СЛАВУТНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
сла́ва
псл. slava «слава, хвала», slaviti «хвалити», пов’язані чергуванням голосних із slovǫ, slyti (‹slūti) «бути славетним, називатися»;
споріднене з лит. šlóvė «честь, хвала», (сх.) [šlãvė] «честь, слава», [šlovė˜] «пишність, розкіш», [šlãvinti] «славити, хвалити», лтс. slava (slave) «поголос, чутка; слава», гр. ϰλέος ([ϰλέƑος]) «слава», дінд. śrávaḥ «хвала, слава, честь», ав. sravah- «слово», дірл. clú «слава», іллір. (Ves-)clevesis (власна назва), тох. kälywe;
іє. *k῀leu-/k῀lou- «слухати, чути»;
р. бр. др. болг. м. сла́ва, п. вл. нл. sława, ч. слц. слн. sláva, схв. сла̏ва, стсл. слава, славити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсла́в'я
знесла́вити
обсла́вити
«знеславити»
осла́ва
«слава; тріумф, блиск»
осла́влювати
ославля́ти
по́славка
«поголос, недобра слава»
просла́влений
прославля́ти
сла́вен
славе́та
«історія»
славе́тний
славе́тник
«прославлена людина; (ст.) міщанин»
слави́мий
«уславлюваний»
сла́вити
«хвалити; [багато говорити Нед]»
сла́виця
«пуста слава»
славнейко
«приємно»
славне́нький
сла́вний
славно́ванє
«ювілей»
сла́вонька
славу́тний
славу́тній
усла́влений
усла́влювати
уславля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sravah- «слово» | авестійська |
| сла́ва | білоруська |
| сла́ва | болгарська |
| sława | верхньолужицька |
| ϰλέος «слава» ([ϰλέƑος]) | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| śrávaḥ «хвала, слава, честь» | давньоіндійська |
| clú «слава» | давньоірландська |
| сла́ва | давньоруська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| *k<SUP>῀</SUP>leu- / k<SUP>῀</SUP>lou- «слухати, чути» | індоєвропейська |
| slava «поголос, чутка; слава» (slave) | латиська |
| slave | латиська |
| slave | латиська |
| slave | латиська |
| slave | латиська |
| šlóvė «честь, хвала» | литовська |
| šlãvė «честь, слава» | литовська |
| šlovė˜ «пишність, розкіш» | литовська |
| šlãvinti «славити, хвалити» | литовська |
| сла́ва | македонська |
| sława | нижньолужицька |
| sława | польська |
| slava «слава, хвала» | праслов’янська |
| slaviti «хвалити» | праслов’янська |
| slovǫ | праслов’янська |
| lyti | праслов’янська |
| slūti | праслов’янська |
| slovǫ | праслов’янська |
| lyti | праслов’янська |
| slūti | праслов’янська |
| slovǫ | праслов’янська |
| lyti | праслов’янська |
| slūti | праслов’янська |
| сла́ва | російська |
| сла̏ва | сербохорватська |
| sláva | словацька |
| sláva | словенська |
| слава | старослов’янська |
| славити | старослов’янська |
| sláva | чеська |
| kälywe | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України