РОБ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене з середньоверхньонімецької мови через старочеське і, далі, польське посередництво;

свн. érbe «спадкоємець», споріднене з псл. *оrbъ, укр. [роб], па-рубок‹па-роб-ок;

розвиток значень відбувся в старочеській мові: «спадкоємець»  «родовий знак спадкоємця, шляхетський герб»  «герб (взагалі)»;

там же, можливо, під впливом лат. hērēs «спадкоємець» виникла форма herb;

р. бр. болг. герб, п. herb «герб; [спадщина, спадкоємець]», [erb] «спадщина», ч. erb «герб», ст. herb «тс.», erb «тс.; спадкоємець», слц. erb «герб», заст. herb «тс.», вл. заст. herba «спадкоємець», нл. [erbanik] «тс.», м. грб «герб», схв. грб «тс.», слн. èrb «спадкоємець»;

результат видозміни деетимологізованих форм [роб] «учасник гри в роби», [ро́би] «вид гри Г; відокремлена пара учасників гри в хрещика Ж» під впливом фонетично близької форми [гроб] «гріб»;

споріднене з двн. ar(a)bẹit(ī) «робота, тягота, нужда», свн. ar(e)beit «тс.», нвн. Arbeit «робота», гот. arbaiþs «робота, нужда»;

[«робітник; невільник, арештант; кожний з пари, що бере участь у грі під назвою роби»], ро́ба «роботяща, працьовита жінка», [роби́ня] «рабиня» Нед, [робі́вка] «дрючок у бодні для виготовлення масла» ВеЛ, [робільня́] «фабрика» Нед, Пі, робітни́к, робітни́цтво, [робі́тня́] «майстерня» Г, Нед, [робі́я] «робота великого масштабу» О, [ро́блениця] «насипна гора, курган», [ро́бливо] «виріб», робо́та «праця; виріб; [(зб.) робітники]», роботи́зна (заст.) «панщина», [роботи́ця] «тс.» Нед, [робо́тка] «тимчасово знесені на купки снопи після в’язання» Л, роботу́ха, роботя́га, [роботя́й] «роботяга», [робітли́вий] «працьовитий», (заст.) робі́тний «тс.», робітни́чий, ро́блений «штучний», [робле́ний] «натруджений» (Ме), [ро́бляний] «тс.» Дз, [роботли́вий] «працьовитий» Нед, роботя́щий, робо́чий, робу́чий, безробі́ття, безробі́тний, [вробити] «заробити; вправити» Пі, ви́ріб «виготовлена річ; виробництво, виробка; [форма буханця Нед; вільний від роботи час (у виразі: виробу нема «постійна робота, брак вільного часу»)]», [вирі́бня] «завод, фабрика, ливарний завод» Куз, [виро́бня] «тс.» Куз, ви́робіток, ви́робка, виробни́к, виробни́цтво, виробни́чник, ви́робок, [вироб’яки́] «вид шкіряних постолів», виробни́й, виробни́чий, відробі́ток, відро́бок, [дорі́бок] «доробок», доро́бок «створене кимось; [заробіток, прибуток]», доро́бка, [зроб] «завершення, виконання роботи», [зро́бка] (у виразі брати гроші на зро́бку «брати гроші під відробіток»), [зро́бок] «виснажена працею людина», [зарібкувати] «заробляти, ходити на заробітки», зароби́ти «набути працею; заслужити; зарівняти, замурувати, забруднити; [учинити (масу для гонки горілки Ме)]», зароби́тися «захоплюватися роботою; дуже довго служити; забруднитися; [заслужити кару Ме]», [за́ріб] «заробіток», [зарі́бник] «заробітчанин», [зарі́бок] «заробіток», [заро́бок] «тс.», заробі́ток, заробітча́ни́н «людина, яка ходила на заробітки», [зароблени́на], [зарі́бний] «який живе заробітками», [зарібни́чий] (у виразі з. стан «промисловий (продуктивний) клас») Ж, заробі́тний, заробко́вий (діал., заст. у виразі: з. податок «промисловий податок»), [заробля́щий] «який живе заробітками», [зароботя́щий] «який має гарні заробітки», [надрабля́ти] «перепрацьовувати» Ж, [неро́б] «нероба, ледащо» Ж, неро́ба, [неро́бисько] «тс.» Ж, [неробі́тник] «той, хто не вміє працювати», неро́бство, [неробу́чка] «розташований під орним шаром землі пласт щебеню» ВеНЗн, недоро́бка, недоро́бок, недови́робіток, недови́робка, оробітни́чити, оброби́ти, [обро́ба] «обробка», обробі́ток, обро́бка, обро́блювач, обро́бник, [обро́бок] «завершення польових робіт; збирання врожаю, жнива» Ж, обро́бний, [одробітчани́н] «той, що виконував відробок» Ж, [переро́б] «понаднормова робота», переробі́ток, переро́бка, переро́бний, перевиробни́цтво, підроби́ти, підробі́ток, підро́бка, підро́блювач, [по́ріб] (тк.) «утік», [по́роб Нед, по́ро́бок] «тс.», [поро́ба] «тс.; тканина, шматок полотна» Нед, приробі́ток, приро́бка, проро́бка, [розро́ба] «(гірн.) розвідка шурфуванням; зорювання цілини» Нед, розро́бка, [розро́бок] (у виразі на р. дати кому що «дати на заснування виробництва»);

псл.*orbiti «працювати на когось», похідне від orbъ «раб»;

р. [ро́бить] (про селянську роботу) «робити, працювати», рабо́тать, бр. рабі́ць, др. робити «поневолювати, перетворювати на рабів; працювати, виконувати роботу», п. вл. robíс «робити», ч. robiti, слц. robit’, нл. robiś, болг. рабо́тя «працюю; обробляю землю», м. работи (3 ос. одн.), схв. ра́бити «уживати, користуватися, використовувати; [працювати на кого-небудь, гнути спину]», ра̀бота «важка праця», слн. заст. rîb «раб, невільник», стсл. рабъ «раб», работати «працювати на когось; прислуговувати; працювати»;

результат фонетичної видозміни запозиченого з російської мови дієслова оробе́ть, префіксального похідного від робе́ть «боятися; не насмілюватися», пов’язаного з роб «раб, невільник»;

бр. [урабе́ць] «злякатися, перелякатися»;

значення розвинулось від первісного «одяг, знятий з убитих воїнів ворога» (військовий звичай, відомий у найдавніші часи);

фр. robe «убрання; довгий просторий одяг» (іт. roba, англ. robe «тс.») походить від франк. raub «грабіж, награбоване» (двн. roub, нвн. rauben «грабувати, викрадати»), спорідненого з лат. rumpere «рвати, розривати», rūpēs «скеля, стрімчак», лит. rūpė́ti «цікавити(ся), турбувати», дінд. rōpa «діра, печера»;

можливо, через німецьке посередництво (н. Rîbе) запозичено з французької мови;

р. бр. ро́ба «тс.», п. заст. roba «ошатна сукня», ч. слц. слн. rîba «сукня», болг. м. ро́ба, схв. ро̏ба, ро̀ба «тс.»;