ТЕРМІН — ЕТИМОЛОГІЯ

те́рмін «строк; [строк, на який віддають хлопчиків для навчання ремеслу Шейк, Нед; учень Нед]»

запозичення із середньолатинської мови;
слат. terminus «строк» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа», спорідненого з дінд. tárati «переправляється (через)», tarantáḥ «море», хет. tarmaizzi «обмежує», гр. τέρμα «межовий стовп, кінець, край, межа», дангл. þurh «крізь, через», двн. durh «тс.»;
р. м. те́рмин, бр. тэ́рмін, п. вл. termin, ч. слц. слн. termín, схв. тѐрмūн;
Фонетичні та словотвірні варіанти

надтерміно́вий
терміно́вий
термінува́ти «учитися певний час у ремісника»
термѣн (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тэ́рмін білоруська
termin верхньолужицька
τέρμα «межовий стовп, кінець, край, межа» грецька
þurh «крізь, через» давньоанглійська
durh «тс.» давньоверхньонімецька
tárati «переправляється (через)» давньоіндійська
tarantáḥ «море» давньоіндійська
terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа» латинська
те́рмин македонська
termin польська
те́рмин російська
тѐрмūн сербохорватська
terminus «строк» середньолатинська
termín словацька
termín словенська
tarmaizzi «обмежує» хетська
termín чеська

те́рмін «слово або словосполучення, яке точно позначає певне поняття в науці, техніці, мистецтві»

запозичення із середньолатинської мови;
слат. terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа»;
р. болг. м. те́рмин, бр. тэ́рмін, п. вл. termin, ч. слц. termín, схв. тѐрмūн, слн. têrmin, têrminus;
Фонетичні та словотвірні варіанти

термінований
термінува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тэ́рмін білоруська
те́рмин болгарська
termin верхньолужицька
terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа» латинська
те́рмин македонська
termin польська
те́рмин російська
тѐрмūн сербохорватська
terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» середньолатинська
termín словацька
têrmin словенська
têrminus словенська
termín чеська

хризалі́да «лялька в комах» (ент.)

запозичення з латинської мови;
лат. термін chrȳsallis, chrysallidis «лялька метелика золотого кольору» походить від гр. χρῡσαλλίς, род. в. χρῡσαλλίδος «тс.», пов’язаного з χρῡσός «золото», що вважається запозиченням у семітські мови з фінікійської, пор. фінік. ḥrṣ, ак. ḫurāṣu «золото», ассuр. ḫurāšu, гебр. ḥāruṣ «тс.», арам. сір. ḥará‘ «жовтий»;
у мікенських пам’ятках грецької мови від XV ст. до н. е. слово зафіксоване у формі kuruso;
р. хризали́да, бр. хрызалі́да, п. chryzalida, ч. chrysalidka, chrysalis;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ḫurāṣu «золото» аккадська
ḥará' «жовтий» арамейська
хрызалі́да білоруська
ḥāruṣ «тс.» гебрайська
χρῡσαλλίς грецька
термін латинська
слово німецька
chryzalida польська
хризали́да російська
chrysalidka чеська
chrysalis чеська
chrysallidis «лялька метелика золотого кольору» ?
χρῡσαλλίδος «тс.» ?
χρῡσαλλίδος «тс.» ?
χρῡσός «золото» ?
ḥrṣ ?
ḥrṣ ?
ḫurāšu ?
ḥará' «жовтий» ?
до ?
слово ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України