РУБАЮТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
заре́мба «молода, фізично сильна людина»
п. zarębacz «забіяка, заводіяка; дроворуб; (перен. заст.) рубака» походить від rąbać «рубати», якому відповідає укр. руба́ти (див.);
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zarębacz «забіяка, заводіяка; дроворуб; (перен. заст.) рубака» | польська |
| rąbać «рубати» | польська |
| руба́ти | українська |
зрубу́жики «зарубки на палиці для обліку»
словотворчий характер неясний;
пов’язане з руба́ти, зару́бка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руба́ти | ? |
| зару́бка | ? |
робо́к «рубець, шрам»
пов’язане з руб, руба́ти;
форми з ро- є результатами деетимологізації і фонетичного (гіперистичного) зближення з роби́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
робка́тий
«покритий шрамами, рубцюватий»
робкова́тий
«тс.»
рубо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руб | українська |
| руба́ти | українська |
| роби́ти (гіперистичного) | українська |
о́струб «дерев’яні стіни будівлі; зруб»
неясне;
можливо, пов’язане із зруб, похідним від руба́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зруб | ? |
| руба́ти | ? |
руб «вузький край, окрайка; шов на тканині, рубець»
іє. *rembh-/rombh- «рубати»;
спорідненість із свн. rumpf «тулуб», гол. romp «тс.» сумнівна;
далі зіставляється також з двн. rant(t) «край щита», ramft «рамка, край», свн. ranft «тс.», дісл. rǫnd «край, ребро»;
споріднене з лтс. rа̄obs «зарубка», rа̄obît «робити зарубки», ram̃stît «рубати тупою сокирою», лит. rum̃bas «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка», rumbė́ti «рубцюватися», rumbúoti «підрубувати», rémbėti «вкриватися шрамами»;
псл. rǫbъ «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)»;
р. рубе́ц, руби́ть, бр. руб «ребро, край», рубі́ць «рубати», др. рубъ «шматок тканини», п. rąb «край, рубець», ч. roub «щось відрубане; прищепа», rub «виворіт», слц. вл. rub «тс.», нл. rub «полотняний одяг; полотняна хустина», rubaś «рубати», полаб. rǫ̇b «рубець», болг. ръб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії», м. раб «рубець, кайма; край, грань, ребро», раби «підрублює, підшиває край тканини», схв. pу̑б «край, кайма, рубець (на одязі)», слн. rîb «край, борт, кайма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́руб
ви́рубаний
ви́рубка
вирубни́й
відру́б
відру́баний
відру́бни́й
відрубни́к
відру́бок
вруб
вру́бівка
вру́бовий
за́руб
«зарубка, засік»
за́руба
«рублена перегородка в амбарі»
зару́бина
зарубі́жний
за́ру́бка
зару́бник
за́рубок
зарубцьо́ваний
зарубча́стий
«карбований»
звирубляти
«вирубувати»
зруб
зру́бань
«рубання лісу»
зру́бина
«один ряд у зрубі криниці»
зруби́ти
«побудувати з брусів»
навідру́б
на́дру́б
надру́бина
на́руб
на́рубень
нару́би
«навиворіт»
нару́бка
недору́баний
недо́ру́бок
обру́б
обру́бина
«оборіг»
обру́бка
обру́бки
обру́бкуватий
обру́блений
обрубни́й
обру́бник
обру́бок
обру́бувач
о́друб
«зразу»
па́руб
«ділянка для випасу в лісі»
пере́руб
«засік»
пере́ру́б
пі́друб
«основа дерев’яної хати»
підру́бка
подру́ба
«підвалина»
по́руб
порубани́на
«рана»
порубі́жний
пору́бка
пору́бник
пору́бня
«мотика»
порубцьо́ваний
пору́бщик
приру́б
прируби́ти
«зажити, зарости»
(ся)] (про рану)
прирубі́жний
про́луб
«тс.»
про́руб
про́ру́бка
прору́бня
«ополонка»
ро́зру́б
розру́бка
ру́б'я
«краї, рубці»
(зб.)
