ТЛІЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

тлі́ти

псл. tьlěti «тліти», пов’язане з tьliti «губити, псувати»;
споріднене з лтс. tilˆt «м’якшати, вибілюватися» (про льон);
не виключений зв’язок з лит. dùlti, dūlėˊti «тліти, трухлявіти» (Machek ESJČ 645), tìlti «затихати; замовкати», tylėˊti «мовчати», tylùs «тихий; мовчазний» (Trautmann 321), гр. τέλμα «калюжа, болото», τελμίς «гниль, твань», вірм. tełm, tiłm «мул, грязь» (Persson BB 19, 263; Bugge KZ 32, 67–68);
іє. *tel- «бути тихим»;
існує окрема думка (Мартынов Язык 30–31, 88) про зв’язок псл. tьlěti з tьlo «оброблювана (випалювана) земля»;
р. тлеть «тліти, гнити; жевріти», бр. тлець «тс.», др. тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути», п. tleć «тліти, жевріти», ч. tlít «тліти, гнити; повільно гаснути», слц. tliet’ «тліти, повільно гаснути», вл. tłać «тліти, гнити», нл. tłaś «тс.», болг. тле́я «тліти, горіти; гнити», м. тлее «тліти, гаснути», слн. tléti «тліти, гнити», стсл. тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дотліва́ти
перетліва́ти
перетлі́лий
стліва́ти
стлі́лий
тли́во «тліюча іскра»
тлін
тлінь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тлець «тс.» білоруська
тле́я «тліти, горіти; гнити» болгарська
tłać «тліти, гнити» верхньолужицька
tełm вірменська
tiłm «мул, грязь» вірменська
τέλμα «калюжа, болото» грецька
τελμίς «гниль, твань» грецька
тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути» давньоруська
*tel- «бути тихим» індоєвропейська
tilˆt «м’якшати, вибілюватися» (про льон) латиська
dùlti литовська
dūlėˊti «тліти, трухлявіти» литовська
tìlti «затихати; замовкати» литовська
tylėˊti «мовчати» литовська
tylùs «тихий; мовчазний» литовська
тлее «тліти, гаснути» македонська
tłaś «тс.» нижньолужицька
tleć «тліти, жевріти» польська
tьlěti «тліти» праслов’янська
tьliti «губити, псувати» праслов’янська
tьlo «оброблювана (випалювана) земля» праслов’янська
тлеть «тліти, гнити; жевріти» російська
tliet' «тліти, повільно гаснути» словацька
tléti «тліти, гнити» словенська
тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути» старослов’янська
tlít «тліти, гнити; повільно гаснути» чеська

отля́к «поганий горщик»

неясне;
можливо, похідне утворення від тлі́ти «гнити; [псуватися від часу]»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тлі́ти «гнити; [псуватися від часу]» ?

сталагмі́т «мінеральне утворення, що росте з дна підземної порожнини»

запозичення із західноєвропейських мов;
н. Stalagmít, фр. англ. stalagmite походять від нлат. stalagmitēs, що виводиться від гр. σταλαγμός «краплина; струмінь», пов’язаного з дієсловомσταλάσσω«капаю, ллю краплинами», що, можливо, зводиться до іє. *(s)tell-/(s)tall- «крапати, наливати краплинами; текти; мочитися», представленого також у гол. свн. снн. н. stallen «мочитися», дат. stalle, stalde, норв. шв. stalla «тс.», в гр.τέλμα«стояча вода, болото; низина, заплава», лит. tel˜žti «мочити; лити» і, можливо, в псл. tьlěti «тліти; гнити», укр. тлі́ти;
р. болг. м. сталагми́т, бр. сталагмі́т, п. ч. слц. вл. stalagmit, схв. стала̀гмӣт, слн. stalagmít;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stalagmite англійська
сталагмі́т білоруська
сталагми́т болгарська
stalagmit верхньолужицька
stallen «мочитися» голландська
σταλαγμός «краплина; струмінь» грецька
σταλάσσω «капаю, ллю краплинами» грецька
τέλμα «стояча вода, болото; низина, заплава» грецька
stalle датська
stalde датська
*(s)tell-/(s)tall- «крапати, наливати краплинами; текти; мочитися» індоєвропейська
tel˜žti «мочити; лити» литовська
сталагми́т македонська
Stalagmít німецька
stallen «мочитися» німецька
stalagmitēs новолатинська
stalla «тс.» норвезька
stalagmit польська
tьlěti «тліти; гнити» праслов’янська
сталагми́т російська
стала̀гмúт сербохорватська
stallen «мочитися» середньоверхньнімецька
stallen «мочитися» середньонижньонімецька
stalagmit словацька
stalagmít словенська
тлі́ти українська
stalagmite французька
stalagmit чеська
stalla «тс.» шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України