ПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
піт
пов’язання з гр. ποταμός «річка» (Wiedemann BB 27, 256), ποτόν «волога, вода», лат. pītuīta «слиз, мокрота, гнійна рідина; нежить», дінд. pithaḥ «вода» (Горяев 277) сумнівне;
із семантичного погляду можливе порівняння з схв. зно̑j «піт» – р. зной «спека», лит. prãkaitas «піт», kaitulỹs «тс.» поряд з kaĩtinti «нагрівати, розжарювати, розпікати», kaĩsti «нагріватися, пітніти, червоніти, пріти»;
з формального погляду співвідносне з кімр. poeth «жаркий, гарячий»;
псл. potъ «піт», очевидно, результат спрощення давнішого *pok-to-, пов’язаного із *pekti «пекти»;
р. бр. болг. м. пот, др. потъ, п. ч. слц. pot, вл. слн. pót, схв. по̑т, стсл. потъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́піт
ви́поти
ви́потина
запоти́ти
«вкрити потом»
пітни́й
пітни́к
пітні́ти
пітня́вий
«пітний»
поти́вий
поти́тися
поті́ти
потови́й
пото́виця
«випотина»
пропітні́лий
пропоті́лий
спітні́лий
споті́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пот | білоруська |
| пот | болгарська |
| pót | верхньолужицька |
| ποταμός «річка» | грецька |
| ποτόν «волога, вода» | грецька |
| pithaḥ «вода» | давньоіндійська |
| потъ | давньоруська |
| poeth «жаркий, гарячий» | кімрська |
| pītuīta «слиз, мокрота, гнійна рідина; нежить» | латинська |
| prãkaitas «піт» | литовська |
| kaitulỹs «тс.» | литовська |
| kaĩtinti «нагрівати, розжарювати, розпікати» | литовська |
| kaĩsti «нагріватися, пітніти, червоніти, пріти» | литовська |
| пот | македонська |
| pot | польська |
| potъ «піт» | праслов’янська |
| *pekti «пекти» | праслов’янська |
| зной «спека» | російська |
| пот | російська |
| зно̑j «піт» | сербохорватська |
| по̑т | сербохорватська |
| pot | словацька |
| pót | словенська |
| потъ | старослов’янська |
| pot | чеська |
по́ти «до того (цього) часу; поки»
очевидно, пізнє утворення, що виникло з якогось словосполучення типу по ты поры, п. po ty miasty з давнішого po tych miast;
п. [póty] «до того часу; (ст.) до цього часу»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| póty «до того часу; (ст.) до цього часу» | польська |
по́ті́м «після СУМ, Куз; [поготів Нед]»
псл. po tomь, що складалося з прийменника po «по, після» та місцевого відмінка однини займенника tъ «той»;
р. пото́м, бр. по́тым, др. по томь, п. potem, potym, [potom, potemu, potymu, pote], ч. слц. вл. нл. potom, схв. по̀том, слн. potém, стсл. потомь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напо́тім
напото́му
пото́му
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́тым | білоруська |
| potom | верхньолужицька |
| по томь | давньоруська |
| potom | нижньолужицька |
| potem | польська |
| potym | польська |
| potom | польська |
| potemu | польська |
| potymu | польська |
| pote | польська |
| po | праслов’янська |
| пото́м | російська |
| по̀том | сербохорватська |
| potom | словацька |
| potém | словенська |
| потомь | старослов’янська |
| potom | чеська |
тому́ (присл.)
псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;
р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́тім
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таму́ | білоруська |
| potom «потім» | верхньолужицька |
| тому «після того» | давньоруська |
| по тому «на тій підставі» | давньоруська |
| по томь «після того» | давньоруська |
| temu «тому» (ст.) | польська |
| tomu (дав. в.) | праслов’янська |
| po tomь | праслов’янська |
| tъ | праслов’янська |
| потому́ | російська |
| пото́м | російська |
| по̀том | сербохорватська |
| potom «потім» | словацька |
| potém «тс.» | словенська |
| potom «потім» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України