СВІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
світ
іє. *k῀ō˘eit-, *k῀ō˘oit-;
лит. švytėˊti «світитися, блищати, сяяти», švaitóti «світити», šviẽsti «тс.», дінд. śvētàḥ «світлий, білий», śvitràḥ «білий», дперс. spisra-, ав. spaēta- «тс.», гот. ƕeits «білий», двн. hwīӡ, нвн. weiss «тс.», лат. vitrum «скло»;
псл. světъ ‹ *svoit-;
р. бр. м. свет, др. свѣтъ, п. świat, ч. svět, слц. svet, вл. нл. swět, полаб. svet, болг. свят, схв. све̑т, сви̏jет, слн. svêtel «світлий», стсл. свѣтѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́світ
«отвір; дірка»
ви́світлити
ві́дсвіт
до́світ
«передрання»
до́світа
«удосвіта»
(Ме)
до́світки
досвітко́вий
досвіткува́ти
«бути на досвітках»
до́сві́тній
до́світок
досвітча́ний
досвітча́нин
«парубок, який ходить на досвітки»
досвітча́нка
за́світ
«світанок»
за́світло
насві́ти
«справді»
насві́чник
«світильник»
недо́світ
«передранковий мороз»
неосві́тний
«неосвічений»
не́сві́тний
«неприродний, незвичайний, надмірний»
несві́тній
несвітови́й
несві́тський
«тс.»
несві́тщина
«духовенство»
несвічний
«невіглас»
несосвіте́нний
«тс.; вражаюче безглуздий»
несусві́тний
«тс.»
о́дсвіт
опосвіти́ти
«опублікувати»
освіну́ти
«розвиднітися»
осві́та
осві́тлення
осві́тлювальний
осві́тлювач
осві́тній
освітя́нин
освітя́нка
осві́чений
осві́чувати
передсві́т
передсвіта́ння
передсвіта́нок
передсві́тній
підсві́чник
по́сві́т
«освітлення»
посві́та
«тс.»
посві́тач
«підсвічник»
посві́тич
«світильник»
пресві́тлий
при́світка
«присвічування»
про́світ
просві́та
просвіти́тель
про́світка
«прозора муха, Phania»
просві́тлий
просві́тник
просві́тній
про́сві́ток
просві́тча́стий
«прозорий»
просвітя́нин
просвітя́нство
просвічний
«тс.»
розсвіну́ти
ро́зсвіт
розсвіта́нок
ро́зсвітка
«висвітлення»
ро́зсві́ток
«світанок»
свита́ти
«світати»
світа́ння
світа́нок
світа́нь
«світанок»
світа́ти
сві́та́ч
«світило; [підсвічник]»
світе́лка
«світлиця»
світені́ти
«слабо світитися»
світе́ць
«підставка для світильної скіпки; [лампадка Бі]»
світи́вка
«світова зоря»
світи́лка
«дівчина, що виконує обряд тримання меча і свічки на весіллі»
світи́ло
світи́льний
світи́льник
світи́ти
сві́ти́ч
«світоч, світильник СУМ, Нед; [світець, панікадило]»
сві́ти́ще
«світоч; [світило Нед]»
світі́вка
«світилка»
світілка
«тс.»
світі́ти
«світитися, блищати»
сві́тка
«карта, що показує козирну масть (світить)»
сві́тком
«досвіта»
світла́ч
«тс.»
сві́тлий
світли́на
«фотографія, полиск світла»
світли́нник
«фотоапарат»
світли́ця
сві́тлич
«світич»
сві́тлість
світлі́ти
світлі́шати
сві́тло
світлови́й
світло́вина
«речовина для освітлення»
світлува́тий
світлу́шка
«жук-світляк»
світлу́щий
«дуже світлий»
світля́к
(ент.)
світляни́й
світля́нка
«геофіл (світний), Geophilus electricus»
(ент.)
світлячий
«блискучий»
світля́чка
«блискучі, кольорові буси»
світни́й
світни́к
«світильник»
світниця
«лампа»
світну́ти
«блиснути»
світня́
«бленда»
(жін.)
світова́
«тоня, яку тягнуть на світанку»
світови́й
«освічений»
світови́к
«світський чоловік»
сві́том
світону́ти
«тс.»
світо́та
«далека сторона»
сві́точ
«смолоскип, світильник»
сві́тський
світува́ти
«ходити по світу»
світу́н
«світляк»
(ент.)
сві́цька
«повія»
свіцькува́ти
«прилюдно лаяти»
свіча́
свіча́р
«виготовлювач свічок»
свіча́рник
свіча́рня
сві́читися
«просвіщатися»
сві́чка
свічка́р
«тс.»
