СОНЯШНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
насене́шник «соняшник звичайний, Helianthus annuus L.» (бот.)
похідне утворення від насі́ння (у значенні «соняшникове н.») з діалектним переходом ненаголошеного і (‹ ě) в е;
суфіксальна форма зумовлена впливом слова со́няшник;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| насі́ння (у значенні «соняшникове н.»)(‹ ě) | ? |
| со́няшник | ? |
слонец «соняшник, Helianthus annuus L.» (бот.)
запозичення з польської і (на Закарпатті) зі словацької мов;
п. słonecznik, сх.-слц. [sloněčnik] «тс.» відповідають укр. со́няшник;
бр. слане́чнік, [слане́шнік, слонэ́чнік] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сломне́шник
слонечник
сло́ні́чник
сло́нішник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слане́чнік | білоруська |
| слане́шнік | білоруська |
| слонэ́чнік «тс.» | білоруська |
| słonecznik | польська |
| со́няшник | українська |
| sloněčnik «тс.» | ? |
со́нях «соняшник, Helianthus L.» (бот.)
похідні утворення від со́нце;
назви зумовлені схожістю квітки соняшника із сонцем, а також тим, що його квітка постійно повертається до сонця;
р. подсо́лнечник, бр. слане́чнік, п. słonecznik, ч. slunečnice, слц. slnečnica, болг. слънчегле́д, [слъ́нчовка], м. сончоглед, схв. сунча̀нӣк, су̀нчаница, слн. sónčnica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підсо́нічник
підсо́нух
посоня́шник
посоря́шник
«тс.»
посояшник
просо́ня́шник
сон
«тс.»
сонечник
со́нічник
со́няшник
соняшничи́на
соняшничи́ння
соняшня́нка
«поле, де росли соняшники»
со́яшник
«соняшник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слане́чнік | білоруська |
| слънчегле́д | болгарська |
| сончоглед | македонська |
| słonecznik | польська |
| подсо́лнечник | російська |
| к | сербохорватська |
| slnečnica | словацька |
| sónčnica «тс.» | словенська |
| слъ́нчовка | українська |
| су̀нчаница | українська |
| slunečnice | чеська |
| со́нце | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України