ру́ба
«вертикально, ребром»
руба́й
«дроворуб»
руба́йло
«ескадрон; той, що б’ється, рубає»
руба́к
«дроворуб; інструмент у колісників Г; дровітня ДзАтл ІІ»
руба́ка
«той, що б’ється, рубає; [ескадрон] Нед»
ру́баковщина
«місце в лісі після вирубки дерев»
руба́ль
«дроворуб; забіяка»
руба́льник
«тс.»
ру́бане́ць
«поліно, цурпалок, [меч Нед; праник]»
ру́баний
рубани́на
рубани́сько
«місце в лісі, де вирубані дерева»
ру́ба́нка
«колода; [рубання дров; сорт махорки]»
руба́нок
«поліно»
рубанці́
«дрова»
ру́бань
«купа дров; поле серед лісу»
руба́ти
руба́ч
«дроворуб; [забіяка Нед]»
руба́чка
рубе́ль
«жердина, якою притискають сіно чи снопи на возі; дошка із зарубками для качання білизни»
рубе́ць
«шов у шитві; шрам; край; [рант Нед]»
руби́ло
(знаряддя праці первісної людини)
руби́ти
«підрублювати, підшивати»
рубі́ж
«кордон; край; [зарубка; тупий бік ножа]»
рубі́ль
«рубель для притискування сіна чи снопів»
ру́блений
рубли́ти
«притискувати рублем»
рублі́нник
«дроворуб, якому доручено відмічати зарубками роботу»
рубни́й
ру́бо́к
«шрам Нед; рубель до полотна Пр. ХІ діал. н.»
ру́бом
«тс.»
рубону́ти
рубце́вий
рубцьо́ваний
рубцюва́тий
рубцюва́тися
рубча́стий
рубча́стість
ру́бчик
«шов, рубець»
струб
«зруб»
уру́бний
уру́бок
«поліно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руб «ребро, край» | білоруська |
| рубі́ць «рубати» | білоруська |
| ръб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії» | болгарська |
| rub «тс.» | верхньолужицька |
| romp «тс.» | голландська |
| rant(t) «край щита» | давньоверхньонімецька |
| ramft «рамка, край» | давньоверхньонімецька |
| rǫnd «край, ребро» | давньоісландська |
| рубъ «шматок тканини» | давньоруська |
| *rembh-/rombh- «рубати» | індоєвропейська |
| rùobs «зарубка» | латиська |
| rùobît «робити зарубки» | латиська |
| ram̃stît «рубати тупою сокирою» | латиська |
| rum̃bas «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка» | литовська |
| rumbėˊti «рубцюватися» | литовська |
| rumbúoti «підрубувати» | литовська |
| rémbėti «вкриватися шрамами» | литовська |
| раб «рубець, кайма; край, грань, ребро» | македонська |
| раби «підрублює, підшиває край тканини» | македонська |
| rub «полотняний одяг; полотняна хустина»«рубати» | нижньолужицька |
| rubaś «полотняний одяг; полотняна хустина»«рубати» | нижньолужицька |
| rǫ̇b «рубець» | полабська |
| rąb «край, рубець» | польська |
| rǫbъ «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)» | праслов’янська |
| рубе́ц | російська |
| руби́ть | російська |
| pу̑б «край, кайма, рубець (на одязі)» | сербохорватська |
| rumpf «тулуб» | середньоверхньнімецька |
| ranft «тс.» | середньоверхньнімецька |
| rub «тс.» | словацька |
| rób «край, борт, кайма» | словенська |
| roub «щось відрубане; прищепа»«виворіт» | чеська |
| rub «щось відрубане; прищепа»«виворіт» | чеська |
руба́нок (теслярський інструмент)
зіставлення з руба́ти (Горяев Доп. І 40; Преобр. ІІ 218) помилкове;
припущення про посередництво дат. rubänk, шв. rubank «тс.», які теж є запозиченнями з німецької мови (Matzenauer LF 17, 181), недостатньо обґрунтоване;
запозичення з німецької мови;
нн. rûbank, нвн. Raubank «великий рубанок» складається з основ слів rauhen «ворсувати, начісувати», rauh (‹двн. rūh) «шершавий, нерівний», споріднених з дінд. rūkṣá- «шорсткий, сухий», лит. rа̄kti «морщитися», і Bank «лава, верстат»;
р. руба́нок, бр. руба́нак, п. [rubanek, ruban] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
раба́нок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руба́нак | білоруська |
