ТИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тин «загорожа; [дерев’яне облицювання стінок колодязя НикНикБЛ]»
висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145–153) про запозичення германських відповідників з праслов’янської мови, в якій псл. tynъ було пов’язане з tyti «густо рости» і первісно означало «густі зарості»;
дісл. tún «садиба, двір, сад», дангл. днн. tún «огорожа», двн. zūn «огорожа, паркан», нвн. Zaun «тс.» споріднені з ірл. -dunum «фортеця»;
запозичення з германських мов;
псл. tуnъ;
р. бр. тын «тин», др. тынъ «огорожа, паркан; стіна», п. [tyn] «тин», ч. týn, слц. týnie, полаб. (vå)tåi̯n «тс.», схв. ти̏н «перегородка, внутрішня стінка», слн. tín «дощата перегородка», стсл. тынъ «перегородка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зати́н
«перегородка з очерету, що ставиться в річці, щоб затримати рибу»
зати́нщик
«робітник, що споруджує мур для фортеці»
обтинити
«обгородити тином»
обтини́чити
«тс.»
пере́тинка
«перегородка»
перети́нок
попідти́нню
поти́нок
«прохід між будівлею і загорожею»
тини́на
тини́ти
«обгороджувати тином»
ти́ння
тино́вка
«облицювання стінок колодязя»
ти́ня
«матеріал для огорожі»
тиня́нка
«дошка в паркані»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тын «тин» | білоруська |
| tún «огорожа» | давньоанглійська |
| zūn «огорожа, паркан» | давньоверхньонімецька |
| tún «садиба, двір, сад» | давньоісландська |
| tún «огорожа» | давньонижньонімецька |
| тынъ «огорожа, паркан; стіна» | давньоруська |
| -dunum «фортеця» | ірландська |
| Zaun «тс.» | нововерхньонімецька |
| (vå)tåi̯n «тс.»«перегородка, внутрішня стінка» (vé)téi̯n , схв. ти̏ | полабська |
| tyn «тин» | польська |
| tyti «густо рости» | праслов’янська |
| tуnъ | праслов’янська |
| тын «тин» | російська |
| ти̏н | сербохорватська |
| týnie | словацька |
| tín «дощата перегородка» | словенська |
| тынъ «перегородка» | старослов’янська |
| týn | чеська |
ліса́тин «огорожа, ліса, частокіл»
очевидно, тавтологічне поєднання слів лі́са і тин (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́са | українська |
| тин | українська |
підти́нник «ранник вузлуватий (ранник бульбистий), Scrophularia nodosa L.» (бот.)
похідне утворення від тин «огорожа»;
назва зумовлена тим, що ця рослина полюбляє затінені місця;
р. [подты́нник], бр. [падтыннік, падценнік] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
подтинник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| падтыннік | білоруська |
| падценнік «тс.» | білоруська |
| подты́нник | російська |
| тин «огорожа» | українська |
прити́н «притулок, пристановище»
пов’язання з тин (Даль ІІІ 471) безпідставне;
р. прито́н, болг. пото́н «стеля; [підлога]» пов’язується також (Младенов 498; Варбот 80) з псл. tęti «тяти, відтинати»;
очевидно, похідне утворення від приткну́тися (в усному мовленні часто притну́тися) «знайти собі місце»;
р. [приты́н] «тс.», прито́н «кубло», бр. прыто́н «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыто́н «тс.» | білоруська |
| пото́н «стеля; [підлога]» | болгарська |
| tęti «тяти, відтинати» | праслов’янська |
| прито́н | російська |
| приты́н «тс.» | російська |
| прито́н «кубло» | українська |
| тин | ? |
| приткну́тися «знайти собі місце» (в усному мовленні часто притну́тися) | ? |
тині́вка «завирушка, Prunella Vieill.» (орн.)
похідне утворення від тин;
назва зумовлена, очевидно, тим, що під час співу самець часто сидить на тину;
пор. іншу назву цього птаха – [плітнівка] Шарл;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тин | українська |
| плітнівка | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України