РАНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ра́нній
загальноприйнятої етимології не має;
виводиться з псл. *radno (‹*ordno), що зіставляється з гр. ὄρϑρος «ранок», ὄρϑριος, ὀρϑρῑνός «ранній», дінд. várdhatē «підіймає, змушує рости», ūrdhváḥ «високий, визначний», ав. vǝrǝδaiti «росте», псл. rod- (з *ord-ti «рости»);
заслуговує на увагу припущення (Machek ESJČS 414; Recherches 47; Holub–Kop. 309; Brückner 453; Trautmann 246) про походження з початкового *rai-, спорідненого з лит. rótas «ранок», лтс. rîts «тс.»;
спроба зблизити з алб. errë «темрява», гр. ὀρφνός «темний» (Oštir AfSlPh 36, 444) викликає сумнів з фонетичних причин (тоді треба було б виходити з псл. *ragno);
р. ра́нний, бр. ра́нні, др. раныи «ранній, ранковий», п. ranny, ч. ranní «ранковий», ranó «ранній; скороспілий», слц. rannó «ранковий», вл. rano «ранком», нл. rany, полаб. ranü, ronš, болг. ран, ра̀нен, м. ран, схв. ра̑нӣ, слн. rán, стсл. рано «рано»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вра́нішній
вра́нці
дозара́ни
«до ранку»
за́ран
«завтра»
зара́на
зара́ні
зара́ній
зара́ння
«ранній час»
зара́ння
зара́но
«дуже рано, передчасно»
зара́нок
«тс.»
зра́на
зра́нку
зра́ння
назара́нці
«на світанку»
напо́рано
«дуже рано»
передра́нішній
передранко́вий
передра́нній
передра́ння
передра́нь
по-ра́нішньому
по-ранко́вому
позара́ни
«післязавтра»
позаранки
«на світанку»
поране́ньку
порани́ти
«дуже рано піднятися, зробити»
пора́нитися
«прибути дуже рано; поквапитися»
пора́нішній
поранко́вий
пора́нку
«уранці»
пора́нній
по́рано
«рано, ранньої пори»
пора́нок
пора́ну
«тс.»
ранешний
«ранішній»
ра́ни́й
«ранній»
рани́ти
«рано вставати»
ра́ній
«раніше»
рані́ш
(е)
ра́ні́шній
ранко́ви́й
ра́нком
ранкува́ти
«проводити ранок»
ра́нний
«тс.»
ра́но
«ранок»
ра́но
ра́но́к
раном
«ранком, зранку»
ранува́то
рану́ля
«рання картопля»
(у сполуці бу́льба рану́ля)] Нед
ранцува́ти
«виголошувати побажання у Великодній понеділок ранком»
ранш
«раніш»
рань
раню́шка
«рання капуста; рання скороспіла картопля»
ра́няшній
«ранішній»
спозара́на
спозара́нку
спозара́ння
ура́нішній
ура́нці
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vǝrǝδaiti «росте» | авестійська |
| errë «темрява» | албанська |
| ра́нні | білоруська |
| ран | болгарська |
| ра̀нен | болгарська |
| rano «ранком» | верхньолужицька |
| ὄρϑρος «ранок» | грецька |
| ὄρϑριος | грецька |
| ὀρϑρῑνός «ранній» | грецька |
| ὀρφνός «темний» | грецька |
| várdhatē «підіймає, змушує рости» | давньоіндійська |
| ūrdhváḥ «високий, визначний» | давньоіндійська |
| раныи «ранній, ранковий» | давньоруська |
| rîts «тс.» | латиська |
| rýtas «ранок» | литовська |
| ран | македонська |
| rany | нижньолужицька |
| ranü | полабська |
| ronü | полабська |
| ranny | польська |
| *radno (‹*ordno) | праслов’янська |
| rod- (з *ord-ti «рости») | праслов’янська |
| *ordno | праслов’янська |
| *ord-ti | праслов’янська |
| *ordno | праслов’янська |
| *ord-ti | праслов’янська |
| *ordno | праслов’янська |
| *rai- | праслов’янська |
