РОБ — ЕТИМОЛОГІЯ

роб


герб «емблема роду, міста, країни»

запозичене з середньоверхньонімецької мови через старочеське і, далі, польське посередництво;
свн. érbe «спадкоємець», споріднене з псл. *оrbъ, укр. [роб], па-рубокпа-роб-ок;
розвиток значень відбувся в старочеській мові: «спадкоємець»  «родовий знак спадкоємця, шляхетський герб»  «герб (взагалі)»;
там же, можливо, під впливом лат. hērēs «спадкоємець» виникла форма herb;
р. бр. болг. герб, п. herb «герб; [спадщина, спадкоємець]», [erb] «спадщина», ч. erb «герб», ст. herb «тс.», erb «тс.; спадкоємець», слц. erb «герб», заст. herb «тс.», вл. заст. herba «спадкоємець», нл. [erbanik] «тс.», м. грб «герб», схв. грб «тс.», слн. èrb «спадкоємець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гербова́к «дворянин з гербом»
гербо́вник «геральдична книга»
гербуля́к «тс.»
гербъ (XVI ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
герб білоруська
герб болгарська
herba «спадкоємець» верхньолужицька
hērēs «спадкоємець» латинська
грб «герб» македонська
erbanik «тс.» нижньолужицька
herb «герб; [спадщина, спадкоємець]» польська
*оrbъ праслов’янська
герб російська
грб «тс.» сербохорватська
érbe «спадкоємець» середньоверхньнімецька
erb «герб» словацька
èrb «спадкоємець» словенська
роб українська
erb «спадщина» українська
erb «герб» чеська
па-рубок ?
па-роб-ок ?
herb «тс.»«тс.; спадкоємець» ?
erb «тс.»«тс.; спадкоємець» ?
herb «тс.» ?
herba «спадкоємець» ?

гроб «вид весняної гри»

результат видозміни деетимологізованих форм [роб] «учасник гри в роби», [ро́би] «вид гри Г; відокремлена пара учасників гри в хрещика Ж» під впливом фонетично близької форми [гроб] «гріб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гро́би «пара дівчат або хлопців, яка ловить інших під час гри в хрещика»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
роб «учасник гри в роби» ?
ро́би «вид гри Г; відокремлена пара учасників гри в хрещика Ж» ?
гроб «гріб» ?

роби́ти

споріднене з двн. ar(a)bẹit(ī) «робота, тягота, нужда», свн. ar(e)beit «тс.», нвн. Arbeit «робота», гот. arbaiþs «робота, нужда»;
[«робітник; невільник, арештант; кожний з пари, що бере участь у грі під назвою роби»], ро́ба «роботяща, працьовита жінка», [роби́ня] «рабиня» Нед, [робі́вка] «дрючок у бодні для виготовлення масла» ВеЛ, [робільня́] «фабрика» Нед, Пі, робітни́к, робітни́цтво, [робі́тня́] «майстерня» Г, Нед, [робі́я] «робота великого масштабу» О, [ро́блениця] «насипна гора, курган», [ро́бливо] «виріб», робо́та «праця; виріб; [(зб.) робітники]», роботи́зна (заст.) «панщина», [роботи́ця] «тс.» Нед, [робо́тка] «тимчасово знесені на купки снопи після в’язання» Л, роботу́ха, роботя́га, [роботя́й] «роботяга», [робітли́вий] «працьовитий», (заст.) робі́тний «тс.», робітни́чий, ро́блений «штучний», [робле́ний] «натруджений» (Ме), [ро́бляний] «тс.» Дз, [роботли́вий] «працьовитий» Нед, роботя́щий, робо́чий, робу́чий, безробі́ття, безробі́тний, [вробити] «заробити; вправити» Пі, ви́ріб «виготовлена річ; виробництво, виробка; [форма буханця Нед; вільний від роботи час (у виразі: виробу нема «постійна робота, брак вільного часу»)]», [вирі́бня] «завод, фабрика, ливарний завод» Куз, [виро́бня] «тс.» Куз, ви́робіток, ви́робка, виробни́к, виробни́цтво, виробни́чник, ви́робок, [вироб’яки́] «вид шкіряних постолів», виробни́й, виробни́чий, відробі́ток, відро́бок, [дорі́бок] «доробок», доро́бок «створене кимось; [заробіток, прибуток]», доро́бка, [зроб] «завершення, виконання роботи», [зро́бка] (у виразі брати гроші на зро́бку «брати гроші під відробіток»), [зро́бок] «виснажена працею людина», [зарібкувати] «заробляти, ходити на заробітки», зароби́ти «набути працею; заслужити; зарівняти, замурувати, забруднити; [учинити (масу для гонки горілки Ме)]», зароби́тися «захоплюватися роботою; дуже довго служити; забруднитися; [заслужити кару Ме]», [за́ріб] «заробіток», [зарі́бник] «заробітчанин», [зарі́бок] «заробіток», [заро́бок] «тс.», заробі́ток, заробітча́ни́н «людина, яка ходила на заробітки», [зароблени́на], [зарі́бний] «який живе заробітками», [зарібни́чий] (у виразі з. стан «промисловий (продуктивний) клас») Ж, заробі́тний, заробко́вий (діал., заст. у виразі: з. податок «промисловий податок»), [заробля́щий] «який живе заробітками», [зароботя́щий] «який має гарні заробітки», [надрабля́ти] «перепрацьовувати» Ж, [неро́б] «нероба, ледащо» Ж, неро́ба, [неро́бисько] «тс.» Ж, [неробі́тник] «той, хто не вміє працювати», неро́бство, [неробу́чка] «розташований під орним шаром землі пласт щебеню» ВеНЗн, недоро́бка, недоро́бок, недови́робіток, недови́робка, оробітни́чити, оброби́ти, [обро́ба] «обробка», обробі́ток, обро́бка, обро́блювач, обро́бник, [обро́бок] «завершення польових робіт; збирання врожаю, жнива» Ж, обро́бний, [одробітчани́н] «той, що виконував відробок» Ж, [переро́б] «понаднормова робота», переробі́ток, переро́бка, переро́бний, перевиробни́цтво, підроби́ти, підробі́ток, підро́бка, підро́блювач, [по́ріб] (тк.) «утік», [по́роб Нед, по́ро́бок] «тс.», [поро́ба] «тс.; тканина, шматок полотна» Нед, приробі́ток, приро́бка, проро́бка, [розро́ба] «(гірн.) розвідка шурфуванням; зорювання цілини» Нед, розро́бка, [розро́бок] (у виразі на р. дати кому що «дати на заснування виробництва»);
псл.*orbiti «працювати на когось», похідне від orbъ «раб»;
р. [ро́бить] (про селянську роботу) «робити, працювати», рабо́тать, бр. рабі́ць, др. робити «поневолювати, перетворювати на рабів; працювати, виконувати роботу», п. вл. robíс «робити», ч. robiti, слц. robit’, нл. robiś, болг. рабо́тя «працюю; обробляю землю», м. работи (3 ос. одн.), схв. ра́бити «уживати, користуватися, використовувати; [працювати на кого-небудь, гнути спину]», ра̀бота «важка праця», слн. заст. rîb «раб, невільник», стсл. рабъ «раб», работати «працювати на когось; прислуговувати; працювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

