ПРАЩУРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

помилкове пов’язання з р. укр. шу́рин «брат жінки», укр. шуря́к «тс.» (Младенов 696; Горяев 427), з р. чур (меня) «цур (мене)» (Никольский ФЗ 1891, 4–5, 11; Желтов ФЗ, 1876, 4, 37), з п. szczury «худий», szczur «щур, пацюк» (Brückner 545);

псл. *prask(j)urъ «прапрадід», пов’язане, очевидно, зі svekrъ «свекор»;

споріднене з лит. prakūrėˊjas «родоначальник»;

іє. *(s)keur-, *(s)kur-;

р. пра́щур «пращур», бр. пра́шчур «тс.», др. пращуръ «прапрадід; праправнук», пращюръ «тс.», п. praszczur «пращур», ст. praskurzę «праправнук», стсл. праштоуръ «тс.»;

псл. šurinъ, šurь «тс.»;

іє. *si̯ǝur(io)- «брат дружини» ‹ *si̯ū- «шити; в’язати», отже, «той, що зв’язаний (з родом)»;

споріднене з дінд. syālá-ḥ «брат дружини»;

менш вірогідне зближення зі svekrъ (Bern. IF 10, 155), з р. своя́к (Pedersen Studi baltici 4, 153), з пра́щур (Mikl. EW 345; Горяев 427; Младенов 696);

р. шу́рин «шурин», др. шуринъ, п. ст. szurzyn, болг. шу́рей, [шу́рек], м. шура, схв. шу̑ра, шу̀ра̑к, шу̀рjа̄к, цсл. шѹринъ, шѹрь;

зіставлялося також із шу́рин (Преобр. І 124; Младенов 696; Горяев 427), з р. чур (меня) (Желтов ФЗ 1876/4, 37), з чурба́к, пов’язаним з псл. *čurъ «межа, рубіж; символічне зображення предка-охоронця», що походить з іє. *keur «різати, рубати» (Лукінова З архаїчної лексики // Київ. Полісся 79–83);

припускалася спорідненість з лит. prakūrėė́jas, яке зіставлялося з гр. ϰυ̃ρος «сила, влада», ϰύριος «пан», дірл. caur, cur «герой», дінд. c̦ávīras «могутній», c̦ūras «сильний, герой» (Трубачев Терм. родства 72–73; Mikl. EW 344; Bern. IF 10, 155);

загальновизнаної етимології не має;

псл. (pra)ščurъ;

р. щур «предок», пра́щур, бр. пра́шчур «тс.», др. пращуръ, пращюръ «прапрадід; правнук», п. praszczur «пращур; ст. правнук», praskurzę «правнук», цсл. праштîуръ «тс.»;

зіставляється з псл. *čr̥ta «риса» (ЭССЯ 4, 134) і далі з лит. kiáuras «дірявий, діра», kiùrti «ставати дірявим», лтс. caũrs «дірявий», свн. schore «тріщина»;

менш прийнятний погляд про тюркське походження р. чересчу́р (з чув. tšaruzǝ̂r «безмежно») (Gauthiot MSL 16, 88);

у такому разі прийнятне припущення (Младенов РФВ 71, 455) про зв’язок зі щур «пацюк» (як з нічною твариною), пор. укр. пра́щур «прапрадід, предок»;

може бути реконструйоване псл. *čurъ з іє. *keur- «різати»;

найбільш прийнятною є гіпотеза про зв’язок із чур(ъ) «межа, рубіж», виділюваним в р. чересчу́р (Желтов ФЗ 4, 1876, 28; КЭСРЯ 491, 497) з давнішою семантикою «дух предка-охоронця»: дерев’яними стовпцями, що символізували предків, позначалися межі земельних володінь;

р. чурба́к (разом з іншими, пов’язаними з ним словами) загальновизнаної етимології не має;

запозичення з російської мови;

р. [чурба́к, чура́к, чурба́н, чу́рка] «тс.»;

задовільної етимології не має;

пов’язується зі словом цу́рка «палиця (для відганяння ворожої сили)» (Преобр. ІІ, вып. последний 81–82) або може розглядатися як символічне дерев’яне зображення далекого предка (духа-охоронця дому), тоді вигуки цур, цур-цура́ є зверненнями до цього духа, прикликанням його, пор. припущення зв’язку зі словами пра́щур (Желтов ФЗ 1876/4, 37; Никольский ФЗ 1891/4-5, 11) і чорт (Bern. І 164), з гр. ϰύριος «пан, господь» (Зеленин ІІ 93);

гіпотези про запозичення р. чур з чув. tšar (чар) «тримай, спиняй, стій» (Gauthiot MSL 16, 89), дсканд. Туr «бог війни» (Погодин ЖСт. 20, 427) менш прийнятні;

р. чур, бр. цур, [чур], п. cur «чорт» (з укр.);