ТИХОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ти́хий
викликають сумнів зіставлення з дінд. tūṣṇīˊm «тихо» (Zubatý ВВ 17, 326; Младенов 634);
пов’язується також (Machek ESJČ 643) з лит. tylùs «тихий», tylėˊti «мовчати», tìlti «затихати; замовкати, змовкати», лтс. stilt «заспокоїтися», нім. англ. still «тихий»;
первісне значення – «простий, прямий, рівний», звідки «слухняний, покірний, тихий», пор. іт. piano «плоский, рівний; тихий»;
здебільшого зіставляється з прус. teisi «честь», teisingi «гідний, достойний», teisiskan «поважність», лит. teisùs «справедливий», tiesá «правда», tiẽsti «направляти, випрямляти», ірл. toisc «потреба, бажання»;
псл. tixъ «тихий», пов’язане чергуванням голосних з tuxnǫti «тухнути», těšiti «тішити»;
р. ти́хий, бр. ці́хі, др. тихъ, тихыи, п. cichy, ч. слц. tichý, вл. ćichi, нл. śichy, полаб. taiхˊě, болг. м. тих, схв. ти̏х, слн. tíh, стсл. тихъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втиха́ти
«утихати»
вти́хли́й
«тихий, спокійний»
за́тиш
зати́ша
«тиша»
за́тишина
«затишок»
зати́шни́й
за́ти́шок
зати́шшя
надтиха́ти
невтиши́мий
невти́шний
отиха́ти
«утихомирюватися, лягати»
потихе́нько
потихе́ньку
потихе́сеньку
потихи
«потиху»
поти́хо
потихо́ня
«тихоня»
поти́ху
поти́хше
прети́хий
«дуже тихий, спокійний»
притиха́ти
прити́хлий
прити́хти
прити́шений
прити́ши́ти
спідти́ха
спідти́шка
сти́ха
стиха́ти
стихача́
стихе́нька
сти́хлий
стиша́ти
сти́шитися
«стихнути, притихнути»
стиші́ти
«стихнути»
сти́шка
сти́шувати
сути́хти
«стихнути»
тихе́нький
тихі́шати
ти́хнути
ти́хо
«повільно»
ти́хо́нько
«тихенько»
тихо́ня
тиху́тко
«тс.»
тихце́м
ти́хшати
ти́ша
тиша́к
«гарна, тиха погода»
тишина́
тиши́ти
«тихомирити, створювати тишу»
тишко́
ти́шком
тишкува́тися
«шептатися?»
утиха́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| still «тихий» | англійська |
| ці́хі | білоруська |
| тих | болгарська |
| ćichi | верхньолужицька |
| tūṣṇīˊm «тихо» | давньоіндійська |
| тихъ | давньоруська |
| тихыи | давньоруська |
| toisc «потреба, бажання» | ірландська |
| piano «плоский, рівний; тихий» | італійська |
| stilt «заспокоїтися» | латиська |
| tylùs «тихий» | литовська |
| tylėˊti «мовчати» | литовська |
| tìlti «затихати; замовкати, змовкати» | литовська |
| teisùs «справедливий» | литовська |
| tiesá «правда» | литовська |
| tiẽsti «направляти, випрямляти» | литовська |
| тих | македонська |
| śichy | нижньолужицька |
| still «тихий» | німецька |
| taiхˊě | полабська |
| cichy | польська |
| tixъ «тихий» | праслов’янська |
| tuxnǫti «тухнути» | праслов’янська |
| těšiti «тішити» | праслов’янська |
| teisi «честь» | прусська |
| teisingi «гідний, достойний» | прусська |
| teisiskan «поважність» | прусська |
| ти́хий | російська |
| ти̏х | сербохорватська |
| tichý | словацька |
| tíh | словенська |
| тихъ | старослов’янська |
| tichý | чеська |
са́па «траншея для наступу» (військ.)
