |
| tróje | словенська |
| триѥ (чол. р.) | старослов’янська |
| три (жін., с. р.) | старослов’янська |
| tre | тохарська А |
| tri | хетська |
| třі | чеська |
| třie «троє» (ст.) | чеська |
| třі (ст.) | чеська |
| tré (ст.) | чеська |
| trojí (ст.) | чеська |
| troje (ст.) | чеська |
па-де-труа́ «балетний танець для трьох виконавців, а також музика до нього»
запозичення з французької мови;
фр. словосполучення pas de trois «тс.», букв. «крок трьох», складається з компонентів pas «крок» і trois «три» від лат. trēs «три», спорідненого з дперс. tri, trī, гр. τρεĩς, лит. trỹs, псл. trьjе, укр. три;
р. па-де-труа́, бр. па-дэ-труа́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па-дэ-труа́ | білоруська |
| τρεĩς | грецька |
| tri | давньоперська |
| trī | давньоперська |
| trēs «три» | латинська |
| trỹs | литовська |
| trьjе | праслов’янська |
| па-де-труа́ | російська |
| три | українська |
| словосполучення pas de trois «тс.» | французька |
| pas «крок» | французька |
| trois «три» | французька |
триго́льник «нетреба колюча, Xanthium spinosum L.» (бот.)
складне утворення з числівника три та іменника го́лка;
назва пояснюється тим, що в основі листків цієї рослини є по 1–2 трироздільні міцні жовті колючки;
пор. інші назви цієї рослини: [триножник] Маk, Нед, Шейк, [трикутник-(будяк)] См;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| го́лка | українська |
| трикутник-(будяк) | українська |
| триножник | українська |
тригономе́трія (розділ геометрії)
науковий термін, засвоєний з новолатинської мови;
нлат. trigōnometria утворено з основ гр. τρίγωνον «трикутник», що складається з τρι, спорідненого з укр. три, і γωνίᾱ «кут, ріг», та μετρέω «міряю»;
р. болг. тригономе́трия, бр. трыганаме́трыя, п. trygonometria, ч. trigonometrie, слц. trigonometria, вл. trigonometrija, м. тригонометриjа, схв. тригономѐтриjа, слн. trigonometríja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тригонометри́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трыганаме́трыя | білоруська |
| тригономе́трия | болгарська |
| trigonometrija | верхньолужицька |
| τρίγωνον «трикутник» | грецька |
| γωνίᾱ «кут, ріг» | грецька |
| μετρέω «міряю» | грецька |
| τρι | грецька |
| тригонометриjа | македонська |
| trigōnometria | новолатинська |
| trygonometria | польська |
| тригономе́трия | російська |
| тригономѐтриjа | сербохорватська |
| trigonometria | словацька |
| trigonometríja | словенська |
| три | українська |
| trigonometrie | чеська |
тригуза «водянка чорна, Empetrum nigrum L.» (бот.)
очевидно, складне утворення з основ три і гуза́;
мотивація назви неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тригузі
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| гуза́ | українська |
тридільник «ситник трироздільний, Juncus trifidus L.» (бот.)
складне утворення з основ три і діли́ти;
можливо, калька латинської наукової назви цього виду trifidus, букв. «розщеплений натроє»;
назва зумовлена, очевидно, яйцевидно-трикутною формою плода (Федченко–Флеров 214);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| trifidus | латинська |
| три | українська |
| діли́ти | українська |
трикля́тий «проклятий (з відтінком підсилення); [тричі проклятий]»
очевидно, запозичення з церковнослов’янської мови, в якій гіпотетична форма *трьклѧтъ могла складатися з префікса трь- як форманта найвищого ступеня прикметників (пор. р. тресвято́й, тресве́тлый, стсл. трьблаженъ, трьвеличьствьнъ), пов’язаного з числівником три (пор. лит. trigal˜vis «триголовий», trìgubas «потрійний», дінд. tripád- «триногий», лат. tripēs «тс.»), і клѧтъ «клятий»;
р. трекля́тый, бр. [трікля́тый], схв. triklet;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трекля́тий
«тс.»
трикляту́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трікля́тый | білоруська |
| tripád- | давньоіндійська |
| tripēs | латинська |
| trigal˜vis | литовська |
| trìgubas | литовська |
| тресвято́й | російська |
| тресве́тлый | російська |
| трекля́тый | російська |
| triklet | сербохорватська |
| трьблаженъ | старослов’янська |
| трьвеличьствьнъ | старослов’янська |
| три (пор. лит. trigal˜vis «триголовий», trìgubas «потрійний», дінд. tripád- «триногий», лат. tripēs «тс.») | українська |
| *трьклѧтъ (пор. р. тресвято́й, тресве́тлый, стсл. трьблаженъ, трьвеличьствьнъ) | церковнослов’янська |
| клѧтъ «клятий» | церковнослов’янська |
три́нчик «три взятки при грі в карти»
можливо, запозичене з польської мови;
похідне утворення від три;
п. trynka «трійка (в картах); щасливий добір карт у грі (три тузи); потрійне щастя»;
бр. [трынка] «гра в карти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трынка «гра в карти» | білоруська |
| trynka «трійка (в картах); щасливий добір карт у грі (три тузи); потрійне щастя» | польська |
| три | українська |
три́п'я́ть «п’ятнадцять»
складне утворення, яке виникло шляхом стягнення компонентів три і п’ять (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| три | українська |
| п'ять | українська |
трійка «конюшина лучна, Trifolium pratense L.» (бот.)
