ТОРУЮТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

неприто́ре́нний «несосвітенний; [не вишколений, не витончений, нехитрий, простий; невиправний, неприборканий; величезний Ж; справжній, чистокровний Г]»

очевидно, похідні утворення від незасвідченого *приторити «притерти, припасувати», пов’язаного з торува́ти, уто́ри «пази на краю бочки, в які вставляється дно» і, далі, з те́рти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

неприто́рний «байдужий»
неприторо́нний «дуже великий; дуже милий»
непрото́рений «дуже великий»
непроторе́нний «неприторенний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*приторити «притерти, припасувати» українська
торува́ти українська
уто́ри «пази на краю бочки, в які вставляється дно» українська
те́рти українська

тор «колія»

псл. torъ «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *terti «терти»;
зіставляється з лтс. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tā́raḥ «тс.»;
р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. tor «тс.», ч. [tor] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. то̑р «загін для худоби», [то̏р] «слід; огорожа», слн. tòr «тертя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вто́ри «пази на краю бочки, в які вставляють дно»
зато́р
зато́рич «прилад для вирізування уторів»
тора́ «клепка»
тори́ти «прокладати (шлях)»
то́рник (бондарський інструмент)
торня́к «тс.»
торо́ваний
торува́ти «тс.»
уті́рник
уто́ри «тс.»
уто́рник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тор «колія» білоруська
тор «добриво, гній» болгарська
τορός «пронизливий, різкий; стрімкий» грецька
tāráḥ «пронизливий» давньоіндійська
tā́raḥ «тс.» давньоіндійська
nuotars «лука, поросла кущами» латиська
tor «тс.» польська
torъ «тертя; [торований шлях]» праслов’янська
*terti «терти» праслов’янська
тор «вторована дорога» російська
то̏р «слід; огорожа» сербо-церковнослов’янська
то̑р «загін для худоби» сербохорватська
tòr «тертя» словенська
tor «вторована дорога» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України