РОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рік
псл. rоkъ «термін, умовлений час», пов’язане чергуванням голосних з *rekti «ректи»;
споріднене з гот. ragin «рада, рішення, постанова», тох. А rake «слово», В reki «тс.», дінд. racanam, racanā «порядок, розпорядження», можливо, також з лит. rãkas «строк, мета», лтс. raks «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов);
зіставлення з лит. rа̀kti «колоти», rakinė́ti «колупати», дісл. rá «прикордонний знак» (Būga RR II 533–535) недостатньо обґрунтоване;
р. рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]», бр. [рок] «рік», др. рокъ «вік; доля», п. ч. слц. нл. rok «рік», м. рок «термін», схв. ро̑к, слн. rо̀k «тс.», стсл. рокъ «призначений заздалегідь термін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́рік
«на майбутній рік»
позазана́рік
«два роки тому»
порі́чний
«річний, щорічний»
ріко́виця
«річниця»
річни́й
річни́к
«щорічник»
річни́ця
річня́
«однолітня домашня тварина»
(мн. річня́та)] Нед
річня́к
рішня́к
«тс.»
роківщи́на́
«річний збір від парафіян»
рокове́
«тс.»
рокови́й
«річний»
роко́ви́ни
ро́чини
«роковини»
рочи́стий
«річний, який буває раз на рік Г; домовлений, призначений Нед»
ро́чки
«строк»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рок «рік» | білоруська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| rá «прикордонний знак» | давньоісландська |
| рокъ «вік; доля» | давньоруська |
| raks «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов) | латиська |
| rãkas «строк, мета» | литовська |
| rа̀kti «колоти» | литовська |
| rakinėˊti «колупати» | литовська |
| рок «термін» | македонська |
| rok «рік» | нижньолужицька |
| rok «рік» | польська |
| rоkъ «термін, умовлений час» | праслов’янська |
| *rekti «ректи» | праслов’янська |
| рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]» | російська |
| ро̑к | сербохорватська |
| rok «рік» | словацька |
| rо̀k «тс.» | словенська |
| рокъ «призначений заздалегідь термін» | старослов’янська |
| rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| rok «рік» | чеська |
комо́ра «приміщення для продуктів харчування, хатніх речей; [крамниця, скарбниця Ж; митниця]»
давнє запозичення з грецької або латинської мови;
лат. camara (camera) «склепіння», слат. «кімната, приміщення; спальня; скарбниця» походить від гр. καμάρα «склепіння», очевидно, спорідненого з ав. kamarā «пояс», лат. camurus «викривлений, склепінчатий», дінд. kmárati «кривиться», гот. himins «небо», нвн. Himmel «тс.»;
р. заст. діал. ка́мо́ра «кімната», [ко́мо́ра́] «тс.; комора», бр. камо́ра «комора», р.-цсл. комора, п. ч. слц. komora «тс.; палата», вл. нл. komora «спальня; палата», схв. кòмора «палата; комора», слн. kómora «закрите приміщення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закомі́рок
«закамарок; відгороджене місце за коморою»
зако́мори
«закамарки»
комі́рка
«невелика комора; кімнатка; заглиблення, гніздо; ямка; вічко»
комі́рне
«плата за найману кімнату; наймана кімната»
(заст.)
комірни́й
«тс.»
комі́рний
«пов’язаний з коморою; квартирний»
комірни́к
«той, хто завідує коморою»
комі́рник
«квартирант»
комі́рницький
«квартирантський; митницький»
комі́рня
«проживання в найманій квартирі»
комі́рство
комірчи́на
«мала комірка»
комі́рщина
«тс.»
комо́pчий
комо́рець
«мучна міль, Asopia»
(ент.)
комо́ри́ти
«жити в найманій квартирі»
комо́рний Я
комо́рник
«адвокат; нотаріус»
коморни́цтво
«міська скарбниця»
коморува́ти
«тс.»
коморчина
комо́рячий
кумо́ра
«комора, комірчина»
підкомо́рій
«суддя, який займався межуванням володінь»
(іст.)
прикомі́рок
«прибудова коло хати або комори»
при́коморок
«тс.»
рок
«закамарок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kamarā «пояс» | авестійська |
| камо́ра «комора» | білоруська |
| komora «спальня; палата» | верхньолужицька |
| himins «небо» | готська |
| καμάρα «склепіння» | грецька |
| kmárati «кривиться» | давньоіндійська |
| camara «склепіння» (camera) | латинська |
| camurus «викривлений, склепінчатий» | латинська |
| komora «спальня; палата» | нижньолужицька |
| Himmel «тс.» | нововерхньонімецька |
| komora «тс.; палата» | польська |
| ка́мо́ра «кімната» | російська |
| комора | русько-церковнослов’янська |
| кòмора «палата; комора» | сербохорватська |
| komora «тс.; палата» | словацька |
| kómora «закрите приміщення» | словенська |
| ко́мо́ра́ «тс.; комора» | українська |
| komora «тс.; палата» | чеська |
| ка́мо́ра «кімната» | ? |
| ка́мо́ра «кімната» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України