ПРОВОРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. прово́рный «меткий, спритний, проворний» є похідним від [прово́р] «спритна людина», пов’язаного з [ворово́й] «меткий, спритний, проворний», утвореного за допомогою префікса про- «про-» від кореня -вор-, спорідненого з лит. varýti «гнати, рухати», лтс. vert «бігати», vere «енергія, спритність, схильність»;

менш обґрунтоване зближення (Mikl. EW 382; Trautmann 351; Štrekelj AfSlPh 28, 503) з р. верени́ца «низка», як і зіставлення (Mikkola Berühr. 105) з болг. ва́рам «ошукую», схв. ва̏рати «вводити в оману», гот. warei «обережність, обачність», дісл. vara «передчувати, перестерігати»;

бр. [право́ра] «проворний хлопчик або проворна дівчинка», п. [proworny] «порядний» (з укр. або р.);

очевидно, результат фонетичного спрощення форми *напровор, утвореної з прийменника на та іменника *провор, що лежить в основі прикметника прово́рний (див.);