| rūh «шершавий, нерівний» | давньоверхньонімецька |
| rūkṣá- «шорсткий, сухий» | давньоіндійська |
| rubänk | датська |
| rùkti «морщитися» | литовська |
| rûbank | нижньонімецька |
| rauhen «ворсувати, начісувати» | німецька |
| Bank «лава, верстат» | німецька |
| rauh | німецька |
| Raubank «великий рубанок» | нововерхньонімецька |
| rubanek «тс.» | польська |
| ruban «тс.» | польська |
| руба́нок | російська |
| руба́ти | українська |
| rubank «тс.» | шведська |
ру́бе́ль «карбованець»
пов’язане з руба́ти, оскільки др. рубль означало відрубок срібної гривні, яка рубалася на чотири частини;
помилкова думка (Mikl. EW 281; TEl 147; Lokotsch 138; Грот Фил. раз. ІІ 368) про запозичення у давньоруську мову з перської або з тюркських мов (пор. болг. руп «дрібна монета» з турецької мови; перс. rupie «золота монета», тур. rubija «грошова одиниця», ар. rub’ijje «золота монета» зводяться до дінд. rū́pya- «гарно оформлений, карбований», звідки також назва індійської грошової одиниці ру́пія, гінді rūpīya – Mayrhofer III 70);
р. рубль, бр. [ру́бель], др. рубль «відрубок; грошова одиниця», п. rubel, заст. rubl, ч. rubl, слц. rubel’, вл. rubl, болг. ру́бла, м. рубља, схв. ру̏бља, ру̏баљ (ру̑баљ), слн. rúbelj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
руб
«тс.»
рубель
(1408)
рубле́вий
рублеви́к
«річ вартістю в 1 рубль»
рублей
(1322)
рубль
(з рос.)
рубль
(1456)
рубльо́вик
«рублева монета»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rub'ijje | арабська |
| ру́бель | білоруська |
| руп | болгарська |
| ру́бла | болгарська |
| rubl | верхньолужицька |
| rūpīya | гінді |
| rū́pya- | давньоіндійська |
| рубль | давньоруська |
| рубль «відрубок; грошова одиниця» | давньоруська |
| рубља | македонська |
| rupie | перська |
| rubel | польська |
| rubl | польська |
| рубль | російська |
| ру̏бља | сербохорватська |
| ру̏баљ (ру̑баљ) | сербохорватська |
| ру̑баљ | сербохорватська |
| ру̑баљ | сербохорватська |
| ру̑баљ | сербохорватська |
| rubel' | словацька |
| rúbelj | словенська |
| rubija | турецька |
| руба́ти | українська |
| ру́пія | українська |
| rubl | чеська |
рубі́ж «лінія, межа; державний кордон»
пов’язане з руба́ти, др. рубити: в давнину зарубками на деревах, пнях позначалися межі;
р. бр. рубе́ж «тс.», др. рубежь «зарубка, знак, вирубаний на дереві на позначення кордону; межа, кордон», п. rubież «межа» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарубе́жний
зарубі́жний
порубі́жний
прирубі́жний
рубе́ж
«тс.»
рубежі́
«рубці на рогах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рубе́ж «тс.» | білоруська |
| рубити | давньоруська |
| рубежь «зарубка, знак, вирубаний на дереві на позначення кордону; межа, кордон» | давньоруська |
| rubież «межа» (з рос.) | польська |
| рубе́ж «тс.» | російська |
| руба́ти | українська |
рублі «айстри китайські, Callistephus chinensis Wees.» (бот.)
назви неясні;
можливо, пов’язані з руб, руба́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рублевиця
«пельтигера собача, Peltigera canina»
рубльови́ця
«пельтигера горизонтальна, P. horizontalis»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руб | українська |
| руба́ти | українська |
устру́ба «зруб»
неясне;
можливо, пов’язане з руба́ти, зруб;
Фонетичні та словотвірні варіанти
устру́б
(у сполученні устру́б рубі́ть «зводити хату» Л)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руба́ти | українська |
| зруб | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України