| ра́нний | російська |
| ра̑нӣ | сербохорватська |
| ranný «ранковий» | словацька |
| rán | словенська |
| рано «рано» | старослов’янська |
| ranní «ранковий»«ранній; скороспілий» | чеська |
| raný «ранковий»«ранній; скороспілий» | чеська |
ра́на
псл. rаna, очевидно, з давнішого *vrana, пов’язаного з *vorna «отвір», звідки укр. [воро́нка] «тс.», р. воро́нка «лійка, яма конічної форми»;
споріднене з дінд. vraṇáḥ (vraṇám) «рана; щілина, тріщина», vraṇayati «ранить», алб. varrë «рана», vras «убиваю», vrásijë «убивство»;
зближення з псл. rědъkъ «рідкий» (Persson Beitr. 277) або з дінд. vráṇаḥ «войовничість», ав. rāna- «воїн, борець» і далі з дінд. ṛ́tіḥ, ṛtíḥ «напад», sam-áraṇam «боротьба», псл. *оrtь «рать» (Младенов РФВ 65/2, 369–370) у семасіологічному відношенні недостатньо обґрунтовані;
р. бр. болг. м. ра́на, др. рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба», п. вл. нл. rana, ч. слц. rána «рана; удар; постріл», схв. ра̏на, слн. rána «рана; забите місце; виразка», стсл. рана «хвороба; недуга; кара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підра́нок
«легко поранена мисливцем тварина»
пора́нений
пора́нення
ра́нений
ра́ни́ти
ра́нний
«поранений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rāna- «воїн, борець» | авестійська |
| varrë «рана» | албанська |
| vras «убиваю» | албанська |
| vrásijë «убивство» | албанська |
| ра́на | білоруська |
| ра́на | болгарська |
| rana | верхньолужицька |
| vraṇáḥ «рана; щілина, тріщина» (vraṇám) | давньоіндійська |
| vraṇayati «ранить» | давньоіндійська |
| vráṇаḥ «войовничість» | давньоіндійська |
| ṛ́tіḥ | давньоіндійська |
| ṛtíḥ «напад» | давньоіндійська |
| sam-áraṇam «боротьба» | давньоіндійська |
| рана «рана; удар; кара, покарання; біда; хвороба» | давньоруська |
| ра́на | македонська |
| rana | нижньолужицька |
| rana | польська |
| rаna | праслов’янська |
| *vrana | праслов’янська |
| *vorna «отвір» | праслов’янська |
| rědъkъ «рідкий» | праслов’янська |
| *оrtь «рать» | праслов’янська |
| воро́нка «лійка, яма конічної форми» | російська |
| ра́на | російська |
| ра̏на | сербохорватська |
| rána «рана; удар; постріл» | словацька |
| rána «рана; забите місце; виразка» | словенська |
| рана «хвороба; недуга; кара» | старослов’янська |
| воро́нка «тс.» | українська |
| rána «рана; удар; постріл» | чеська |
ра́нник «Scrophularia L.; [подорожник великий, Plantago major L.; подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L. Mak; вербозілля звичайне, Lysimachia vulgaris L.; вербозілля лучне, Lysimachia nummularia L. Mak; вороняче око звичайне, Paris quadrifolia L.; ластовень лікарський, Vincetoxicum officinale Moench.; конвалія, Convalaria majalis L.; деревій звичайний, Achillea millefolium L. Mak; воловик лікарський, Anchusa officinalis L. Mak; синяк, Eschium vulgare L. Mak; куряча сліпота, Nonnea pulla (L.) DC. Mak; громовик красильний, Onosma tinctorium M.B. Mak; шавлія ефіопська, Salvia aethiopis L. Mak; скорзонера, Scorzonera L. Mak]» (бот.)
