ПРАЩУРИ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: прабатьки; пращури; прародичі

Предок – 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). «В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків» (Михайло Коцюбинський); «Предків я знав по пальцях – до мого діда включно» (Юрій Яновський). Це також той, від кого починається родовід (про людей); родоначальник якогось виду або роду (про тварин). «Предком усіх домашніх котів є африканський дикий кіт» (з журналу). Переважно у множині: предки – люди, які жили задовго до теперішніх часів.
Пращур – далекий предок. «І от він (Павло) стоїть на цій багатостраждальній землі, густо политій кров'ю ще його пращурів» (Василь Кучер).
Слова потомок і нащадок визначають відношення між попередніми та наступними поколіннями. Насамперед так називаємо людей відповідно до їхніх безпосередніх предків (батьків, дідів, прадідів, прапрадідів). «Він був із сім'ї нащадків давнього козацького роду; потомок гетьмана». Звідси й потомство у розумінні молоде, нове покоління стосовно старшого, стосовно батьків. Потомство родини Сагайдаків. У цьому ряду стоїть і розмовне найменування дитини (переважно сина) нащадок, рідше потомок. Наприклад: професорський нащадок; «А діти є? – запитав дід. Кулик випростався: – Якщо правду казати, то більше як у мене потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті» (Олесь Гончар). Широко відомі вислови – потомствений робітник, селянин, учитель, киянин – про осіб, які за народженням належать до певного стану або до родини, кілька поколінь якої працюють у певній сфері, походять з певної місцевості. А потомствений у значенні «родовий, спадковий» сприймається сьогодні як застаріле слововживання: потомствене володіння, потомствений маєток. Люди майбутніх поколінь – це нащадки, потомки сучасних, тих, які передують їм: «Нам заздрити будуть нащадки» (Володимир Сосюра), «Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути» (переклад Бориса Тена). Коли йдеться про тварин, рослин, вживаємо потомок, потомство.
Відоме ще в українській мові нащадок у значенні «спадщина»: залишити дітям у нащадок любов до землі; йти в прийми з усім своїм нащадком. Такі вислови трапляються у творах класиків, а в сучасному вжитку їх замінили спадок, спадщина.