ПІСЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, пізнє псл. poslě з давнішого poslědь «слідом за»;

менш переконливе виведення (Соболевский Лекции 87; Преобр. ІІ 112; Mikl. EW 297) з прийменника ро «по», вказівного займенника *sь «цей» і частки *-lě, або зближення (Loś RSl IV 244) з псл. *pozdъ «пізній», дінд. paścā́ «позаду, слідом, пізніше», ав. pasča «тс.; після, потім»;

р. болг. м. по́сле «після», бр. пасля́, по́сле, др. послѣ, ч. [poslě], схв. пȍслē «після, слідом за», стсл. послѣ «після»;

результат видозміни давньоруського складного прийменника подьлѣ (укр. ст. подлѣ, подли, подле), утвореного з прийменника по і іменника *дьля (*dьlja) «довжина», через незасвідчену стадію *підля, *підлі з наступним випадінням д перед л;

заміна початкового п на б, на думку Потебні, звичайна для української мови (РФВ 1880 IV 163), могла відбутись під впливом синонімічного прийменника бли́зько;

кінцеве -я викликане, очевидно, східнослов’янською тенденцією до заміни кінцевого Ѣ, ’е в частині випадків більш відкритим голосним ’а (я);

пор. відкіля (‹отъколѣ), після (‹послѣ) і ін;

спроба виведення від *оbъ-dьlě (Трубачев Этимология 1965, 383) не узгоджується з характером голосного і в бі́ля;

р. по́дле, бр. заст. подлѣ, др. подълѣ, п. podle, ст. pole, ч. podle, ст. podli, вл. нл. podla «тс.»;