СКОРБОТА — ЕТИМОЛОГІЯ
скорб
псл. skъr̥bь, пов’язане чергуванням з sčьr̥bа «щербина»;
споріднене з лит. skurbė «горе», лтс. skur̂ba «запаморочення, сп’яніння», свн. scherbe «черепок», нвн. scharf «гострий»;
зіставляється також (Преобр. II 307; Булаховський Нариси 57) з р. [ско́рбнуть] «засихати, морщитися»;
р. скорбь, бр. [скорб], др. скърбь «біль, страждання, хвороба, мука, нещастя, горе, смуток, турбота», ч. skrb(l)iti «скупитися, скнарити», болг. скръб «скорбота», м. скрб «тс.», схв. скр̑б «турбота», слн. skŕb «тс.», стсл. скръбь «мука, сум, скорбота»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оско́рб
«кривда»
оско́рба
«тс.; шкода, втрата»
оскорби́ти
«скривдити»
о́ско́рбний
«скупий, бідний»
оскорбно́та
«кривда»
преско́рбний
прискорби́ти
«засмутити; придбати»
приско́рбний
«дуже сумний»
ско́рба
«скорб»
скорбина́
скорби́ня
«тс.»
скорби́ти
«завдавати скорботи»
скорбі́ти
скорбо́та́
скорбува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
скорб | білоруська |
скръб «скорбота» | болгарська |
скърбь «біль, страждання, хвороба, мука, нещастя, горе, смуток, турбота» | давньоруська |
skur̂ba «запаморочення, сп’яніння» | латиська |
skurbė «горе» | литовська |
скрб «тс.» | македонська |
scharf «гострий» | нововерхньонімецька |
sk<SUP>ъ</SUP>r̥bь | праслов’янська |
sč<SUP>ь</SUP>r̥bа «щербина» | праслов’янська |
ско́рбнуть «засихати, морщитися» | російська |
скорбь | російська |
скр̑б «турбота» | сербохорватська |
scherbe «черепок» | середньоверхньнімецька |
skŕb «тс.» | словенська |
скръбь «мука, сум, скорбота» | старослов’янська |
skrb(l)iti «скупитися, скнарити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України