СТОГІН — ТЛУМАЧЕННЯ
СТО́ГІН
Протяжний жалібний звук, який видає людина від болю, туги, напруження і т. ін.
Приклади
- Почувся слабий стогін матері. Харитя .. підбігла до ліжка. (М. Коцюбинський)
- Відкрив [противник] вогонь з кулеметів, цілячись в темряві туди, звідки чувся стогін і зойки пораненого. (О. Гончар)
- – Ой, як же не плакати, коли навкруги лихії люди, – з стогоном промовила Марина Хомівна. (А. Хижняк)
- З його засмучених очей викотилися одна за одною кілька сльозин, а з грудей вирвався стогін. (С. Скляренко)
- Жеребчик іржав і жалібно постогнував. Уляна не могла чути того стогону. (Григорій Тютюнник)
- Чайки .. з стогоном пролітали наді мною. (О. Донченко)
- Свиснув вітер, затряс вікнами, завив диким стогоном. (Н. Кобринська)
- Перебиті мости із стогоном падали в холодну глибінь Дунаю. (С. Журахович)
- З гуркотом, стогоном, ревом ринула брила вниз в провалля. (Ю. Яновський)
перен.
Нарікання, ремствування.
Приклади
- Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою, і він весь час мріяв про республіку. (П. Тичина)
- Леся Українка .. проголосила серед стогонів і зойків різного роду нитиків: “Contra spem spero!” (“Без надії сподіваюсь!”). (М. Рильський)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.