СИНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
син
іє. *seu-, sū- «народжувати»;
псл. synъ *sūnus;
споріднене з лит. sūnùs, прус. souns, дінд. sūnúḥ, ав. hūnu-, гот. sunus, дісл. sunr, sonr, дангл. двн. sunu, гр. υἱύς, υἱός;
пов’язується з дінд. sū́te «народжує, створює», sū́tiḥ «народження», sū́tuḥ «вагітність», ав. hunāmi «народжую», ірл. suth «народження, плід»;
пор. дінд. sutáḥ «син»;
р. бр. сын, др. сынъ, п. ч. слц. вл. нл. syn, болг. м. син, схв. cи̑н, слн. sín, стсл. сынъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́синовити
«виключити з родини»
па́семок
«пасинок»
па́симє
«пасиння»
пасимкува́ти
пасинкува́льниця
пасинкува́ти
па́си́ння
па́синок
сина́ш
сина́шко
синеня́
сини́сько
сини́ха
«невістка»
сині́вство
сині́вський
си́нко
синни́й
«синовній»
синова́
«невістка»
сино́ве́ць
«син, племінник (син брата) СУМ, Нед; прийомний син НЗ УжДУ 26»
синови́ць
«племінник (син брата)»
синови́ця
«племінниця (дочка брата)»
синові́й
«син»
сино́вній
сино́к
синя́тко
усинови́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hūnu- | авестійська |
| hunāmi «народжую» | авестійська |
| сын | білоруська |
| син | болгарська |
| syn | верхньолужицька |
| sunus | готська |
| υἱύς | грецька |
| υἱός | грецька |
| sunu | давньоанглійська |
| sunu | давньоверхньонімецька |
| sūnúḥ | давньоіндійська |
| sū́te «народжує, створює» | давньоіндійська |
| sū́tiḥ «народження» | давньоіндійська |
| sū́tuḥ «вагітність» | давньоіндійська |
| sutáḥ «син» | давньоіндійська |
| sunr | давньоісландська |
| sonr | давньоісландська |
| сынъ | давньоруська |
| *seu- | індоєвропейська |
| sū- «народжувати» | індоєвропейська |
| suth «народження, плід» | ірландська |
| sūnùs | литовська |
| син | македонська |
| syn | нижньолужицька |
| syn | польська |
| synъ | праслов’янська |
| *sūnus | праслов’янська |
| *sūnus | праслов’янська |
| souns | прусська |
| сын | російська |
| cи̑н | сербохорватська |
| syn | словацька |
| sín | словенська |
| сынъ | старослов’янська |
| syn | чеська |
си́ній
псл. sinjь, споріднене зі sьjati «сяяти», sivъ «сивий»;
зіставляється з лит. sóvas «світлої масті», šėˊmas (sė˜mas) «попелястий, сіруватий, синій», дінд. śyāmáḥ «чорний, темний»;
р. си́ний, бр. сі́ні, др. синии, п. siny, ч. слц. sinó, болг. м. син, схв. си̑њū «сіруватий, синій», слн. sínji, стсл. синь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́синь
си́на́вий
сине́ць
«синяк»
сини́зна́
си́ник
«глаукома»
(мед.)
сини́ло
«синя фарба; синька»
сини́льний
сини́льниця
«фарбувальниця запасок у синій колір»
сини́ти
си́ні́ти
сині́тка
«вид плахти»
сині́шати
си́нка
«синька для білизни; синя фарба»
синь
си́нька
си́нько
«водяник, синюватий бог річок»
синьота́
«синій колір»
синьо́тка
синьо́ша
(назва блакитно-сірої корови)
синюва́тий
синю́х
«сиворакша, Coracias garrula»
(орн.)
синю́ха
«ціаноз»
(мед.)
синю́шний
синя́ва
«вид риби»
си́нява
«синь; [чорно-синя велика хмара Нед; глибина Нед]»
синя́вець
«голуб’янка, Lycaena Fabr.»
(ент.)
си́ня́вий
синявча́
(назва сірої корови)
синя́к
«синець; [(орн.) голуб-синяк, Columba oenas]»
синяти́на
«синька для білизни»
си́нятина
«синець»
синяти́ти
«синити (білизну)»
синя́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́ні | білоруська |
| син | болгарська |
| śyāmáḥ «чорний, темний» | давньоіндійська |
| синии | давньоруська |
| sývas «світлої масті» | литовська |
| šėˊmas | литовська |
| sė˜mas | литовська |
| син | македонська |
| siny | польська |
| sinjь | праслов’янська |
| sьjati «сяяти» | праслов’янська |
| sivъ «сивий» | праслов’янська |
| си́ний | російська |
| си̑њū «сіруватий, синій» | сербохорватська |
| siný | словацька |
| sínji | словенська |
| синь | старослов’янська |
| siný | чеська |
си́вий
псл. sivъ;
споріднене з лит. šóvas «світло-сірий, сивий», прус. sywan «сірий», дангл. hoéwe «голубий, багряний, сірий, зелений», дінд. śyāváḥ «темний», ав. syāva- «чорний», ос. sau «тс.»;
іє. *k῀ī-, *k῀еi-;
стосунок до си́ній неясний;
р. си́вый, бр. сі́вы, др. сивыи, п. siwy, ч. слц. sivó, вл. sywy, полаб. saivĕ, болг. м. сив, схв. си̑в, слн. sív, стсл. сивъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засиви́ти
«забілити молоком (страву)»
посиві́лий
посивя́стий
про́сивий
«сивуватий»
просивина́
«сивина»
про́сивінь
«тс.»