роб (у виразах своїм робом робити «робити по-своєму», таким робом «у такий спосіб», ходити лихим робом «діяти несправедливо», ходити правим робом «діяти справедливо»)
роби́т «працювати»
робільникува́ти «виготовляти, фабрикувати»
робільнича́ти «тс.»
ро́блювати «робити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рабі́ць білоруська
рабо́тя «працюю; обробляю землю» болгарська
robíс «робити» верхньолужицька
arbaiþs «робота, нужда» готська
ar(a)bẹit(ī) «робота, тягота, нужда» давньоверхньонімецька
робити «поневолювати, перетворювати на рабів; працювати, виконувати роботу» давньоруська
работи (3 ос. одн.) македонська
robiś нижньолужицька
Arbeit «робота» нововерхньонімецька
robíс «робити» польська
*orbiti «працювати на когось» праслов’янська
orbъ «раб» праслов’янська
ро́бить «робити, працювати» (про селянську роботу) російська
рабо́тать російська
ра́бити «уживати, користуватися, використовувати; [працювати на кого-небудь, гнути спину]» сербохорватська
ра̀бота «важка праця» сербохорватська
ar(e)beit «тс.» середньоверхньнімецька
robit' словацька
rób «раб, невільник» словенська
рабъ «раб» старослов’янська
работати «працювати на когось; прислуговувати; працювати» старослов’янська
robiti чеська

уробі́ть «злякатися»

результат фонетичної видозміни запозиченого з російської мови дієслова оробе́ть, префіксального похідного від робе́ть «боятися; не насмілюватися», пов’язаного з роб «раб, невільник»;
бр. [урабе́ць] «злякатися, перелякатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вробі́ть «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
урабе́ць «злякатися, перелякатися» білоруська
оробе́ть російська
робе́ть «боятися; не насмілюватися» російська
роб «раб, невільник» російська

ро́ба «одяг, сукня; робочий одяг»

значення розвинулось від первісного «одяг, знятий з убитих воїнів ворога» (військовий звичай, відомий у найдавніші часи);
фр. robe «убрання; довгий просторий одяг» (іт. roba, англ. robe «тс.») походить від франк. raub «грабіж, награбоване» (двн. roub, нвн. rauben «грабувати, викрадати»), спорідненого з лат. rumpere «рвати, розривати», rūpēs «скеля, стрімчак», лит. rūpė́ti «цікавити(ся), турбувати», дінд. rōpa «діра, печера»;
можливо, через німецьке посередництво (н. Rîbе) запозичено з французької мови;
р. бр. ро́ба «тс.», п. заст. roba «ошатна сукня», ч. слц. слн. rîba «сукня», болг. м. ро́ба, схв. ро̏ба, ро̀ба «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
robe англійська
ро́ба «тс.» білоруська
ро́ба болгарська
roub давньоверхньонімецька
rōpa «діра, печера» давньоіндійська
roba італійська
rumpere «рвати, розривати» латинська
rūpēs «скеля, стрімчак» латинська
rūpėˊti «цікавити(ся), турбувати» литовська
ро́ба македонська
Róbе німецька
rauben нововерхньонімецька
roba «ошатна сукня» польська
ро́ба «тс.» російська
ро̏ба сербохорватська
ро̀ба «тс.» сербохорватська
róba «сукня» словацька
róba «сукня» словенська
raub «грабіж, награбоване» (двн. roub, нвн. rauben «грабувати, викрадати») франкська
robe «убрання; довгий просторий одяг» (іт. roba, англ. robe «тс.») французька
róba «сукня» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України