свічка́рня
свічкови́й
свічни́й
сві́чни́к
«підставка для свічок; [світильник; паламар; жук-світляк]»
сві́ччина
«цивільне (світське) звання»
удо́світа
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spaēta- «тс.» | авестійська |
| свет | білоруська |
| свят | болгарська |
| swět | верхньолужицька |
| ƕeits «білий» | готська |
| hwīӡ | давньоверхньонімецька |
| śvētáḥ «світлий, білий» | давньоіндійська |
| śvitráḥ «білий» | давньоіндійська |
| spisra- | давньоперська |
| свѣтъ | давньоруська |
| *k῀u̮eit- | індоєвропейська |
| *k῀u̮oit- | індоєвропейська |
| vitrum «скло» | латинська |
| švytėˊti «світитися, блищати, сяяти» | литовська |
| švaitýti «світити» | литовська |
| šviẽsti «тс.» | литовська |
| свет | македонська |
| swět | нижньолужицька |
| weiss «тс.» | нововерхньонімецька |
| svet | полабська |
| świat | польська |
| světъ | праслов’янська |
| *svoit- | праслов’янська |
| *svoit- | праслов’янська |
| свет | російська |
| све̑т | сербохорватська |
| jет | сербохорватська |
| svet | словацька |
| svêtel «світлий» | словенська |
| свѣтѣ | старослов’янська |
| svět | чеська |
бле́йвас «свинцеве білило»
нвн. Bléiweiß (пізньосвн. blīwīӡ) «тс.» є складним словом, утвореним з основ іменника Blei «свинець», двн. blīо«тс.», спорідненого з лит. blývas «фіолетовий», і прикметника weiß «білий», двн. (h)wīz, дангл. hwīt «тс.», спорідненого з псл. světъ, укр. світ;
через польську мову запозичено з німецької;
п. blejwas, blejwajs, blajwas, ч. ст. blајvajs, blejvajs «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блейвасъ
блейвесъ
«тс.»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hwīt «тс.» | давньоанглійська |
| blīо «тс.» | давньоверхньонімецька |
| blývas «фіолетовий» | литовська |
| Bléiweiß «тс.» (пізньосвн. blīwīӡ) | нововерхньонімецька |
| blejwas | польська |
| blejwajs | польська |
| blajwas | польська |
| světъ | праслов’янська |
| світ | українська |
| blајvajs «тс.» | чеська |
| blejvajs «тс.» | чеська |
| Blei «свинець» | ? |
| weiß «білий» | ? |
| blајvajs «тс.» | ? |
| blejvajs «тс.» | ? |
мерзосві́тний «мерзотний»
очевидно, похідні утворення від незасвідченого *мерзосвіт «той, ким гидує світ», утвореного з основ мерз(ити) «гидувати» і світі;
у словотворчому і семантичному відношеннях аналогічне утворенням [гидоми́р] «огидна людина» і [гидосві́тний] «огидний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мерзосві́тник
«мерзотник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *мерзосвіт «той, ким гидує світ» | українська |
| мерз(ити) «гидувати» | українська |
| світі | українська |
| гидоми́р «огидна людина» | українська |
| гидосві́тний «огидний» | українська |
сви́та (вид одягу)
реконструювалось також (Преобр. ІІ 262; Mühl.–Endz. III 1167) як псл. svita, споріднене з лтс. svietas «шерстяні обмотки на ногах у жінок»;
зіставлялось ще (Младенов 572) з болг. сви́ла «шовк»;
«[ликова мотузка]», бр. сві́та (вид одягу), др. съвита, свита, п. świta (зі сх.-сл.) «тс.», болг. сви́та (вид тканини), м. свита «дороге тонке сукно», схв. сви̏та «сукно», слн. svíta (заст.) «одяг»;
очевидно, псл. sъvita, похідне від дієслова viti «вити, звивати»;
р. сви́та (вид одягу);
Фонетичні та словотвірні варіанти
свити́на
«тс.»