похідне утворення від три;
назва зумовлена будовою листка, що має три пластинки;
пор. трили́стник «конюшина»;
р. бр. [троица] «конюшина лучна», ч. [trojka, trojačka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тройня́г
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
тройнячо́к
«конюшина повзуча, Trifolium repens L.»
троя́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| троица «конюшина лучна» | білоруська |
| троица «конюшина лучна» | російська |
| три | українська |
| трили́стник «конюшина» | українська |
| trojka «тс.» | чеська |
| trojačka «тс.» | чеська |
Трі́йця «триєдине божество»
стсл. троица утворено від три, трои як калька гр. Τριάς «трійця», похідного від τρεĩς τρία «три»;
запозичення зі старослов’янської мови;
р. болг. Тро́ица, бр. Тро́йца, п. Trójca, ч. trojice, слц. trojica, вл. Trojica, схв. тро̏jица, тро̏jице (мн.), слн. Trojica;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Тро́йця
«християнське свято на честь Трійці; Зелені свята»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Тро́йца | білоруська |
| Тро́ица | болгарська |
| Trojica | верхньолужицька |
| Τριάς «трійця» | грецька |
| τρία «три» | грецька |
| τρεĩς | грецька |
| Trójca | польська |
| Тро́ица | російська |
| тро̏jица | сербохорватська |
| тро̏jице (мн.) | сербохорватська |
| trojica | словацька |
| Trojica | словенська |
| троица | старослов’янська |
| три | старослов’янська |
| трои | старослов’янська |
| trojice | чеська |
тріо́д «триелектродна електронна лампа»
н. Trióde, фр. англ. triode утворено з компонентів tri-, що відбиває гр. τρι-, якому відповідає укр. три, і -ode (як у англ. electrode «електрод»), що походить від гр. ὁδός «дорога, шлях», спорідненого з псл. xodъ «хід»;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. болг. трио́д, бр. трыёд, п. ч. trioda, слц. слн. trióda, схв. трио̀да;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| triode | англійська |
| трыёд | білоруська |
| трио́д | болгарська |
| τρι- | грецька |
| ὁδός «дорога, шлях» | грецька |
| Trióde | німецька |
| trioda | польська |
| xodъ «хід» | праслов’янська |
| трио́д | російська |
| трио̀да | сербохорватська |
| trióda | словацька |
| trióda | словенська |
| три | українська |
| triode | французька |
| trioda | чеська |
тройча́к «плакун верболистий, Lythrum salicaria L.» (бот.)
назва зумовлена, очевидно, тим, що квітки цієї рослини бувають трьох видів, які розрізняються співвідношенням довжини стовпчика, тичинок і чашечки;
похідне утворення від три;
бр. [тройнік] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тройнік «тс.» | білоруська |
| три | українська |
троя́н «коріандр посівний, кінза, Coriandrum sativum L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з труї́ти, оскільки зелень і насіння рослини мають різкий запах і можуть вживатись для відлякування шкідників;
може бути також пов’язане з три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| труї́ти | українська |
| три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики) | українська |
троя́нда «печіночниця звичайна, Hepatica nobilis Gars. (Anemone hepatica L., Hepatica triloba Gilib.)» (бот.)
похідне утворення від три (тро́є);
назва зумовлена тим, що квітка цієї рослини має покривало з трьох цілісних зелених листочків;
це відображено і в науковій назві виду triloba, і в таких українських назвах, як [підліска трилатчаста, праліска трилатчаста] Mak, схв. [златни трилистник] «тс.», які можуть бути калькою латинської наукової назви;
українська форма троянда виникла шляхом зближення назви печіночниці типу *троянка з назвою рози, шипшини троя́нда;
р. [троянок], п. trojanek, схв. [троjица, трокрпа] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| triloba | латинська |
| trojanek | польська |
| троянок | російська |
| златни трилистник «тс.» | сербохорватська |
| троjица | сербохорватська |
| трокрпа «тс.» | сербохорватська |
| три (тро́є) | українська |
| тро́є | українська |
| праліска трилатчаста | українська |
| підліска трилатчаста | українська |
| троянда | українська |
| *троянка | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України