ТРЕБА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тре́ба «необхідно, потрібно, слід» (присудкове слово)
псл. *terb- зіставляється далі з прус. enterpen «корисний», enterpo «приносити користь», дінд. tṛ́pyati (tṛpṇóti, tárpati) «насичується», гр. τέρπω «насичую, радую», дісл. þarfr «потрібний, корисний», гот. þaurban «відчувати потребу» (Schuster-Šewc 1527–1528; Mikl. EW 354; Brückner 579; Torp 182; Feist 491–492);
східнослов’янські форми на треб- (замість *тереб-) пояснюються впливом церковнослов’янської мови (Фасмер IV 45, 96; Meringer IF 18, 215–216; Holub–Kop. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської);
у такому разі розвиток семантики йшов від «корчувати, чистити, робити корисним» до «потребувати, споживати, куштувати»;
псл. *terba «потреба, необхідність», очевидно, пов’язане з *terbiti «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати»;
р. тре́бовать «вимагати», бр. трэ́ба, др. трѣбовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву», трѣбъ «потрібний», трѣба «жертва», п. trzeba «треба», potrzebować «потребувати», ч. třeba «треба», potřebovati «мати потребу», слц. treba «треба», potrebovat’ «мати потребу», вл. trjeba, trjebać «вживати, потребувати», potrjebować «мати потребу, користуватися», нл. trjeba, trjobaś «потребувати», trjebaś «тс.», болг. тре́ба (церк.), тре́бвам «вимагати», тря́бвам «бути необхідним», м. треба «потрібно», схв. тре̏бати «потребувати», тре̏бовати «мати потребу; вимагати», слн. tréba «потрібно», стсл. трѣба «жертвоприношення; потреба», трѣбовати «приносити жертви»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́требувати
затре́буваний
затре́бувати
непотре́бство
непо́тріб
нетре́бство
«непотребство»
нетрібняк
«непотріб»
потре́ба
потре́бизна
«потреба»
потре́бина
«потреба, належність, необхідні видатки»
потре́бник
«нужник»
потребува́ти
«відчувати необхідність; [мусити]»
потребува́тися
по́тріб
«потреба»
потрі́б'є
«тс.»
потрі́бен
по́трі́бка
«що-небудь потрібне; потреба»
(розм.)
по́трібки
«все зужите»
потрі́бний
«необхідний; [охочий до праці; старанний у праці] О»
потрі́бно
потрібува́ти
«потребувати; попробувати»
потрі́мний
«потрібний; який потребує; здібний»
потрі́нно
«потрібно»
спотреби́ти
«спожити»
спотре́бник
«споживач»
спотре́бно
«потрібно»
спотребува́ти
«споживати»
стре́бувати
(розм.)
стрі́ба
«проба»
стрібо́вок
«спроба, проба»
стрі́бува́ти
«спробувати; попросити»
стрібу́нок
«тс.»
струбова́ти
«спробувати»
тра
тре
тре́а
«тс.»
