СКОЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коти́ти
менш вірогідні зближення з лит. skàsti «скакати» (Bern. I 591–592; Львов ЭИРЯ II 103–108), з англ. skate «ковзатися» (Matzenauer F 8, 161), з лат. quatio «трясу» (Loewenthal AfSlPh 37, 393–394), з дінд. śātáyati «звалює, кидає на землю» (Machek ESJČ 283);
найвірогідніше пов’язання (Топоров ВСЯ 6, 172–176) з ірл. caithid (‹*katejeti) «кидає»;
дальша етимологія не зовсім ясна;
псл. kotiti «кидати, перевертати; котити»;
р. кати́ть «котити», бр. каціць «тс.», п. kocić się «іти повільними кроками», ч. kotiti «валити», слц. (pre-)kotiť «перевернути», вл. (roz)koćić «розколоти», схв. котỳрати «котити», слн. kotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кочелати
«викотити»
зака́т
«повітка для сільськогосподарського реманенту»
зака́тник
зака́ть
«тс.»
за́ко́т
«відгорнутий назовні край чогось»
зако́та
«тс.»
зако́тистий
за́котом
«перекотисто»
(про грім)
зако́чистий
запо́котом
«покотом»
ката́лка
«шматок гончарної глини, яку качають і місять»
ката́ль
«робітник, що викочує або підвозить вантажі»
ка́танки
«валянки»
ката́ти
катери́ти
«котити (швидко їхати)»
като́к
кату́ль
(вигук при коченні)
кату́лька
«качалка (для тіста); деталь ткацького верстата; грудка; галушка»
катуля́тися
«качатися, валятися»
кача́лка
качалкува́ти
«бити качалкою»
кача́ло
«дерев’яний кружок»
качалу́ба
«сувій полотна»
кача́льниця
кача́льня
кача́льце
«згорток»
кача́ти
качеля
«гойдалка»
ка́чильці
«блок у ткацькому верстаті»
качі́лка
«качалка»
качка
«хитавиця»
качну́ти
качу́лка
«дерев’яний круг; гра в круг»
кети́тися
«котитися»
кицькатися
«падати, перекидаючись»
кіть
«котиться»
(виг., дит.)
кіть-кілі́ть
кіть-кіть
«тс.»
кі́тька
«гра, що полягає в катанні яєць»
котаре́ники
«колеса»«один із дерев’яних валків, за допомогою яких пересувають вантаж; викачаний і витоптаний кіньми посів»
(в загадці)
ко́твиця
«один із дерев’яних валків»
ко́твище
«місце, викачане кіньми»
коте́ць
«вид великодньої гри, коли катають крашанки»
ко́ти
«тс.; котки, по яких котять вантажі»
коти́га
«віз у чабанів»
ко́тики
«подібна до галушок страва»
котки́
«тс. Л; великодня гра, коли катають крашанки Я»
котки́й
коткува́ти
«вирівнювати землю котком»
кото́к
коту́х
«сарай, куди закочують вози»
коту́шка
ко́тько
«коліщатко»
(дит.)
котьо́лка
«блочок у верстаті Ник; сувій полотна тж; вид дитячої гри Я»
котю́чий
котю́чка
(гра)
котю́шка
«котушка»
кочали́стий
«звитий сувоєм, круглий»
ко́чало
«круг»
кочела́
ко́чело
кочи́ло
«ролик, диск»
кочиля́стий
«дископодібний»
кочіли́стий
«тс.»
кочі́льця
«дерев’яні блочки в ткацькому верстаті»
навкотка́
(у виразі н. грати)
накат
(тех.)
нака́тка
(тех.)
нака́тник
(тех., спец.)
накі́т
«мощена дорога через багнисте місце»
нако́тистий
на́ко́том
обка́т
(спец.)
обка́тка
(спец.)
обка́тник
(спец.)
обкочела́ти
«оточити, обвести»
пакатьо́ли
«зубці на колесі навою»
переко́чувач
(спец.)
