СИДЯЧІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
сиді́ти
псл. sěděti, sěsti (‹*sědti);
споріднене з лит. sėdė'ti «сидіти», лтс. sêdêt, гот. sitan, лат. sedēre «тс.», гр. ἕζομαι «сиджу»;
у давньоруській мові початкове ненаголошене sě- перед наступним складом з голосним переднього ряду перейшло в si- (си-, як дити́на, мизи́нець із dětina, mězinьсь та ін.);
р. сиде́ть, бр. сядзе́ць, др. сѣдѣти, сидѣти, п. siedzieć, ч. seděti, слц. sediet’, вл. sedźeć, нл. sejźeś, полаб. sedĕ «сидить», болг. седя́, м. седи, схв. сèдети «сидіти», се̏сти «сісти», сjèсти «тс.», слн. sedéti, стсл. сѣдѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́сидка
ви́сідка
відси́дка
запосіда́ти
«заволодіти»
запосіда́ти
«займати»
запосіда́тися
«бути ласим, охочим (на щось), захоплюватися (чимось); узяти щось у свої володіння»
за́сід
«помістя»
засі́да
«засада»
засі́дання
засіда́тель
за́сіди
«засідка»
за́сідка
засі́док
«засиджене яйце»
за́сіжка
«засада»
зсідани́на
«звурджена частина молока»
зсіда́тися
«скисати, гуснути»
зсі́док
«згусток»
зсі́лий
«скислий»
(про молоко)
навпри́сіди
навпри́сідки
навпри́сядки
навси́дьки
навси́дячки
напосіда́ти
напосі́дливий
напри́сідки
напри́сядки
наси́дячи
«навсидьки»
(Ме)
на́сід
«те, що осідає, тонкий шар»
на́сідка
«квочка»
на́сідок
«засиджене яйце»
на́сідом
«наполегливо»
невси́дливий
невсидю́чий
недоси́док
«курча, яке передчасно вилупилося»
непоси́да
непоси́дли́вий
непоси́дний
непоси́дько
непосидя́чий
непосидя́чка
осі́длище
«місце для будівництва хати Ж; оселя»
осі́дний
«осілий»
осі́док
осі́лий
пере́сід
пересіда́тися
«слабшати, переставати»
пересідє́льнік
«черезсідельник»
пере́сі́дка
«пересадка»
підси́діти
«нашкодити»
підсіде́льний
підсіде́льник
пі́дсі́дка
«засідка»
підсі́сти
«тс.»
посєджі́нє
«тс.»
поси́де́ньки
посидже́нє
посиджі́нє
«сидіння біля мерця»
посиді́льниця
посиді́нки
посиді́ння
посидко́вий
«жилий»
посидю́чий
посидю́щий
посидя́щий
«посидючий»
по́сід
«володіння, майно; маєток»
посіда́тися
«потріскатися»
посіда́ч
«власник»
посі́дище
по́сідки
посі́дник
«тс.»
по́сідок
«тс.»
по́сідь
«майно»
при́сід
при́сідка
«попона поверх сідла»
при́сідом
при́сідько
«карлик, мала людина»
про́сідок
«місце перебування»
пусіжі́нки
«посиденьки»
розсі́лина
«тріщина»
седу́шка
«лавочка на подвір’ї»
се́дька
«навсидячки»
седю́шка
«пристрій, у якому вчиться сидіти немовля»
се́дячки
«сидячи»
сєду́шка
«тс.»
си́день
сиде́ць
«частина кошари»
сиде́чня
«бездіяльне сидіння»
си́дження
«сидіння»
сиді́лка
сиді́льник
«сидень»
сиді́льниця
«сиділка»
си́дні
сидня́
сиду́ля
«стара дівка»
сиду́н
«сидень»
сиду́х
«тс.»
сиду́ха
сиду́шка
«стільчик для дітей»
си́дьма
си́дячи
сидя́чий
си́дячки
сі́давка
«сидіння»
сіда́к
«тс.; частина кошари Доп. УжДУ IV»
сі́далка
«тс.»
сі́дало
сіда́ти
сіда́тися
«надриватися»
сіде́лка
сіде́лко
«частина упряжі»
сіде́льник
сі́день
«сидень»
сіде́ць
«стілець, сидіння»
сідла́к
«землевласник; місцевий житель»
сідла́ти
сідли́сько
«місце перебування, проживання»
сідло́
«частина упряжі; [підвищення у возі Нед]»
сідлови́на
сідло́вка
сідля́р
сідна́
«сіднична кістка»
сідни́й
«на якому сидять»
сідни́к
«стілець шевця»
сідни́ця
сідня́
«сидіння»
сідо́к
сіду́ха
«квочка Нед; перекупка»
сі́сти
сі́стоньки
сприсіда́ти
«напосідати»
сяда́ти
«сідати»
ся́дкати
«тс.; сидіти»
(дит.)
упри́сі
«навприсядки»
уси́дливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сядзе́ць | білоруська |
| седя́ | болгарська |
| sedźeć | верхньолужицька |
| sitan | готська |
| ἕζομαι «сиджу» | грецька |
| сѣдѣти | давньоруська |
| сидѣти | давньоруська |
| sedēre «тс.» | латинська |
| sêdêt | латиська |
| sėdė'ti «сидіти» | литовська |
| седи | македонська |
| sejźeś | нижньолужицька |
| sedĕ «сидить» | полабська |
| siedzieć | польська |
| sěděti | праслов’янська |
| sěsti (‹*sědti) | праслов’янська |
| сиде́ть | російська |
| сèдети «сидіти» | сербохорватська |
| се̏сти «сісти» | сербохорватська |
| сjèсти «тс.» | сербохорватська |
| sediet' | словацька |
| sedéti | словенська |
| сѣдѣти | старослов’янська |
| seděti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України