тре́ба
«жертвоприношення; релігійний обряд, здійснюваний священиком на замовлення віруючих; плата за виконання такої відправи; [оказія; потреба ВеУг]»
(іменник)
треби́ти
«тратити, затрачувати, вживати»
тре́бище
«місце, де відбувалося принесення жертви богам»
тре́бник
«богослужбова книга, що містить молитви для треб»
тре́бно
«потрібно»
тре́бува́ти
«вимагати, потребувати, намагатися; дуже просити; пробувати»
тре́буватися
«бути потрібним»
трі́ба
«потреба; спроба»
трі́бний
«потрібний, необхідний»
трібо́вати
«пробувати»
трі́бува́ти
«зазнавати, переживати; вимагати; потребувати; пробувати»
трібу́нок
«спроба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трэ́ба | білоруська |
| тре́ба (церк.) | болгарська |
| тре́бвам «вимагати» | болгарська |
| тря́бвам «бути необхідним» | болгарська |
| trjeba «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| trjebać «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| potrjebować «вживати, потребувати»«мати потребу, користуватися» | верхньолужицька |
| þaurban «відчувати потребу» | готська |
| τέρπω «насичую, радую» | грецька |
| tṛpṇóti | давньоіндійська |
| tṛ́pyati «насичується» (tṛpṇóti, tárpati) | давньоіндійська |
| tárpati | давньоіндійська |
| þarfr «потрібний, корисний» | давньоісландська |
| трѣбовати «вимагати, потребувати; користуватися; приносити жертву» | давньоруська |
| трѣбъ «потрібний» | давньоруська |
| трѣба «жертва» | давньоруська |
| треба «потрібно» | македонська |
| trjeba «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trjobaś «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trjebaś «потребувати»«тс.» | нижньолужицька |
| trzeba «треба»«потребувати» | польська |
| potrzebować «треба»«потребувати» | польська |
| *terb- | праслов’янська |
| *terba «потреба, необхідність» | праслов’янська |
| *terbiti «очищати від лушпиння; теребити; корчувати; м’яти, смикати; термосити; каструвати» | праслов’янська |
| enterpen «корисний» | прусська |
| enterpo «приносити користь» | прусська |
| тре́бовать «вимагати» | російська |
| тре̏бати «потребувати» | сербохорватська |
| тре̏бовати «мати потребу; вимагати» | сербохорватська |
| treba «треба»«мати потребу» | словацька |
| potrebovat' «треба»«мати потребу» | словацька |
| tréba «потрібно» | словенська |
| трѣба «жертвоприношення; потреба» | старослов’янська |
| трѣбовати «приносити жертви» | старослов’янська |
| třeba «треба»«мати потребу» | чеська |
| potřebovati «треба»«мати потребу» | чеська |
| треб- (замість *тереб-)(Фасмер IV 45, 96; Meringer IF 18, 215--216; Holub--Kop. 393; щодо української мови може йтися й про вплив польської) | ? |
витребе́нька
пов’язане з прислівником тре́ба (як вказівка на часте вживання цього слова) або з дієсловом ви́-треб-ува-ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витребе́ньки
витребе́нькувати
витребе́нькуватий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тре́ба (як вказівка на часте вживання цього слова) | ? |
витремба́си «витребеньки»
паралельне до витребе́ньки утворення від тре́ба або результат видозміни витребе́ньки за зразком викрута́си, вихиля́си, де кореневе -ем-, мабуть, зумовлене впливом інших слів аналогічної структури типу трембі́та або п. trębic «трубити» чи [wytrębus] «п’яниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
витріба́си
«видумки, примхи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| trębic «трубити» | польська |
| витребе́ньки | ? |
| тре́ба | ? |
| витребе́ньки | ? |
| викрута́си | ? |
| вихиля́си | ? |
| -ем- | ? |
| трембі́та або | ? |
| wytrębus «п’яниця» | ? |
ви́трибки «непотріб, покидьки» (?)
