РОЖЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

задовільної етимології не має;

з огляду на паралелізм початкового ro-/ra- припускається псл. *oržьn-, *orzni̯o- з первісним значенням «розвилистий кіл»;

висловлювалась думка (Брандт РФВ 23, 100) про походження від razъ, raziti і пізніше зближення з rogъ;

виводиться також (Machek ESJČ 521–522) від rogъ «ріг», а форма з ra- пояснюється як результат подовження ro-;

припущення про зв’язок з гр. ὄρχος «огорожа», ὀρχάς «тс.», δρχατάω «обгороджую» (Šaur Slavia 1978, 32–34; Loewenthal AfSlPh 37, 391) або з лит. rãginti «спонукати, примусити» (Matzenauer LF 16,175) викликає сумнів;

р. рожо́н «загострений кіл; пастка для росомахи, рисі, вовка», бр. ражо́н «рожен», др. рожьнъ «рожен; цвях; жало», ражьнъ «рожен, кіл», п. rożen «рожен для підсмажування м’яса», ч. слц. ražeň «тс.», вл. rîžeň «тс.; решітка (у пічці)», нл. rožon «рожен; піка, алебарда», полаб. rüzăn, болг. ръже́н «рожен для підсмажування м’яса; кочерга», м. ражен «рожен для підсмажування м’яса», схв. ра́жањ, слн. ráženj «тс.»;

псл. rozga;

очевидно, споріднене з лит. règzti «в’язати, плести», rẽzgė «кошик з лози», rezginỹs «в’язання, плетений виріб», лтс. režģît (režguôt) «заплутувати», лат. restis «мотузка, канат», дінд. rájjuḥ «тс.»;

зіставлялось також (Мühl.–Endz. III 492; Fraenkel 710–711; Specht 215) з лит. rãžas «сухий прут, мітла», лтс. razga (razda) «стара мітла»;

припускалась (Mikl. EW 227; Brückner 465; ZfSlPh 4, 217; Walde KZ 34, 512; Trautmann 245) вихідна форма *orzga, пов’язана з префіксом *orz- «роз-» (пор. щодо розвитку значення нім. zwei «два» і Zweig «гілка»);

недостатньо обґрунтованими були зіставлення з дангл. risce (resce, rysсе) «очерет», снн. risch «тс.» (Bezzenberger ВВ 1, 68; Fick ВВ 1, 172; Mikkola Berühr. 158), з гр. ῥᾱʹδιξ «гілка, прут» (Machek ESJČ 518), з роже́н, гр. ῥᾱχός (ῥάχος) «терновий чагарник» (Соболевский РФВ 64, 113), з ріст, рости (Mikkola Balt. u. Slav. 35), як і припущення вихідної форми *ъrzga (Ляпунов ИОРЯС 30, 17);

р. бр. ро́зга, др. розга «гілка, пагін», п. rîzga, ч. ст. rozha «пагін, гілка», слц. rázga «хворостина», нл. rozga «гілка, прут», полаб. ršzgă/rüzgî «гіллячка, лозина, хворостина, кущ», болг. [розга́] «гілка, різка», схв. ро̏зга «молодий пагін виноградної лози; кілок, що підтримує виноградну лозу», слн. rîzga «пагін виноградної лози», стсл. розга, разга, ражднѥ «лозина, виноградна лоза»;