ТЕРМІН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення із середньолатинської мови;

слат. terminus «строк» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа», спорідненого з дінд. tárati «переправляється (через)», tarantáḥ «море», хет. tarmaizzi «обмежує», гр. τέρμα «межовий стовп, кінець, край, межа», дангл. þurh «крізь, через», двн. durh «тс.»;

р. м. те́рмин, бр. тэ́рмін, п. вл. termin, ч. слц. слн. termín, схв. тѐрмūн;

запозичення із середньолатинської мови;

слат. terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа»;

р. болг. м. те́рмин, бр. тэ́рмін, п. вл. termin, ч. слц. termín, схв. тѐрмūн, слн. têrmin, têrminus;

запозичення з латинської мови;

лат. термін chrȳsallis, chrysallidis «лялька метелика золотого кольору» походить від гр. χρῡσαλλίς, род. в. χρῡσαλλίδος «тс.», пов’язаного з χρῡσός «золото», що вважається запозиченням у семітські мови з фінікійської, пор. фінік. ḥrṣ, ак. ḫurāṣu «золото», ассuр. ḫurāšu, гебр. ḥāruṣ «тс.», арам. сір. ḥará‘ «жовтий»;

у мікенських пам’ятках грецької мови від XV ст. до н. е. слово зафіксоване у формі kuruso;

р. хризали́да, бр. хрызалі́да, п. chryzalida, ч. chrysalidka, chrysalis;