СЮРЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сю́ркати
звуконаслідувальні утворення;
бр. [сю́ркаць] «сюрчати», п. [siurczeć] «дзюрчати», нл. śurkotaś «цвірінькати, щебетати (про птахів); дзюрчати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сюркота́ти
сюркоті́ти
сюркотня́
«сюркотання»
сюрко́тнява
«тс.»
сюрча́ти
сю́рчик
«цвіркун, коник»
сюрчо́к
«свисток; [цвіркун, коник Чаб]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сю́ркаць «сюрчати» | білоруська |
| śurkotaś «цвірінькати, щебетати (про птахів); дзюрчати» | нижньолужицька |
| siurczeć «дзюрчати» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України