фр. sap(p)e «траншея» є похідним від saper «підкопувати, підводити міни», яке зводиться до доісторичного *tzappa «кирка»;
запозичення з французької мови;
р. бр. са́па, сапёр, п. sapa, ч. слц. saper, sapér, болг. сапьо́р, схв. са̀пēр, слн. sapêr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сапе́р
тихою
«скритно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| са́па | білоруська |
| сапёр | білоруська |
| сапьо́р | болгарська |
| sapa | польська |
| са́па | російська |
| сапёр | російська |
| са̀пēр | сербохорватська |
| saper | словацька |
| sapér | словацька |
| sapêr | словенська |
| sap(p)e «траншея» | французька |
| saper | чеська |
| sapér | чеська |
| saper «підкопувати, підводити міни» | ? |
| *tzappa «кирка» | ? |
пі́ший «який іде пішки; який здійснюється пішки; який виконується без допомоги тяглової худоби; [який не має тяглової худоби ЛЧерк; домашній, свійський (про птицю)]»
звукові форми з х (ch) на місці ш (š) здебільшого вважаються давнішим рефлексом суфіксального -s-, але можуть бути і результатом вторинної видозміни, зумовленої аналогією до закономірних співвідношень типу тихий – тиша, пастух – пастуший;
корінь *pēd- «нога (ступня)», засвідчений у лат. pēs «нога», лит. pėdà «стопа, ступня; слід ноги», лтс. pę̂ds «слід ноги», pę̂da «підошва, стопа, п’ята», дінд. padám «слід ноги, стопа», лит. pėˊsčias «піший», pėˊkščias «тс.»;
найбільш імовірне походження їх від іє. *pēdsi̯os «піший»;
загальновизнаної етимології слов’янських форм із -š- немає;
пов’язане з іє. *pēd- «нога (ступня), крок», якому відповідає також псл. podъ «основа, низ; ґрунт, дно», укр. під «нижня поверхня приміщення»;
псл. pěšь «пішки», pěšjь «тс., піший»;
р. пе́ший, [пе́хий] «піший», пехо́та «піхота», бр. пе́шы «піший», пяхо́та «піхота», др. пѣшии «піший, піхотинець», пѣшьци «піхота», п. pieszy «піший», piechota, ч. pěchý «піший», pěší «тс.», pěchota «піхота», слц. pechota «тс.», peší «піший», вл. pěši, нл. pěšy «тс.», болг. пе́ши «піший», м. пеш «тс.», схв. пèшāк «пішохід», слн. péšec «тс.», стсл. пѣшь «пішки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опі́шити
«зробити пішим, залишивши без коня»
опіші́лий
«який став лінивим, повільним»
опіші́ти
«стати лінивим, повільним»
опі́шний
«лінивий, повільний»
пі́хо́м
«пішки»
піхо́та
«рід військ, що діє в пішому строю»
піхоти́на
«пішохід»
піхоти́нець
«[тс.]; той, хто служить у піхоті»
піхо́тний
«належний до піхоти; [піший Нед]»
піхо́тник
«пішохід»
піхо́тниця
«стежка для пішоходів»
піхото́ю
піхо́чий
«піший»
піхо́ю
піхтура́
«піхота, піхотинець»
піхтура́
піхтуро́ю
піху́рка
піша́к
«[тс.]; фігура найнижчої цінності в шахах; (заст.) давня українська неофіційна земельна одиниця міри від 0,5 га до 5 га»
пішака́
пішани́цею
пішани́ця
«пішохід»
піша́чка
«тс.»
пішени́ця
піше́ць
«тс.»
піше́чий
(у сполученні п-а дорога «пішохідний»)
пі́шечки
пі́шка
«стежка»
пішка́ми
пі́шки
пішко́м
пішни́к
«тс.; той, хто йде пішки Куз»
пі́шо
«тс.»
пішу́вка
«стежка»
пішу́рка
«тс.»
спі́шити
спі́шитися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́шы «піший» | білоруська |
| пяхо́та «піхота» | білоруська |
| пе́ши «піший» | болгарська |
| pěši | верхньолужицька |
| padám «слід ноги, стопа» | давньоіндійська |
| пѣшии «піший, піхотинець» | давньоруська |
| пѣшьци «піхота» | давньоруська |
| *pēdsi̯os «піший» | індоєвропейська |
| *pēd- «нога (ступня), крок» | індоєвропейська |
| pēs «нога» | латинська |
| pę̂ds «слід ноги» | латиська |
| pę̂da «підошва, стопа, п’ята» | латиська |
| pėdà «стопа, ступня; слід ноги» | литовська |
| pėˊsčias «піший» | литовська |
| pėˊkščias «тс.» | литовська |
| пеш «тс.» | македонська |
| pěšy «тс.» | нижньолужицька |
| pieszy «піший» | польська |
| piechota «піший» | польська |
| podъ «основа, низ; ґрунт, дно» | праслов’янська |
| pěšь «пішки» | праслов’янська |
| pěšjь «тс., піший» | праслов’янська |
| пе́ший | російська |
| пе́хий «піший» | російська |
| пехо́та «піхота» | російська |
| пèшāк «пішохід» | сербохорватська |
| pechota «тс.»«піший» | словацька |
| peší «тс.»«піший» | словацька |
| péšec «тс.» | словенська |
| пѣшь «пішки» | старослов’янська |
| тихий | українська |
| тиша | українська |
| пастух | українська |
| пастуший | українська |
| під «нижня поверхня приміщення» | українська |
| pěchý «піший»«тс.»«піхота» | чеська |
| pěší «піший»«тс.»«піхота» | чеська |
| pěchota «піший»«тс.»«піхота» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України