СТРОЇТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стрій «ряд; одяг, наряд»
псл. strojь «порядок»;
очевидно, споріднене з лтс. strãjа «стійло, вистелене соломою», ав. urvarō-straya- «обрізування рослин», лат. stria «жолоб, паз; складка; борозна, рівчак»;
іє. *ster- «розстилати»;
менш переконливе зведення (Schuster-Šewc 1531–1532) до іє. *streі- «тугий, твердий, жорсткий»;
р. строй, строить, бр. строй, стро́іць, др. строи «порядок, будова», строити «будувати, керувати», п. strój «вбрання; лад», stroić «наряджати; настроювати; робити», ч. stroj «машина», strojiti «готувати, влаштовувати; наряджати», слц. stroj «машина; структура; засіб; одяг», strojit’ «готувати; виготовляти; одягати», вл. stroj «машина; інструмент», trojić «приготувати; виготовити, одягти», нл. tšojś «тс.», болг. строй «стрій; устрій», строя́ «будую», м. строj «лад; устрій», строи «будує; настроює», схв. strо̑j «лад; шеренга; машина», стра̏jити «шикувати; дубити шкіру; каструвати», слн. strа̏j «машина; устрій», strоjíti «дубити (шкіру), strójіti «святкувати», стсл. строи «устав, порядок, устрій; управління; провидіння; спорядження», строити «влаштовувати, готувати; керувати, правити; вирішувати; спричиняти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́стрій
«парадний одяг»
вистрі́йний
«парадний»
вистро́йність
«прикраси»
на́стрій
настро́єнє
«настрій»
настро́їти
настро́йка
настро́ювач
перестрі́й
«перебудова»
перестрі́йка
перестро́йка
переу́стрій
«тс.»
постро́їни
«будівлі»
при́стрі́й
пристрі́йний
«приводний»
ро́зстрій
«розлад; [дисгармонія Нед]»
розстро́їти
розстро́йство
«порушення, розлад»
стрі́йни́й
«гарно одягнений; гармонійний»
стрійни́к
«чепурун, франт»
стрі́йно
«нарядно»
стро́єм
стро́їти
«шикувати; будувати; впорядковувати; [наряджати]»
стро́йка
«будівля»
стро́йний
«тс. Г; злагоджений»
стро́йник
«настроювач»
стро́йно
«тс.»
стройови́й
стройови́к
стройо́к
«прикраса з штучних квітів»
стро́я
«прикраса»
у́стрій
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| urvarō-straya- «обрізування рослин» | авестійська |
| строй | білоруська |
| стро́іць | білоруська |
| строй «стрій; устрій» | болгарська |
| строя́ «будую» | болгарська |
| stroj «машина; інструмент»«приготувати; виготовити, одягти» | верхньолужицька |
| trojić «машина; інструмент»«приготувати; виготовити, одягти» | верхньолужицька |
| строи «порядок, будова» | давньоруська |
| строити «будувати, керувати» | давньоруська |
| *ster- «розстилати» | індоєвропейська |
| *streі- «тугий, твердий, жорсткий» | індоєвропейська |
| stria «жолоб, паз; складка; борозна, рівчак» | латинська |
| strãjа «стійло, вистелене соломою» | латиська |
| строj «лад; устрій» | македонська |
| строи «будує; настроює» | македонська |
| tšojś «тс.» | нижньолужицька |
| strój «вбрання; лад»«наряджати; настроювати; робити» | польська |
| stroić «вбрання; лад»«наряджати; настроювати; робити» | польська |
| strojь «порядок» | праслов’янська |
| строй | російська |
| строить | російська |
| strо̑j «лад; шеренга; машина» | сербохорватська |
| стра̏jити «шикувати; дубити шкіру; каструвати» | сербохорватська |
| stroj «машина; структура; засіб; одяг»«готувати; виготовляти; одягати» | словацька |
| strojit' «машина; структура; засіб; одяг»«готувати; виготовляти; одягати» | словацька |
| strа̏j «машина; устрій»«дубити (шкіру), strójіti «святкувати» | словенська |
| strоjíti «машина; устрій»«дубити (шкіру), strójіti «святкувати» | словенська |
| строи «устав, порядок, устрій; управління; провидіння; спорядження» | старослов’янська |
| строити «влаштовувати, готувати; керувати, правити; вирішувати; спричиняти» | старослов’янська |
| stroj «машина»«готувати, влаштовувати; наряджати» | чеська |
| strojiti «машина»«готувати, влаштовувати; наряджати» | чеська |
труї́ти
псл. truti, trovǫ «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» пов’язане чергуванням голосних з ітеративом traviti «травити»;
р. трави́ть «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою», бр. траві́ць «перетравлювати», атру́та «отрута», др. трути, трову «тратити», тры́ти, трыю «тс.», п. truć, truję «труїти; знищувати; споживати», ч. [trut’, truju] «труїти», слц. trovit’ «тратити; споживати», нл. tšuś, tšuju «бути позбавленим, втрачати», болг. тро́вя «отруюю», отро́ва «отрута», м. труjе «отруює», схв. тро̀вати, тру̏jем «труїти», о̀тров «отрута», слн. trováti, trújem «труїти», стсл. травити, травлѭ «поїдати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втрої́ти
«отруїти»
затрої́ти
«тс.»
затруї́ти
«отруїти; [наситити отрутою; заразити]»
натруї́ти
отрі́й
«отрута»
отрі́йниця
«отруйниця»
отро́ва
«отрута»
отро́вний
«отруйний»
отруї́ти
отру́йливий
отру́йний
отру́йник
отру́йність
отру́та
отру́тний
отру́тник
отру́тність
отру́ювання
отру́ювач
отру́я
«отрута»
протру́єний
протру́єння
протруї́ти
протру́йник
протру́ювальний
протру́ювання
протру́ювач
строї́ти
«струїти»
строї́ти
«отруїти»
стру́єний
струї́ти
трі́йка
«отрута Г; труїння ВеЗн»
трі́йло
«тс.»
