РОЖЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

роже́н «загострений кіл (зокрема, в санях); металевий стрижень для смаження м’яса»

задовільної етимології не має;
з огляду на паралелізм початкового ro-/ra- припускається псл. *oržьn-, *orzni̯o- з первісним значенням «розвилистий кіл»;
висловлювалась думка (Брандт РФВ 23, 100) про походження від razъ, raziti і пізніше зближення з rogъ;
виводиться також (Machek ESJČ 521–522) від rogъ «ріг», а форма з ra- пояснюється як результат подовження ro-;
припущення про зв’язок з гр. ὄρχος «огорожа», ὀρχάς «тс.», δρχατάω «обгороджую» (Šaur Slavia 1978, 32–34; Loewenthal AfSlPh 37, 391) або з лит. rãginti «спонукати, примусити» (Matzenauer LF 16,175) викликає сумнів;
р. рожо́н «загострений кіл; пастка для росомахи, рисі, вовка», бр. ражо́н «рожен», др. рожьнъ «рожен; цвях; жало», ражьнъ «рожен, кіл», п. rożen «рожен для підсмажування м’яса», ч. слц. ražeň «тс.», вл. rîžeň «тс.; решітка (у пічці)», нл. rožon «рожен; піка, алебарда», полаб. rüzăn, болг. ръже́н «рожен для підсмажування м’яса; кочерга», м. ражен «рожен для підсмажування м’яса», схв. ра́жањ, слн. ráženj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ріжна́тий (у виразі ріжна́ті сани «сани з рожнами»)
ро́жень «вила; кожний з чотирьох стояків у санях»
рожна́тий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ражо́н «рожен» білоруська
ръже́н «рожен для підсмажування м’яса; кочерга» болгарська
róžeň «тс.; решітка (у пічці)» верхньолужицька
ro-/ra- грецька
ὄρχος «огорожа» грецька
ὀρχάς «тс.» грецька
ἐρχατάω «обгороджую» грецька
рожьнъ «рожен; цвях; жало» давньоруська
ражьнъ «рожен, кіл» давньоруська
rãginti «спонукати, примусити» литовська
ражен «рожен для підсмажування м’яса» македонська
rožon «рожен; піка, алебарда» нижньолужицька
rüzăn полабська
rożen «рожен для підсмажування м’яса» польська
*oržьn- праслов’янська
*orzni̯o- праслов’янська
razъ праслов’янська
raziti праслов’янська
rogъ праслов’янська
rogъ «ріг» праслов’янська
ra- праслов’янська
рожо́н «загострений кіл; пастка для росомахи, рисі, вовка» російська
ра́жањ сербохорватська
ražeň «тс.» словацька
ráženj «тс.» словенська
ražeň «тс.» чеська

рі́зка «лозина»

псл. rozga;
очевидно, споріднене з лит. règzti «в’язати, плести», rẽzgė «кошик з лози», rezginỹs «в’язання, плетений виріб», лтс. režģît (režguôt) «заплутувати», лат. restis «мотузка, канат», дінд. rájjuḥ «тс.»;
зіставлялось також (Мühl.–Endz. III 492; Fraenkel 710–711; Specht 215) з лит. rãžas «сухий прут, мітла», лтс. razga (razda) «стара мітла»;
припускалась (Mikl. EW 227; Brückner 465; ZfSlPh 4, 217; Walde KZ 34, 512; Trautmann 245) вихідна форма *orzga, пов’язана з префіксом *orz- «роз-» (пор. щодо розвитку значення нім. zwei «два» і Zweig «гілка»);
недостатньо обґрунтованими були зіставлення з дангл. risce (resce, rysсе) «очерет», снн. risch «тс.» (Bezzenberger ВВ 1, 68; Fick ВВ 1, 172; Mikkola Berühr. 158), з гр. ῥᾱʹδιξ «гілка, прут» (Machek ESJČ 518), з роже́н, гр. ῥᾱχός (ῥάχος) «терновий чагарник» (Соболевский РФВ 64, 113), з ріст, рости (Mikkola Balt. u. Slav. 35), як і припущення вихідної форми *ъrzga (Ляпунов ИОРЯС 30, 17);
р. бр. ро́зга, др. розга «гілка, пагін», п. rîzga, ч. ст. rozha «пагін, гілка», слц. rázga «хворостина», нл. rozga «гілка, прут», полаб. ršzgă/rüzgî «гіллячка, лозина, хворостина, кущ», болг. [розга́] «гілка, різка», схв. ро̏зга «молодий пагін виноградної лози; кілок, що підтримує виноградну лозу», слн. rîzga «пагін виноградної лози», стсл. розга, разга, ражднѥ «лозина, виноградна лоза»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рі́за «лозина, якою поганяють чи відганяють худобу»
рі́зґа «тс.»
рі́ззя «відрубані гілки»
рі́зя «ломаччя»
ро́зя «різка» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ро́зга білоруська
розга́ «гілка, різка» болгарська
ῥᾱʹδιξ «гілка, прут» грецька
ῥᾱχός «терновий чагарник» (ῥάχος)(Соболевский РФВ 64, 113) грецька
risce «очерет» (resce, rysсе) давньоанглійська
resce давньоанглійська
rysсе давньоанглійська
rájjuḥ «тс.» давньоіндійська
розга «гілка, пагін» давньоруська
restis «мотузка, канат» латинська
režģît «заплутувати» (režguôt) латиська
razga «стара мітла» (razda) латиська
règzti «в’язати, плести» литовська
rẽzgė «кошик з лози» литовська
rezginỹs «в’язання, плетений виріб» литовська
režguôt литовська
režguôt литовська
režguôt литовська
režguôt литовська
rãžas «сухий прут, мітла» литовська
rozga «гілка, прут» нижньолужицька
zwei німецька
Zweig німецька
zwei німецька
Zweig німецька
rüˊzgă/rüzgо̓ «гіллячка, лозина, хворостина, кущ» полабська
rózga польська
rozga праслов’янська
*orzga праслов’янська
*orz- «роз-» (пор. щодо розвитку значення нім. zwei «два» і Zweig «гілка») праслов’янська
*ъrzga праслов’янська
ро́зга російська
ро̏зга «молодий пагін виноградної лози; кілок, що підтримує виноградну лозу» сербохорватська
risch «тс.» середньонижньонімецька
rázga «хворостина» словацька
rо̓zga «пагін виноградної лози» словенська
ро̓зга старослов’янська
разга старослов’янська
ражднѥ «лозина, виноградна лоза» старослов’янська
роже́н українська
ріст українська
рости українська
rozha «пагін, гілка» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України