СТИЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
стиль (заст.)
запозичення з французької і (з початковим ш) німецької мов (останнє, можливо, через російську);
фр. style, нім. Stil походять від лат. stilus (слат. stīlus) «загострений кіл; гостра палиця для сільськогосподарських робіт; паличка для писання по воску; стиль, спосіб викладу; писемність», як і stimulus «колючка», спорідненого з ав. staèra- «гостра вершина гори», taèra- «тс.», афг. tēraҺ «гострий»;
р. стиль, (заст.) штиль, бр. стыль, п. ч. styl, слц. štól, вл. stil, болг. м. стил, схв. сти̑л, сти̏л, слн. stíl;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стиліза́тор
стиліза́торство
стиліза́ція
стилізува́ння
стилізува́ти
стилі́ст
стилі́стика
стилісти́чний
сти́льний
стильови́й
шкиль
«кшталт, зразок»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
staèra- «гостра вершина гори» | авестійська |
taèra- «тс.» | авестійська |
tērḁ «гострий» | афганська |
стыль | білоруська |
стил | болгарська |
stil | верхньолужицька |
stilus «загострений кіл; гостра палиця для сільськогосподарських робіт; паличка для писання по воску; стиль, спосіб викладу; писемність» (слат. stīlus) | латинська |
stimulus «колючка» | латинська |
стил | македонська |
Stil | німецька |
styl | польська |
стиль (заст.) | російська |
штиль | російська |
штиль | російська |
сти̑л | сербохорватська |
сти̏л | сербохорватська |
stīlus | середньолатинська |
štýl | словацька |
stíl | словенська |
style | французька |
styl | чеська |
стиля́га «людина з підвищеним інтересом до модного стилю одягу та манерами і смаками, які не відповідають загальноприйнятим»
запозичення з російської мови;
р. стиля́га ввійшло в літературну мову з молодіжного жаргону, в якому виникло на ´рунті вживання слова стиль у значенні «модний стиль, модний танець»;
бр. стыля́га;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стиля́жний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
стыля́га | білоруська |
стиля́га | російська |
стиль «модний стиль, модний танець» | російська |
шкиль «манера, зразок»
не зовсім ясне;
можливо, результат експресивної деформації слова стиль, штиль;
не виключений зв’язок з основою скол-, скил-, скал- у значенні «розколювати», пор. р. ско́лок «відколотий кусок; копія, взірець»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ско́лок «відколотий кусок; копія, взірець» | російська |
стиль | українська |
штиль | українська |
скол- | українська |
скил- | українська |
скал- «розколювати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України