назва громовика зумовлена схожістю його щетинистих листків і квітів, зібраних у китиці, до синяка;
назва зумовлена застосуванням переважної більшості цих рослин для лікування ран і наривів (ранник, вороняче око, подорожник, скорзонера низька, шавлія), зміїних укусів (ластовень, синяк, скорзонера), для припинення кровотеч (вербозілля, конвалія, деревій), а також тим, що деякі з цих рослин (куряча сліпота, воловик) викликають подразнення шкіри або запалення живих тканин;
похідне утворення від ра́на;
р. [ра́нник] «подорожник; шавлія ефіопська», схв. ра̀нӣк «буквиця лікарська, Betonica officinalis L.; жовтозілля сарацинське, Senecio sarracenicus L.», слн. ranjenik «шавлія лучна, Salvia pratensis L.», ranjevec «жовтозілля дібровне, Senecio nemorensis L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пора́нник
«подорожник ланцетолистий»
ранни́к
«ранник вузлуватий, Scrophularia nodoza»
ранникова́ті
«Scrophulariaceae R. Br.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́нник «подорожник; шавлія ефіопська» | російська |
| ра̀нӣк «буквиця лікарська, Betonica officinalis L.; жовтозілля сарацинське, Senecio sarracenicus L.»«шавлія лучна, Salvia pratensis L.»«жовтозілля дібровне, Senecio nemorensis L.» | сербохорватська |
| ranjenik | словенська |
| ranjevec | словенська |
| ра́на | українська |
ридикю́ль
фр. ridicule «жіноча сумка», reticule «тс.» походять від лат. rēticulum «корзинка, кошик», що виникло спочатку як демінутив від rēte «сіть, невід», спорідненого з лит. rė˜tis «сито, решето», лтс. rēta «шрам, рубець», алб. varrё «рана», псл. rana (укр. рана);
у французькій мові зазнало зближення з прикметником ridicule «смішний»;
запозичення з французької мови;
р. ридикю́ль, бр. рыдыкю́ль, болг. ридикю́л, схв. ридѝкил «сітка для волосся; жіноча сумка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varrё «рана» | албанська |
| рыдыкю́ль | білоруська |
| ридикю́л | болгарська |
| rēticulum «корзинка, кошик» | латинська |
| rēte «сіть, невід» | латинська |
| rēta «шрам, рубець» | латиська |
| rė˜tis «сито, решето» | литовська |
| rana (укр. рана) | праслов’янська |
| ридикю́ль | російська |
| ридѝкил «сітка для волосся; жіноча сумка» | сербохорватська |
| рана | українська |
| ridicule «жіноча сумка» | французька |
| reticule «тс.» | французька |
| ridicule «смішний» | французька |
ордина́рний «звичайний, рядовий; (заст.) штатний»
очевидно, через польське посередництво запозичено з латинської мови;
лат. ōrdinārius «звичайний» є похідним від ōrdō «ряд; порядок»;
р. ордина́рный, ст. ординари́йный, бр. ардына́рны, п. ordynarny, ordynaryjny, ч. ordinární «грубий», слц. ordinárny «тс.», м. ордина́рен, схв. о̏рдина̄ран, слн. ordináren;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ардына́рны | білоруська |
| ōrdinārius «звичайний» | латинська |
| ордина́рен | македонська |
| ordynarny | польська |
| ordynaryjny | польська |
| ордина́рный | російська |
| ран | сербохорватська |
| ordinárny «тс.» | словацька |
| ordináren | словенська |
| ordinární «грубий» | чеська |
| ōrdō «ряд; порядок» | ? |
| ординари́йный | ? |
прора́н «протока; прохід у греблі»
р. прора́н «тс.; [невеличка проріха, дірка; петелька]» пов’язане з ра́нить «ранити», ра́на;
запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прора́н «тс.; [невеличка проріха, дірка; петелька]» | російська |
| ра́нить «ранити» | російська |
| ра́на | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України