пі́дкітка
«підметка»
підкі́тькуватися
«котитися підстрибуючи»
пока́т
пока́тий
пока́тистий
пока́том
покату́лятися
«покотитися»
покатьо́л
«кошик соняшника»
покі́т
«схил»
покоте́ло
«кружало, кільце»
покоти́ло
«великий горщик; перекотиполе Me»
поко́тистий
по́котом
покотьо́ла
«блочки у верстаті»
покотьо́ло
«обруч, дерев’яний круг, дзиґа»
покочи́стий
«покотистий»
скат
ско́ти
«сувої полотна»
ско́тисто
«спадисто»
ско́чистий
«спадистий»
упоко́т
«покотом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skate «ковзатися» | англійська |
| каціць «тс.» | білоруська |
| (roz)koćić | верхньолужицька |
| śātáyati «звалює, кидає на землю» | давньоіндійська |
| caithid «кидає» (‹*katejeti) | ірландська |
| *katejeti | ірландська |
| quatio «трясу» | латинська |
| skàsti «скакати» | литовська |
| kocić się «іти повільними кроками» | польська |
| kotiti «кидати, перевертати; котити» | праслов’янська |
| кати́ть «котити» | російська |
| котỳрати «котити» | сербохорватська |
| (pre-)kotiť | словацька |
| kotáti «тс.» | словенська |
| kotiti «валити» | чеська |
саха́тися «злякано відскакувати; цуратися; [вмішуватися, втручатися Нед]»
неясне;
можливо, пов’язане з лит. šîkti «скакати», зв’язок якого з укр. ско́чити піддається сумніву (Fraenkel 1021–1022);
можливий також вплив з боку жаха́тися;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відсахну́тися
відшахну́тися
«відхилитися, відсахнутися»
підсахну́тися
«пристати, причепитися»
(про хворобу)
сахну́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šókti «скакати» | литовська |
| ско́чити | українська |
| жаха́тися | українська |
скака́ти «стрибати; танцювати»
думка про кельтське походження слов’янських слів (Šachmatov AfSlPh 33, 92) безпідставна;
псл. skakati, skočiti;
споріднене з лит. šókti, šóku, šokau «стрибати, танцювати», лтс. sâkt, sâku «починати», двн. giscëhan «траплятися, відбуватися», нвн. geschehen «тс.», дісл. skaga «видаватися», дірл. scuchim «іду геть»;
іє. *(s)kek- «скакати»;
ці відповідники зіставляються ще з лат. scateo «бити джерелом», лит. skásti, skastù «стрибати, скакати», гр. σϰαίρω «стрибаю», σϰιρτάω «тс.»;
р. скака́ть, [скочи́ть], бр. скака́ць, ско́чыць, др. скакати «стрибати, танцювати», скочити, п. skakać, skoczyć, ч. skákati, skočiti, слц. skákat’, skočit’, вл. skakać, skočić, нл. skakaś, skocyś, полаб. skokat, болг. ска́кам, ско́ча, м. скака, скокне, схв. ска́кати, ска̏чити, слн. skákati, skočíti, стсл. скакати, скочити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́скік
ви́скічка
«білка»
ви́скок
ви́скоком
ви́скоцень
«льон-стрибунець»
ви́скочень
«вискочка»
ви́скочка
ви́скочки
(дитяча гра)
відскі́к
ві́дскок
вскач
(присл.)
вска́чки
вско́читися
«збігтися»
(про тканину)
вско́чки
«тс.»
до́скіць
(у виразі [в д.] «великими стрибками»)
доско́цький
«спритний»
доско́чистий
«тс. Ме; жвавий, веселий (про музику) Г»
доско́чити
«здобути»
заска́кувати
«заходити, забігати; [лестити, годити]»
за́скічни́й
«такий, що защіпається»
за́ско́к
заско́чити
«застигнути, захопити»
за́скочка
(тех.)
зіско́к
знаско́ка
зна́скоку
на́вска́ч
навско́ки
навско́чку
надска́кувати
«підбігати; лестити»
напідско́ки
на́скік
«напад»
на́скіцька
«настирлива людина»
на́ско́к
на́скоком
наско́чка
«срібна оправа, накладена прикраса, оздоблення»
о́дскочки
«обшиття країв (у вишивці)»
пере́скаком
перескі́к
пере́скічки
«великодня хлоп’яча гра»
перескі́чний
«високосний»
переско́к
переско́ки
«відхилення, манівці, викрути»
переско́ком
підскі́к
підскі́ц
пі́дско́к
підско́ки
(у виразі в п. «швидко, бігом»)
підско́ком
підско́цький
«веселий, танцювальний»
(про музику)
підско́чний
«тс.»
поско́к
«стрибок»
поско́чний
(про музику до швидкого танцю)
при́скаком
«уривками»
прискі́к
(у виразі з приско́ком)
проска́чка
проскі́к
«галоп»
(у виразі [у п.])
розско́читися
«лопнути, тріснути»
скак
(у виразі на всьому скаку)
скак
«трав’яний коник»
(ент.)
ска́кави́ця
«жаба»
ска́кавка
«тс.; цвіркун Нед»
скака́лка
скакелю́ха
«земляна блоха, Haltica Г; цвіркун Нед»
(ент.)
скакі́вка
«жаба»
скакі́ць
(виг.)
скакі́цькати
«стрибати, скакати»
ска́кля
«сорока»
(в загадці)
скакови́й
скако́вище
«скачки»
скако́ха
«жаба»
скаку́лець
«земляна блоха; скакун Нед»
(ент.)