северу́н
(назва барана)
се́вка
«вид гриба із сивуватою шапкою»
се́вок
«сивий віл»
сив
«сивий»
сив'я́га
«старий дід»
сив'я́стий
«сивастий»
сива́вий
сива́вистий
«сивастий»
сива́к
«сивий чоловік; сивий віл, сивий кінь Нед; порода голубів; сиве горнятко ВеЗа; гадюка Нед»
сива́н
«сивий віл»
сива́ник
«тс.»
сива́ня
(назва вівці)
сива́стий
сива́ш
«сивий кінь»
сиве́зний
сиве́нький
сиве́ра
«сива вівця»
сиве́та
«сива коза»
сиве́ць
«тс.»
сиви́зна́
сивина́
сиви́ці
«ожина звичайна, Rubus caesius L.»
сиві́нь
си́ві́ти
сиві́шати
си́вка
«сива кобила ВеЗа; сива вівця Доп. УжДУ IV; сива коза Нед»
сивко́
«сивий кінь; [назва барана Доп. УжДУ IV]»
сивко́вий
«сивий; сірий, із сірої шерсті»
сивля́вий
«сивавий»
си́вощі
«сивина у волоссі; старечий вік»
сивува́тий
сивуви́тий
«сивуватий»
сиву́лька
«вид грибів Нед, мухомор, Amanita Pers. Mak»
сиву́ля
«порода грибів; сива корова, сива вівця, коза ВеНЗн; стара дівка Мо»
сивуля́к
«сірий, не полив’яний горщик»
сиву́нь
«сивий чоловік; сивий кінь»
сиву́х
«вид грибів»
сиву́ха
«погано очищена хлібна горілка»
сиву́ч
«морський лев»
(зоол.)
сіве́ра
(назва вівці)
сіве́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| syāva- «чорний» | авестійська |
| сі́вы | білоруська |
| сив | болгарська |
| sywy | верхньолужицька |
| hoéwe «голубий, багряний, сірий, зелений» | давньоанглійська |
| śyāváḥ «темний» | давньоіндійська |
| сивыи | давньоруська |
| *k<SUP>῀</SUP>ī- | індоєвропейська |
| *k<SUP>῀</SUP>еi- | індоєвропейська |
| šývas «світло-сірий, сивий» | литовська |
| сив | македонська |
| sau «тс.» | осетинська |
| saivĕ | полабська |
| siwy | польська |
| sivъ | праслов’янська |
| sywan «сірий» | прусська |
| си́вый | російська |
| си̑в | сербохорватська |
| sivý | словацька |
| sív | словенська |
| сивъ | старослов’янська |
| си́ній | українська |
| sivý | чеська |
синета «проліска дволиста, Scilla bifolia L.» (бот., у сполученні [с. двулиста])
похідне утворення від си́ній;
назва зумовлена синім кольором квіток цієї рослини;
пор. [просерен синій, раст синій, расть синя, зілля голубе, небесники] «тс.» Mak;
Фонетичні та словотвірні варіанти
синета́
«гѵацинтъ»
(1627)
синетка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| си́ній | українська |
| просерен синій «тс.» | українська |
| зілля голубе | українська |
| раст синій | українська |
| расть синя | українська |
| небесники | українська |
сине́та «темний ліс»
можливий також зв’язок із сі́ни, псл. sěnь «тінь», р. сень «тс.»;
можливо, пов’язане із си́ній у давнішому значенні «темний»;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сіне́та
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sěnь «тінь» | праслов’янська |
| сень «тс.» | російська |
| сі́ни | українська |
| си́ній «темний» | українська |
синеталь «верба п’ятитичинкова, верболіз, Salix pentandra L. (Salix laurifolia Wesm., Salix tinctoria Sm.)» (бот.)
складне утворення з основ прикметника си́ній та іменника тал «верболіз»;
назва зумовлена кольором кори цієї рослини (пор. [чернолоз, чорноталь] «тс.» Mak);
р. [синета́л] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| синета́л «тс.» | російська |
| си́ній «верболіз» | українська |
| тал | українська |
сине́ць «Abramis ballerus L.» (іхт.)
