СПОЧИВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
почи́ти
псл. počiti, префіксальне утворення від *čiti, пов’язане чергуванням голосних з pokojь «покій»;
споріднене з дінд. ciráḥ «довгий, тривалий», лат. quiēs «спокій», quiēsco «відпочиваю», tranquillus «спокійний, тихий», гот. ƕeila «час; дозвілля»;
без достатніх підстав пов’язується (Brückner 424; KZ 51, 227) з прус. et-skīuns «посталий, воскреслий», et-skīsnan «воскресіння»;
р. почи́ть, бр. спачы́ць, др. почити, п. poczywać, ч. odpočinouti, слц. odpočinút’, вл. wotpočować, нл. wotpocywaś, полаб. pücaivă (3 ос. одн.), болг. почи́вам, м. почива, схв. почи́вати, слн. počívati, стсл. почити, почивати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випочива́ти
випочи́нок
відпічну́ти
відпочива́льня
відпочи́вок
«відпочинок»
відпочи́н
відпочи́ння
«тс.»
відпочи́нок
відпочи́ти
одпочи́н
опочива́льня
опочи́вок
опочи́нок
перепочи́нок
«короткий відпочинок; [місце відпочинку Нед]»
перепочи́ти
почива́ло
«ліжко»
почива́льня
«спальня; [вид карети або коляски Бі]»
почива́ти
припочи́вок
«відпочинок»
припочи́нок
«тс.»
спо́чи́в
«відпочинок»
спочива́льня
спочива́ти
спочи́вище
«місце відпочинку»
спочи́вок
спочи́н
спочи́нок
спочи́ти
супочи́вок
«відпочинок»
супочи́нок
«тс.»
супочи́ти
«відпочити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спачы́ць | білоруська |
| почи́вам | болгарська |
| wotpočować | верхньолужицька |
| ƕeila «час; дозвілля» | готська |
| ciráḥ «довгий, тривалий» | давньоіндійська |
| почити | давньоруська |
| quiēs «спокій» | латинська |
| quiēsco «відпочиваю» | латинська |
| tranquillus «спокійний, тихий» | латинська |
| почива | македонська |
| wotpocywaś | нижньолужицька |
| pücaivă (3 ос. одн.) | полабська |
| poczywać | польська |
| počiti | праслов’янська |
| *čiti | праслов’янська |
| pokojь «покій» | праслов’янська |
| et-skīuns «посталий, воскреслий» | прусська |
| et-skīsnan «воскресіння» | прусська |
| почи́ть | російська |
| почи́вати | сербохорватська |
| odpočinút' | словацька |
| počívati | словенська |
| почити | старослов’янська |
| почивати | старослов’янська |
| odpočinouti | чеська |
чи́лий «здоровий, дужий, бездоганний»
псл. čilъ «відпочилий, свіжий»;
утворене від псл. *čiti «відпочивати» за допомогою суфікса -lъ (дієприкметник мин. ч.), пор. укр. спочи́ти, спочива́ти;
припущення про зв’язок з іє. *kēi- «бути в русі, надавати руху» (Trautmann KZ 46, 239–240) менш вірогідне;
ч. čilý «жвавий, моторний; бадьорий», слц. čulý «тс.», вл. čiły «жвавий, рухливий, різкий, свіжий, веселий», схв. чи̏о, чи̏лӣ «бадьорий, енергійний, жвавий; сильний, міцний», слн. číl «здоровий, міцний, свіжий, бадьорий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čiły «жвавий, рухливий, різкий, свіжий, веселий» | верхньолужицька |
| *kēi- «бути в русі, надавати руху» | індоєвропейська |
| čilъ «відпочилий, свіжий» | праслов’янська |
| *čiti «відпочивати» | праслов’янська |
| о | сербохорватська |
| čulý «тс.» | словацька |
| číl «здоровий, міцний, свіжий, бадьорий» | словенська |
| спочи́ти | українська |
| чи̏лӣ «бадьорий, енергійний, жвавий; сильний, міцний» | українська |
| čilý «жвавий, моторний; бадьорий» | чеська |
| -lъ (дієприкметник мин. ч.) | ? |
| спочи́ти | ? |
| спочива́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України