скаку́ля
«жаба»
скаку́н
«той, що скаче, танцюрист, скаковий кінь; [заєць ВеУг; трав’яний коник]»
скакунді́й
«заєць»
скакуне́ць
«тушканчик, Dipus jaculus, земляний заєць Нед»
(зоол.)
скаку́нка
«жаба»
скакуно́чок
«кобилка, Aphrophora»
(ент.)
скаку́ха
«жаба»
скаку́ця
«тс.»
скаку́чий
скачка
ска́чки
скік
«стрибок; танок з підскоком»
скік
скі́кавка
«жаба»
скікі́ць
скі́кну́ти
скі́цнути
скіць
скі́чка
«тс. Нед; лісова миша ВеЛ»
скічну́ти
скок
«стрибок; [(ент.) трав’яний коник Л]»
ско́ка
«жаба»
ско́ки
«скакучі хвилі Нед; скачки Пі»
ско́кнути
скокови́й
скочака́
ско́чити
ско́чка
«лісова миша Г; стрибунка, танцівниця Бі»
ско́чки
ско́чний
«веселий, ритмічний»
уска́ч
у́скок
«каскад на річці»
уско́ка
«перебіжчик, утікач до запорожців»
(заст.)
уско́ки
уско́чку
«галопом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| скака́ць | білоруська |
| ска́кам | болгарська |
| skakać | верхньолужицька |
| skočić | верхньолужицька |
| σϰαίρω «стрибаю» | грецька |
| giscëhan «траплятися, відбуватися» | давньоверхньонімецька |
| scuchim «іду геть» | давньоірландська |
| skaga «видаватися» | давньоісландська |
| скакати «стрибати, танцювати» | давньоруська |
| *(s)kek- «скакати» | індоєвропейська |
| scateo «бити джерелом» | латинська |
| sâkt | латиська |
| šókti | литовська |
| skásti | литовська |
| скака | македонська |
| skakaś | нижньолужицька |
| skocyś | нижньолужицька |
| geschehen «тс.» | нововерхньонімецька |
| skokat | полабська |
| skakać | польська |
| skoczyć | польська |
| skakati | праслов’янська |
| скака́ть | російська |
| ска́кати | сербохорватська |
| skákat' | словацька |
| skočit' | словацька |
| skákati | словенська |
| skočíti | словенська |
| скакати | старослов’янська |
| скочи́ть | українська |
| ско́чыць | українська |
| скочити | українська |
| ско́ча | українська |
| скокне | українська |
| чити | українська |
| скочити | українська |
| skákati | чеська |
| skočiti | чеська |
| skočiti | ? |
| šóku | ? |
| šokau «стрибати, танцювати» | ? |
| sâku «починати» | ? |
| skastù «стрибати, скакати» | ? |
| σϰιρτάω «тс.» | ? |
ско́чки «молодило, Sempervivum L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що насіннєві шапочки молодила після достигання насіння відскакують від рослини;
похідне утворення від ско́чити, скака́ти;
бр. ско́чкі, [скачка, скачкі, ско́чка] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́чкі | білоруська |
| скачка | білоруська |
| скачкі | білоруська |
| ско́чка «тс.» | білоруська |
| ско́чити | українська |
| скака́ти | українська |
шик «стрій»
запозичене з німецької мови, можливо, за польським посередництвом;
н. ст. Schick «форма, стан; лад, порядок» пов’язане зі schicken «готувати, упорядковувати», (gе)-schehen «траплятися, ставатися», свн. schëhen «поспішати» (‹ двн. scëhan «блукати, мандрувати»), пгерм. *skē˘h-, що споріднене з псл. skokъ, skakati, укр. скік, скака́ти, ско́чити;
бр. заст. шык «стрій, лад», п. szyk, ч. заст. šik «стрій, ряд; шеренга», слц. šík «ряд», вл. šik «спритність; стрій; шик», нл. šyk «спритність, здібність, майстерність»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шикува́льник
«розпорядник»
шикува́ти
«ставити в лави»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шык «стрій, лад» (заст.) | білоруська |
| šik «спритність; стрій; шик» | верхньолужицька |
| scëhan «блукати, мандрувати» | давньоверхньонімецька |
| šyk «спритність, здібність, майстерність» | нижньолужицька |
| Schick «форма, стан; лад, порядок» (ст.) | німецька |
| schicken «готувати, упорядковувати» | німецька |
| (gе)-schehen «траплятися, ставатися» | німецька |
| szyk | польська |
| *skē˘h- | прагерманська |
| skokъ | праслов’янська |
| skakati | праслов’янська |
| schëhen «поспішати» (‹ двн. scëhan «блукати, мандрувати») | середньоверхньнімецька |
| šík «ряд» | словацька |
| скік | українська |
| скака́ти | українська |
| ско́чити | українська |
| šik «стрій, ряд; шеренга» (заст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України