ПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
піт
із семантичного погляду можливе порівняння з схв. зно̑j «піт» – р. зной «спека», лит. prãkaitas «піт», kaitulỹs «тс.» поряд з kaĩtinti «нагрівати, розжарювати, розпікати», kaĩsti «нагріватися, пітніти, червоніти, пріти»;
з формального погляду співвідносне з кімр. poeth «жаркий, гарячий»;
псл. potъ «піт», очевидно, результат спрощення давнішого *pok-to-, пов’язаного із *pekti «пекти»;
пов’язання з гр. ποταμός «річка» (Wiedemann BB 27, 256), ποτόν «волога, вода», лат. pītuīta «слиз, мокрота, гнійна рідина; нежить», дінд. pithaḥ «вода» (Горяев 277) сумнівне;
р. бр. болг. м. пот, др. потъ, п. ч. слц. pot, вл. слн. pót, схв. по̑т, стсл. потъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́піт
ви́поти
ви́потина
запоти́ти
«вкрити потом»
пітни́й
пітни́к
пітні́ти
пітня́вий
«пітний»
поти́вий
поти́тися
поті́ти
потови́й
пото́виця
«випотина»
пропітні́лий
пропоті́лий
спітні́лий
споті́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пот | білоруська |
| пот | болгарська |
| pót | верхньолужицька |
| ποταμός «річка» | грецька |
| ποτόν «волога, вода» | грецька |
| pithaḥ «вода» | давньоіндійська |
| потъ | давньоруська |
| poeth «жаркий, гарячий» | кімрська |
| pītuīta «слиз, мокрота, гнійна рідина; нежить» | латинська |
| prãkaitas «піт» | литовська |
| kaitulỹs «тс.» | литовська |
| kaĩtinti «нагрівати, розжарювати, розпікати» | литовська |
| kaĩsti «нагріватися, пітніти, червоніти, пріти» | литовська |
| пот | македонська |
| pot | польська |
| potъ «піт» | праслов’янська |
| *pekti «пекти» | праслов’янська |
| зной «спека» | російська |
| пот | російська |
| зно̑j «піт» | сербохорватська |
| по̑т | сербохорватська |
| pot | словацька |
| pót | словенська |
| потъ | старослов’янська |
| pot | чеська |
пі́ти «співати»
сумнівне також виведення з кореня pi-k- (Mikl. EW 245; Горяев 290; Skok II 651);
псл. pěti (‹ *poi-) «співати»;
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з pojiti «поїти», piti «пити» (первісно як позначення обряду жертовного узливання або пісенного супроводу бенкету);
зіставляється також (Ondruš Sl. Wortst. 118–119) з гіпотетичним псл. *рі- «бити» (пор. pila «пилка» та ін.);
не доведений зв’язок з гр. παιάν «пеан, спочатку – хоровий гімн», гот. faian «гудити, ганити», гр. ἔμπαιος «досвідчений, розумний» (Schrader Reallexikon I 187; Wiedemann BB 28, 38; Младенов 540);
р. петь, пою́, бр. пець, др. пѣти, п. piać «співати (про півня); прославляти», ст. piеć, ч. pěti «співати, оспівувати», слц. piet’ «оспівувати», полаб. р́ot, болг. пе́я, м. пее, схв. пе̏вати, пе̏ти, слн. péti, стсл. пѣти, поѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
непі́вний
(у виразі н. час «коли півні не співають, від півночі до світанку»)
пі́се́льник
«співак, той, хто пише або збирає пісні»
пі́се́нний
пі́се́нник
пі́сник
«співак»
пісника́р
«тс.»
пісни́ти
«співати»
піснь
«пісня»
пі́сня
пісня́р
пісня́рство
пі́яти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пець | білоруська |
| пе́я | болгарська |
| faian «гудити, ганити» | готська |
| παιάν «пеан, спочатку -- хоровий гімн» | грецька |
| ἔμπαιος «досвідчений, розумний» | грецька |
| пѣти | давньоруська |
| пее | македонська |
| р́ot | полабська |
| piać «співати (про півня); прославляти» | польська |
| pěti «співати» (‹ *poi-) | праслов’янська |
| pojiti «поїти» | праслов’янська |
| piti «пити» (первісно як позначення обряду жертовного узливання або пісенного супроводу бенкету) | праслов’янська |
| петь | російська |
| пою́ | російська |
| пе̏вати | сербохорватська |
| пе̏ти | сербохорватська |
| piet' «оспівувати» | словацька |
| péti | словенська |
| пѣти | старослов’янська |
| поѭ | старослов’янська |
| pěti «співати, оспівувати» | чеська |
піти́
результат фонетичної еволюції префіксального псл. poiti (› др. поити › укр. *поjьти › пійти) за законом зміни о › і в нових закритих складах;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пісти́
«піти»
піти́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поити | давньоруська |
| poiti (› др. поити › укр. *поjьти › пійти) | праслов’янська |
по́ти «до того (цього) часу; поки»
очевидно, пізнє утворення, що виникло з якогось словосполучення типу по ты поры, п. po ty miasty з давнішого po tych miast;
п. [póty] «до того часу; (ст.) до цього часу»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| póty «до того часу; (ст.) до цього часу» | польська |
пі́вень
пов’язане з пі́ти «співати»;
пор. аналогічні щодо семантики й творення р. пету́х від петь, схв. пе́вац «півень» від пе̏вати «співати»;
р. [пи́вень, пе́вень] (з укр.), бр. пе́вень, п. [piweń] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́вни́к
пі́вником
«погордливо, по-півнячому»
(у виразах іти (ходити, виступати)
пі́внитися
«триматися півнем, забіякувато»
півня́
«півник»
пі́вня́чий
пія́к
«півень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пе́вень | білоруська |
| piweń (з укр.) | білоруська |
| пету́х | російська |
| пи́вень | російська |
| пе́вень (з укр.) | російська |
| пе́вац «півень» | сербохорватська |
| пе̏вати «співати» | сербохорватська |
| пі́ти «співати» | українська |
по́ті́м «після СУМ, Куз; [поготів Нед]»
псл. po tomь, що складалося з прийменника po «по, після» та місцевого відмінка однини займенника tъ «той»;
р. пото́м, бр. по́тым, др. по томь, п. potem, potym, [potom, potemu, potymu, pote], ч. слц. вл. нл. potom, схв. по̀том, слн. potém, стсл. потомь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напо́тім
напото́му
пото́му
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́тым | білоруська |
| potom | верхньолужицька |
| по томь | давньоруська |
| potom | нижньолужицька |
| potem | польська |
| potym | польська |
| potom | польська |
| potemu | польська |
| potymu | польська |
| pote | польська |
| po | праслов’янська |
| пото́м | російська |
| по̀том | сербохорватська |
| potom | словацька |
| potém | словенська |
| потомь | старослов’янська |
| potom | чеська |
тому́ (присл.)
псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;
р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́тім
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таму́ | білоруська |
| potom «потім» | верхньолужицька |
| тому «після того» | давньоруська |
| по тому «на тій підставі» | давньоруська |
| по томь «після того» | давньоруська |
| temu «тому» (ст.) | польська |
| tomu (дав. в.) | праслов’янська |
| po tomь | праслов’янська |
| tъ | праслов’янська |
| потому́ | російська |
| пото́м | російська |
| по̀том | сербохорватська |
| potom «потім» | словацька |
| potém «тс.» | словенська |
| potom «потім» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України