СТОГІН — ЕТИМОЛОГІЯ
стогна́ти
очевидно, сх.-зах.-сл. [stognati] «стогнати; плакати, кричати», пов’язане з псл. stonati, stenati «тс.»;
елемент -g- не зовсім ясний, можливо, афективного походження;
р. [сто́гнуть] «плакати, неприємно кричати» (про дітей), бр. стагна́ць «стогнати, скаржитися, жалітися; скиглити», стогн «стогін», др. стогнаніе «тс.», вл. ст. stohnam «стогну»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сто́гін
стогн
«стогін»
стогначі
«частий стогін»
стогні́й
стогно́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стагна́ць «стогнати, скаржитися, жалітися; скиглити» | білоруська |
| стогн «стогін» | білоруська |
| stohnam «стогну» | верхньолужицька |
| stohnam «стогну» | верхньолужицька |
| стогнаніе «тс.» | давньоруська |
| stonati | праслов’янська |
| stenati «тс.» | праслов’янська |
| сто́гнуть «плакати, неприємно кричати» (про дітей) | російська |
| stognati «стогнати; плакати, кричати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України