ПУСТИНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
пусти́й «порожній; марний; розбещений; [худий ЛексПол; нежирний, пісний тж]»
псл. pustъ ‹*poust-;
споріднене з прус. pausto «дика» (про кішку), paustre «дике місце» і, можливо, з гр. παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю»;
лтс. puõsts «пустий, пустинний» запозичене зі слов’янських мов (Mühl.–Endz. ІІІ 459);
р. пусто́й, бр. пусты́, др. пустъ, п. вл. нл. pusty, ч. слц. pustý, болг. м. пуст, схв. пу̑ст, слн. púst, стсл. поустъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запусті́лий
запусті́ння
запустоші́ти
«запустіти»
опусті́лий
опустоша́ти
о́пущ
«гірше»
пу́с-то
«безлюдно; [даремно Нед; мало Л]»
пуста́к
«пуста, легковажна людина, вітрогон, фанфарон»
пустакова́тий
«пустий, легковажний»
пуста́р
«цілинне поле, цілина; пустир»
пуста́ра
пуста́рник
«тс.»
пуста́чній
«тс.»
пуста́я
«тс.; лужок у лісі (?)»
пусте́
пусте́ль
«пустиня»
пусте́льний
пусте́льник
«відлюдник; [пустун, шибеник Ме]»
пусте́льництво
пусте́льниця
«відлюдниця; [пусте, дике місце ЛексПол]»
пусте́ля
пустені́ти
«пустіти»
пусти́зна
«незаселена місцевість»
пусти́льниця
«пустка»
пустині́ти
«перетворюватися в пустиню, ставати безлюдним, пустим»
пусти́нка
«дурниця»
пусти́нний
пусти́нник
пусти́нництво
пусти́ння
«пустир; пустка»
пу́стинь
пусти́ня
«пустеля; пустир; [невдоба, ніколи не орана земля Л; дрібниця]»
пусти́р
пустири́ще
пусти́ця
«пустка Г; дрібниця, дурниця Нед»
пу́стище
пусті́й
«бовтун»
пусті́ти
пу́стішь
«пустощі, розпуста»
пу́стка
«пуста хата, садиба; [безладдя ЛексПол]»
пусто́ваний
«пустотливий»
пусто́вець
«монета, що вийшла з ужитку»
пустовли́вий
«тс.»
пусто́вський
«незаселений, пустинний»
(у виразі: [пусто́вська земля])
пустовщи́на
«спустіле поселення, пустище; [пустиня, ніколи не орана земля Л]»
пустома́ха
«вітрогон, гульвіса, пустун»
пусто́та́
пустотли́вий
пусто́тний
пустотня́
«пустота, витівка»
пусто́ха
«переліг, цілина»
пу́сто́ш
«пустиня»
пустоша́к
«цілина, пустиня; гульвіса, шалапут»
пустоши́тель
«спустошувач»
пусто́шити
пусто́шник
«тс.»
пу́стощі
пустува́ти
«бешкетувати; бути пустим, незайнятим»
пусту́н
пустя́к
«пуста людина, вітрогон; пустий горіх Нед; нижня частина снопа НикСгЛ»
пустяни́на
«пусте, неврожайне місце»
пустячо́к
«дрібниця, дурниця»
спусті́лий
спусті́ння
спусто́шений
спусто́шення
спусто́шли-вий
спусто́шувальний
спусто́шувач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусты́ | білоруська |
| пуст | болгарська |
| pusty | верхньолужицька |
| παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю» | грецька |
| пустъ | давньоруська |
| puõsts «пустий, пустинний» | латиська |
| пуст | македонська |
| pusty | нижньолужицька |
| pusty | польська |
| pustъ | праслов’янська |
| pausto «дика» (про кішку) | прусська |
| paustre «дике місце» | прусська |
| пусто́й | російська |
| пу̑ст | сербохорватська |
| pustý | словацька |
| púst | словенська |
| поустъ | старослов’янська |
| pustý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України