ПРОКЛЯТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

кля́сти́ «проклинати; лаятися»

псл. klęti «клясти, проклинати»;
споріднене з псл. kloniti, укр. клони́ти (Brückner 232), з лат. inclīno me «нахиляюся», гр. κλῑνομαι «схиляюся» (Machek ESJČS 205);
зв’язки з дангл. hlimman, дісл. hlymja «дзвеніти» (Bern. I 525–526) менш вірогідні;
лтс klentêt «проклинати», прус. klantemmai «проклинаємо» запозичені з слов’янських мов;
р. клясть, бр. клясці́, п. kląć, ч. klíti, слц. kliať, вл. kleć, нл. kleś, полаб. klánĕ (‹*klьne(tъ) «кляне», болг. кълнá «клену», м. колне «клене», схв. клéти «проклинати», слн. kléti, стсл. КЛѦТИ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заклан (заст.)
заклинач
закля́тий
закля́ття́
кленьба́ «прокляття»
клін
кльон
кльо́ни
кля́ тий
кля́ння
кля́стися «присягатися»
кля́тва
клято́ваний
кляття́
кляту́щий
клятьба́ «тс.»
наклятя
покля́те
проклина́й
проклі́н
проклі́нство
прокльо́ни
прокляте́нний
про́кля́тий
проклятний «лайливий»
прокля́тниця «проклята»
прокля́ття
прокляту́щий
сукля́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
клясці́ білоруська
кълнá «клену» болгарська
kleć верхньолужицька
κλīˊνομαι «схиляюся» грецька
hlimman давньоанглійська
hlymja «дзвеніти» давньоісландська
inclīno mē «нахиляюся» латинська
klentêt «проклинати» латиська
колне «клене» македонська
kleś нижньолужицька
klánĕ «кляне» (‹*klьne(tъ) полабська
*klьne(tъ) полабська
kląć польська
klęti «клясти, проклинати» праслов’янська
kloniti праслов’янська
klantemmai «проклинаємо» прусська
клясть російська
клéти «проклинати» сербохорватська
kliať словацька
kléti словенська
клѧти «тс.» старослов’янська
клони́ти українська
klíti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України