похідні утворення від си́ній;
назви зумовлені синім забарвленням спини цих риб;
менш переконливе виведення (Фасмер III 602, 626) цих назв від мокш. śeńі «плотва», фін. säynäs «в’язь», ест. säinakas «тс.»;
р. сине́ц, бр. сіне́ц, п. siniec «тс.», слц. sien «лящ, в’язь, Leuciscus idus L.», схв. [sinjac] «лящ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си́ньга
синю́га
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіне́ц | білоруська |
| säinakas «тс.» | естонська |
| śeńі «плотва» | мокшанська |
| siniec «тс.» | польська |
| сине́ц | російська |
| sinjac «лящ» | сербохорватська |
| sien «лящ, в’язь, Leuciscus idus L.» | словацька |
| си́ній | українська |
| säynäs «в’язь» | фінська |
сине́ць «волошка синя, Centaurea cyanus L.; синяк звичайний, Echium vulgare L.; воловик лікарський, Anchusa officinalis L. Mak» (бот.)
назви зумовлені, в основному, синім кольором квіток цих рослин;
похідні утворення від си́ній;
р. [сине́ль] «бузок», [сини́ль] «вайда фарбувальна», [сини́чка] «дельфіній клиновидний», [синьки́] «волошки сині», синю́ха «синюха, Polemonium; [волошка]», [синю́шник] «волошка», [синя́вка] «свербіжниця», синя́к «синяк, Echium; гриб синяк», бр. сіню́ха «синюха», [сіноўнік] «волошка», п. siniak «гриб синяк, Boletus cyanescens», схв. си̑њ «вайда фарбувальна», си̏њавица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си́ник
«волошка»
сини́ло
«синяк, Echium»
синиль
«бузок звичайний, Syringa vulgaris L.»
сини́льник
«вайда фарбувальна, Isatis tinctoria L.»
сини́ця
сини́чка
«дельфіній клиновидний, Delphinium elatum L. (D. cuneatum)»
синка
«Echium»
сино́к
«тс.»
синьо́к
(вид гриба)
синю́га
«синяк, Echium; волошка синя Нед»
синю́к
«чортів гриб, Boletus Satanas Lenz»
синю́ха
«Polemonium L.; [Echium Mak, гриб синяк, гіропор березовий синіючий, Gyroporus cyanescens; гриб Agaricus violaceus L.]»
синя́вка
«незабудка польова, Myosotis arvensis Hill. (M. intermedia L.) Mak; материнка звичайна, Origanum vulgare L. Mak; свербіжниця польова, Knautia arvensis Coult. Нед; змієголовник Рюйша, Dracocephalum rujschiana L. Mak»
синя́к
«Echium; гіропор березовий синіючий; гриб дубовик, Boletus luridus; [гриб вовнянка, Lactarius torminosus Sch. Mak; горлянка женевська, Ajuga genevensis L. Mak; воловик лікарський]»
синятини
«гриби Schizophiceae»
синя́чник
«вайда фарбувальна»
сінель
«тс.»
сінець
«Echium»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіню́ха «синюха» | білоруська |
| сіноўнік «волошка» | білоруська |
| siniak «гриб синяк, Boletus cyanescens» | польська |
| сине́ль «бузок» | російська |
| сини́ль «вайда фарбувальна» | російська |
| сини́чка «дельфіній клиновидний» | російська |
| синьки́ «волошки сині» | російська |
| синю́ха «синюха, Polemonium; [волошка]» | російська |
| синю́шник «волошка» | російська |
| синя́вка «свербіжниця» | російська |
| синя́к «синяк, Echium; гриб синяк» | російська |
| си̑њ «вайда фарбувальна» | сербохорватська |
| си́ній | українська |
| си̏њавица «тс.» | українська |
сини́ця «Parus L.» (орн.)
загальноприйнятого пояснення не має;
пов’язується із си́ній як назва, що первісно стосувалася синиці блакитної (Фасмер III 625; Черных II 163–164; Brückner 491; Uhlenbeck PBrB 20, 328);
виводиться також (Коваль 94; Павлюченкова РР 1986/4, 126–128) від др. синии «чорний»;
більш переконливе виведення від наслідування крику синиці, що сприймається як si-, zizigäg або zifi (Булаховський Вибр. пр. III 263; Німчук 207; Skok III 251);
р. сини́ца, бр. сіні́ца «тс.», п. [sinica] «синиця блакитна», ч. [sinice] «синиця», болг. сини́гер, м. сеница, схв. сjèница, слн. siníca «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
си́ник
«тс.; синиця блакитна, Parus caeruleus L.»
сини́тка
«синиця»
синича́
сини́чка
сини́чник
синю́к
«синиця блакитна»
синюх
«синиця»
синючо́к
«синиця блакитна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіні́ца «тс.» | білоруська |
| сини́гер | болгарська |
| синии «чорний» | давньоруська |
| сеница | македонська |
| sinica «синиця блакитна» | польська |
| сини́ца | російська |
| сjèница | сербохорватська |
| siníca «тс.» | словенська |
| си́ній | українська |
| sinice «синиця» | чеська |
синьово́д «рибалочка голубий, Alcedo atthis L.» (орн.)
складне утворення з основ прикметника си́ній та іменника вода́;
назва зумовлена тим, що, залишаючись узимку на річках, ці пташки збираються біля ополонок, де виловлюють рибу;
на формування назви могло вплинути і яскраво-синє забарвлення птаха (пор. слц. modró rybárik «тс.», букв. «синій рибалочка»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| си́ній | українська |
| вода́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України