трої́ти
«труїти»
троти́на
«отрута»
троя́к
троя́н
«тс.»
троянкі́
«вид отруйних грибів»
тру́єний
труїзна́
«отрута»
труї́ння
тру́йка
«тс.»
труйни́й
тру́нок
«отрута»
тру́та́
тру́ти
«тс.»
трути́зна
трути́на́
труті́вка
тру́тка
«тс.»
трутни́й
«отруйний, отруєний»
тру́тник
«отруювач»
утрійний
«отруйний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| траві́ць «перетравлювати» | білоруська |
| атру́та «отрута» | білоруська |
| тро́вя «отруюю» | болгарська |
| отро́ва «отрута» | болгарська |
| трути | давньоруська |
| трову «тратити» | давньоруська |
| тры́ти | давньоруська |
| трыю «тс.» | давньоруська |
| труjе «отруює» | македонська |
| tšuś «бути позбавленим, втрачати» | нижньолужицька |
| tšuju «бути позбавленим, втрачати» | нижньолужицька |
| truć «труїти; знищувати; споживати» | польська |
| truję «труїти; знищувати; споживати» | польська |
| truti | праслов’янська |
| trovǫ «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» | праслов’янська |
| traviti «травити» | праслов’янська |
| трави́ть «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою» | російська |
| тро̀вати | сербохорватська |
| тру̏jем «труїти» | сербохорватська |
| о̀тров «отрута» | сербохорватська |
| trovit' «тратити; споживати» | словацька |
| trováti «труїти» | словенська |
| trújem «труїти» | словенська |
| травити | старослов’янська |
| травлѭ «поїдати» | старослов’янська |
| trut' «труїти» | чеська |
| truju «труїти» | чеська |
строй «машина»
ч. слц. strоj «машина», як і схв. стро̑j, слн. strа̏j «тс.», відповідають укр. стрій «ряд, шеренга; структура, будова чогось; лад» (див.);
очевидно, запозичення з чеської чи словацької мови;
вл. (кн.) strój «машина, інструмент, механізм»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стро́йник
«майстер машин»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| strój «машина, інструмент, механізм» (кн.) | верхньолужицька |
| стро̑j | сербохорватська |
| strоj «машина» | словацька |
| stròj «тс.» | словенська |
| стрій «ряд, шеренга; структура, будова чогось; лад» | українська |
| strоj «машина» | чеська |
стрий «дядько по батькові, брат батька та чоловік батькової сестри СУМ; брат діда; брат матері О»
псл. stryjь «тс.», очевидно, результат закономірної фонетичної видозміни форми *ptruō˘i̯o-, що зводиться до нульового ступеня основи іє. *pǝtḗr (patēr) «батько»;
найближче споріднене з лат. patruus «дядько» (похідне від pater «батько»), ав. tūirya- «тс.»;
менш переконливе зіставлення (Brückner 522; Mikl. EW 327; Būga RR I 486) з лит. strūjus «дід», дірл. sruith «старий, поважний»;
р. [строй] «дядько по батькові», ст. стрый «тс.; брат діда і прадіда», бр. [стрый] «брат батька», стрые́чны «двоюрідний», др. стрыи (стръи) «брат батька», п. stryj, stryjek, ст. stryk, ч. stróc «дядько», слц. stróc «брат батька», strók «тс.», вл. нл. ст. tryk, полаб. strai̯ă, болг. діал. м. стри́ко, схв. стри́ко, стри̑ц «тс.», слн. stríc «дядько», с.-цсл. стрыи «брат батька»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стриє́чний
«двоюрідний по батькові»
стри́йко
«дядько, батьків брат»
стри́йна
«тітка, сестра батька; дружина батькового брата»
стри́йни́й
стрийський
стрийцький
«тс.»
стри́йча́ник
«син дядька»
стри́йчинок
стрик
«тс.»
стри́на́
«жінка батькового брата»
стрине́шни
«син батькового брата»
стри́но́
«брат батька»
стри́ча́ник
«тс.»
стри́чанка
«дочка батькового брата»
стрия́нка
«тітка, дружина батькового брата»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tūirya- «тс.» | авестійська |
| стрый «брат батька» | білоруська |
| стрые́чны «двоюрідний» | білоруська |
| стри́ко | болгарська |
| tryk | верхньолужицька |
| sruith «старий, поважний» | давньоірландська |
| стрыи «брат батька» (стръи) | давньоруська |
| стръи | давньоруська |
| *pǝtḗr «батько» (patēr) | індоєвропейська |
| patēr | індоєвропейська |
| patruus «дядько» (похідне від pater «батько») | латинська |
| pater | латинська |
| strūjus «дід» | литовська |
| стри́ко | македонська |
| tryk | нижньолужицька |
| tryk | нижньолужицька |
| strai̯ă | полабська |
| stryj | польська |
| stryjek | польська |
| stryk | польська |
| stryjь «тс.» | праслов’янська |
| строй «дядько по батькові» | російська |
| стрый «тс.; брат діда і прадіда» | російська |
| стрыи «брат батька» | сербо-церковнослов’янська |
| стри́ко | сербохорватська |
| strýc «брат батька»«тс.» | словацька |
| strýk «брат батька»«тс.» | словацька |
| stríc «дядько» | словенська |
| стри̑ц «тс.» | українська |
| strýc «дядько» | чеська |
| *ptruu̯i̯o- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України