ПРИЯЗНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
прия́ти «сприяти»
псл. prijati, *prьjati;
споріднене з дінд. priyáḥ «дорогий, гідний», príyatē «є задоволеним», prīṇāti «тішить», ав. frya «любий, улюблений», frīnāiti «любить, цінує», гр. πρᾱΰς «лагідний, м’який», гот. frijôn «любити», frijônds «друг», двн. friunt «тс.», нвн. freien «сватати», лтс. priêks «радість»;
р. ст. прыя́ть «бути відданим, прихильним», бр. [прыя́ць] «сприяти, допомагати», др. прияти «сприяти; піклуватися; бути відданим, прихильним», п. ст. przyjać «сприяти», ч. přáti, слц. priat’, вл. přeć, нл. [pśaś], ст. pśijaś «тс.», болг. прия́тел «приятель, друг», м. приjае «подобається; дає користь», схв. прѝjати «подобатися, смакувати; давати користь, бути корисним», слн. príjati «пасувати, годитися, відповідати, бути корисним», стсл. пригати «сприяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заприязни́ти
«зв’язати дружбою»
наприя́те
«придбати»
неприязник
«заздрісник; непривітна людина»
непри́язнь
не́при́я́тель
«ворог, супротивник СУМ, Ж; [чорт Г]»
неприя́тельство
«ворожнеча, неприязнь»
при́язни́й
«схильний (до когось), дружній; приємний СУМ, Г»
прия́знува́ти
«ставитися дружньо; приятелювати»
при́язнь
приятелі́зм
при́я́тель
при́я́тельство
«дружба, приятелювання СУМ, Г; друзі (зб.) Нед»
приятелюва́ти
прия́тіль
«приятель, друг»
прия́тство
«дружба, приятелювання; друзі (зб.)»
прия́ч
«приятель; той, хто сприяє, допомагає»
сприя́їти
«сприяти»
сприятелитися
«потоваришувати»
сприятелюва́ти(ся)
«тс.»
сприя́ти
сприя́тливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| frya «любий, улюблений» | авестійська |
| прыя́ць «сприяти, допомагати» | білоруська |
| прия́тел «приятель, друг» | болгарська |
| přeć | верхньолужицька |
| frijôn «любити» | готська |
| πρᾱΰς «лагідний, м’який» | грецька |
| friunt «тс.» | давньоверхньонімецька |
| priyáḥ «дорогий, гідний» | давньоіндійська |
| прияти «сприяти; піклуватися; бути відданим, прихильним» | давньоруська |
| priêks «радість» | латиська |
| приjае «подобається; дає користь» | македонська |
| pśaś | нижньолужицька |
| freien «сватати» | нововерхньонімецька |
| przyjać «сприяти» | польська |
| prijati | праслов’янська |
| прыя́ть «бути відданим, прихильним» | російська |
| прѝjати «подобатися, смакувати; давати користь, бути корисним» | сербохорватська |
| priat' | словацька |
| príjati «пасувати, годитися, відповідати, бути корисним» | словенська |
| пригати «сприяти» | старослов’янська |
| přáti | чеська |
| *prьjati | ? |
| príyatē «є задоволеним» | ? |
| prīṇāti «тішить» | ? |
| frīnāiti «любить, цінує» | ? |
| frijônds «друг» | ? |
| прыя́ть «бути відданим, прихильним» | ? |
| przyjać «сприяти» | ? |
| pśijaś «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України