сви́тка
сви́тник
«виготовлювач свит; торговець свитами»
свитя́нка
«коротка свита»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сві́та | білоруська |
| сві́та | білоруська |
| сви́ла «шовк» | болгарська |
| сви́та | болгарська |
| сви́та | болгарська |
| съвита | давньоруська |
| свита | давньоруська |
| съвита | давньоруська |
| свита | давньоруська |
| svietas «шерстяні обмотки на ногах у жінок» | латиська |
| свита | македонська |
| свита | македонська |
| świta | польська |
| świta | польська |
| svita | праслов’янська |
| sъvita | праслов’янська |
| viti «вити, звивати» | праслов’янська |
| сви́та (вид одягу) | російська |
| сви̏та | сербохорватська |
| сви̏та | сербохорватська |
| svíta | словенська |
| svíta | словенська |
сви́та «почет, супровід високопоставленої особи»
через польське або німецьке посередництво (н. Suíte) запозичено з французької мови;
фр. suite «продовження, наслідок; ряд; свита; сюїта» пов’язане з дієсловом suivre «слідувати», яке походить від нар.-лат. sequere, пов’язаного з лат. sequī «тс.», спорідненим з гр. ἕπομαι «слідую», дінд. sàcate, -ti «слідує», лит. sèkti «слідувати»;
р. болг. м. сви́та, бр. сві́та, п. świta, ч. слц. suita, схв. сви̏та, слн. svíta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сві́та | білоруська |
| сви́та | болгарська |
| ἕπομαι «слідую» | грецька |
| sácate | давньоіндійська |
| sequī «тс.» | латинська |
| sèkti «слідувати» | литовська |
| сви́та | македонська |
| sequere | народнолатинська |
| Suíte | німецька |
| Suíte | німецька |
| świta | польська |
| сви́та | російська |
| сви̏та | сербохорватська |
| suita | словацька |
| svíta | словенська |
| suite «продовження, наслідок; ряд; свита; сюїта» | французька |
| suivre «слідувати» | французька |
| suita | чеська |
свіну́ти(ся) «розвиднітися»
псл. svьnǫti, пов’язане чергуванням голосних із světъ (‹ *svoitъ), виникло зі *svьtnǫti (‹ *svĭtnǫti);
випадіння кінцевого приголосного кореня, як у псл. kanǫti (р. ка́нуть) з *kapnǫti (пор. kapati, укр. ка́пати), gъnǫti (укр. гну́ти) з *gъbnǫti (пор. zagybati, р. загиба́ть);
голосний і (‹ѣ) в свіну́ти на місці колишнього ь з’явився, очевидно, в період занепаду редукованих під впливом основи світ (др. свѣтъ);
др. свьнути «тс.», свѣнути «встати на світанку», схв. сва̀нути «розвиднітися», стсл. освьнѫти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розсвіну́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свѣтъ | давньоруська |
| свьнути «тс.» | давньоруська |
| свѣнути «встати на світанку» | давньоруська |
| svьnǫti | праслов’янська |
| *svьtnǫti (‹ *svĭtnǫti) | праслов’янська |
| *svoitъ | праслов’янська |
| *svĭtnǫti | праслов’янська |
| *svoitъ | праслов’янська |
| *svĭtnǫti | праслов’янська |
| *svoitъ | праслов’янська |
| *svĭtnǫti | праслов’янська |
| *svoitъ | праслов’янська |
| *svĭtnǫti | праслов’янська |
| kanǫti (р. ка́нуть)(пор. kapati, укр. ка́пати) | праслов’янська |
| *gъbnǫti (пор. zagybati, р. загиба́ть) | праслов’янська |
| kapati | праслов’янська |
| zagybati | праслов’янська |
| kapati | праслов’янська |
| zagybati | праслов’янська |
| kapati | праслов’янська |
| zagybati | праслов’янська |
| ка́нуть | російська |
| загиба́ть | російська |
| ка́нуть | російська |
| загиба́ть | російська |
| ка́нуть | російська |
| сва̀нути «розвиднітися» | сербохорватська |
| освьнѫти «тс.» | старослов’янська |
| ка́пати | українська |
| ка́пати | українська |
| ка́пати | українська |
| свіну́ти | українська |
| світ (др. свѣтъ) | українська |
пор. назви р. укр. оча́нка, р. [свет очей, очная трава], хорв. vidica, нім. Augentrost «тс.», букв. «відрада для очей»;
назва зумовлена традиційним народним застосуванням рослини як лікувального засобу, що посилює зір («світло очей»);
похідне утворення від сві́тло, світ;
р. [светли́к] «очанка», п. świetlik, ч. světlík, слц. svetlík, вл. śwětlik;
Фонетичні та словотвірні варіанти
світлик
сьвічка
«очанка гірська, Euphrasia montana Jord. (Euphrasia officinalis L.)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| śwětlik | верхньолужицька |
| Augentrost «тс.» | німецька |
| świetlik | польська |
| оча́нка | російська |
| свет очей | російська |
| очная трава | російська |
| светли́к «очанка» | російська |
| svetlík | словацька |
| оча́нка | українська |
| сві́тло | українська |
| світ | українська |
| vidica | хорватська |
| světlík | чеська |
свіча́до «дзеркало»
видозмінене запозичення з польської мови;
п. zwierciadło «тс.» є результатом видозміни деетимологізованої форми ст. zrciadłо, запозиченої з чеської мови і зближеної з п. wiercieć «вертіти»;
ч. zrcadlo є відповідником до стсл. зрьцало, укр. дзе́ркало;
в українській мові польська форма зазнала зближення з основою світи́ти (свіча́);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zwierciadło «тс.» | польська |
| zrciadłо | польська |
| wiercieć «вертіти» | польська |
| зрьцало | старослов’янська |
| дзе́ркало | українська |
| світи́ти (свіча́) | українська |
| свіча́ | українська |
| zrcadlo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України