у такому разі слово зазнало пізнішого зближення з основою тре́ба під впливом непотрібний);
можливо, результат видозміни незасвідченого давнішого *ви́тріпки, пов’язаного з р. [вы́трепки] «дрібна житня солома, що залишається після молотьби», похідним від трепа́ть, укр. тріпа́ти;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вы́трепки «дрібна житня солома, що залишається після молотьби» | російська |
| тріпа́ти | українська |
| тре́ба | ? |
| непотрібний | ? |
| ви́тріпки | ? |
| трепа́ть | ? |
тереби́ти «очищати, оббирати; м’яти; термосити; жерти; [торочити; очищати поле від кущів, дерев]»
псл. *terbiti «чистити, очищати», утворене від основи *ter(-ti) «терти»;
реконструюється також (Варбот Этимология 1973, 24–27) звукова форма інфінітивної основи псл. *tor̥bati;
пор. гр. τρίβω «тру», лат. trībulum «молотильний волок, молотило», trībulo, -āre «давити»;
пов’язання з лат. carpo «вириваю, тереблю», гр. ϰάρπω «збираю врожай» (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 74) недостатньо переконливе;
припущення про зв’язок з лат. trabs «колода, брус, балка», гот. þauŕp «маєток», двн. dоrf «селище», гр. τέρεμνον «хата, дім», лит. trobà «тс.» (Maringer IF 18, 215–216), а також з лит. tyras «чистий», лтс. tīrs «тс.» (Machek ESJČ 657–658) помилкові;
р. тереби́ть «смикати, термосити, торсати; теребити; м’яти, бгати; куйовдити; скубти», бр. церабі́ць «прочищати; чистити, обрізувати; теребити, смикати», др. тєрєбити «розчищати, корчувати», п. trzebić «винищувати; проріджувати, викорчовувати», ч. tříbit «очищати, просіювати; удосконалювати, відточувати», слц. tríbit’ «вправляти, виховувати», вл. trjebić «чистити, каструвати», нл. tŕebiś «чистити; корчувати; каструвати», болг. тре́бя «чистити, очищати», м. треби, схв. тре́бити «тс.», слн. trébiti «очищати, корчувати», цсл. трѣбити «чистити, корчувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́теребіж
«вирубка»
втере́би́ти
«звільнити від лушпини, шкаралупи тощо, обібрати»
обтере́бити
«тс.»
отере́бини
«непотрібні залишки»
отере́бити
«звільнити від лушпини, шкаралупи, обібрати»
по́тереб'я
«покидьки, непотріб»
по́тереба
«щось розтерте (сіно тощо)»
по́теруб'є
«тс.»
про́тереб
«прорідження рослинності, розчищення якогось місця від лісу (дерев, кущів); місце, розчищене від лісу (дерев, кущів)»
про́теребок
«прочистка, прорубка лісу»
стере́бити
«звільнити від лушпини, шкаралупи, обібрати»
те́ре́б
«черево, пузо»
теребівля
«місце, очищене від кущів»
теребі́ж
«тс.»
теребі́й
«ненажера»
теребі́лка
«прилад, яким тереблять кукурудзу, квасолю»
тере́бка
«очистка плодів, овочів від лушпиння; лущіння кукурудзи, квасолі, гороху»
тере́бу́х
«тс.; качан кукурудзи з неповним зерном Гриц»
тере́бу́хи
«незрілі, виснажені черв’яками плоди, що падають»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| церабі́ць «прочищати; чистити, обрізувати; теребити, смикати» | білоруська |
| тре́бя «чистити, очищати» | болгарська |
| trjebić «чистити, каструвати» | верхньолужицька |
| þauŕp «маєток» | готська |
| τρίβω «тру» | грецька |
| ϰάρπω «збираю врожай» | грецька |
| τέρεμνον «хата, дім» | грецька |
| dоrf «селище» | давньоверхньонімецька |
| тєрєбити «розчищати, корчувати» | давньоруська |
| trībulum «молотильний волок, молотило» | латинська |
| trībulo | латинська |
| trībulāre «давити» | латинська |
| carpo «вириваю, тереблю» | латинська |
| trabs «колода, брус, балка» | латинська |
| tīrs «тс.» | латиська |
| trobà «тс.» | литовська |
| tyras «чистий» | литовська |
| треби | македонська |
| tŕebiś «чистити; корчувати; каструвати» | нижньолужицька |
| trzebić «винищувати; проріджувати, викорчовувати» | польська |
| *terbiti «чистити, очищати» | праслов’янська |
| *ter(-ti) «терти» | праслов’янська |
| *tor̥bati | праслов’янська |
| тереби́ть «смикати, термосити, торсати; теребити; м’яти, бгати; куйовдити; скубти» | російська |
| тре́бити «тс.» | сербохорватська |
| tríbit' «вправляти, виховувати» | словацька |
| trébiti «очищати, корчувати» | словенська |
| трѣбити «чистити, корчувати» | церковнослов’янська |
| tříbit «очищати, просіювати; удосконалювати, відточувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України