ПОХИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спохо́ва́стий «похилий» (про схил гори)
неясне;
можливо, результат контамінації основ спуск (спуско́ватий) і похи́лий (пор. [спохи́л] «схил», [спохи́лий] «похилий»);
бр. [спахо́вы] «спадистий», [спахо́вісты] «тс.», п. [spachowy, spachowaty] «тс.» (з бр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
спахо́вий
«спадистий, похилий»
спо́хі́в
«схил (гори)»
(на спо́хові)] Нед, Куз
спохо́ва
«похило»
спохова́тий
спохо́вина
«тс.»
спохо́винний
спохо́лий
«тс.»
спохолом
«косо, похило»
спо́хом
«круто вниз»
спухо́вато
«похило, спадисто»
спухо́вий
«який поступово звужується (донизу або догори)»
(про яму)
спухо́вистий
«тс.»
спухо́во
«тс.; так, щоб звужувалось»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спахо́вы «спадистий» | білоруська |
| спахо́вісты «тс.» | білоруська |
| spachowy «тс.» (з бр.?) | польська |
| spachowaty «тс.» (з бр.?) | польська |
| спуск (спуско́ватий)(пор. [спохи́л] «схил», [спохи́лий] «похилий») | українська |
| спуско́ватий | українська |
| похи́лий | українська |
| спохи́л | українська |
| спохи́лий | українська |
хили́ти «нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим, нахиляти СУМ, [сунути, валити валом] Чаб»
припускається корінь *ksū-l-, що зближується з *ksou-d- (› xudъ) (Мельничук Этимология 1966, 214–215);
менш переконливі зіставлення з ч. ст. chúlost «сором», chuliti «нахиляти» (Machek Studie 100), з алб. hunjem «cхилятися, принижуватися», uń, huń «принижений, приборканий, втихомирений» (Bern. I 413), з гр. ϰύπτω «нахилятися, нагинатися», ϰῡφός «нахилений, зігнутий» (Machek ESJČ 212) або з гр. χωλός «кривий» (Petersson AfSlPh 35, 362);
висловлювалася також думка про спорідненість зі слн. húla «плечовий суглоб», псл. skula (в обох словах в основі значення «вигин, опуклість» – ЭССЯ 8, 155–157), із псл. xula «осуд, ганьба» (Черных II 338–339);
загальновизнаної етимології не має;
псл. xyliti «нагинати»;
р. хи́лый, бр. хілі́ць, п. chylić, ч. chýliti, слц. chýlit’, вл. chilić, нл. chyliś, болг. хи́лав «слабий, хворобливий», схв. хи̏лав «підступний, лукавий», ст. хилити, слн. híliti «гнути, згинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихиля́си
вихиля́сом
захи́лий
«виснажений»
захилі́ти
«ослабнути»
на́вхилки
на́вхильки
на́схил
на́схиль
на́хил
нахи́лий
на́хилки
на́хилку
на́хилци
«хильцем, зігнувшись, пригнувшись, крадькома»
нахи́льний
на́хильцем
на́хильци
нахиля́ти(ся)
невідхи́льний
непідхи́льний
непохи́льний
«постійний, незмінний»
неприхи́льник
неухи́льний
одхи́л
одхили́ти
одхи́льний
охиля́ти
«заступатися, захищати»
пере́хил
пере́хи́льцем
по́хи́л
похи́лий
похи́лина
похи́листий
похи́льний
похи́льчастий
при́хи́л
прихи́лець
прихи́листий
прихи́лище
прихи́лля
прихи́лок
прихи́льний
прихи́льник
спохи́льний
спо́хів
«схил»
схил
схи́лення
схи́ли́стий
схи́лком
«нахилившись»
схи́лок
схи́льний
схильни́стий
схи́льність
схи́льчи́вий
схильчи́стий
уна́хилку
у́хил
ухи́льний
ухи́льник
ухи́льницький
хи́лий
«нагнутий, похилений»
хилки́й
«гнучкий»
хилкомъ
«нахилившись, крадучись»
(XVI ст.)
хи́лци
хиль
хи́льки
хи́льний
хи́льцем
хи́льці
хи́лю-хи́лю
хиля́к
«миршавий чоловік (хлопець)»
хиля́стий
«хиткий, хисткий»
хиля́ти
хиля́тися
«тинятися, вештатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hunjem «cхилятися, принижуватися» | албанська |
| хілі́ць | білоруська |
| хи́лав «слабий, хворобливий» | болгарська |
| chilić | верхньолужицька |
| ϰύπτω «нахилятися, нагинатися» | грецька |
| χωλός «кривий» | грецька |
| chyliś | нижньолужицька |
| chylić | польська |
| skula (в обох словах в основі значення «вигин, опуклість» -- ЭССЯ 8, 155--157) | праслов’янська |
| xula «осуд, ганьба» | праслов’янська |
| xyliti «нагинати» | праслов’янська |
| хи́лый | російська |
| лав «підступний, лукавий» | сербохорватська |
| chýlit' | словацька |
| húla «плечовий суглоб» | словенська |
| híliti «гнути, згинати» | словенська |
| chúlost «сором» | чеська |
| chýliti | чеська |
| *ksū-l- | ? |
| *ksou-d- (› xudъ)(Мельничук Этимология 1966, 214--215) | ? |
| chúlost «сором» | ? |
| chuliti «нахиляти» | ? |
| uń | ? |
| huń «принижений, приборканий, втихомирений» | ? |
| ϰῡφός «нахилений, зігнутий» | ? |
| хилити | ? |
хула́ «огуда»
псл. xula;
вважається спорідненим з xvala (іє. *sou-l-/su̯-ō-l-), пор. бр. [хула́] «хвала» (Потебня РФВ IV 202; Ильинский ИОРЯС 23, 168–170; ЭССЯ 8, 114–115) і, можливо, з дінд. svárati «звучати, співати, хвалити» (іє. *su̯e-r-);
припускався також зв’язок з коренем xyl- › укр. хили́ти, похи́лий (Bern. I 406; Фасмер IV 283–284; Младенов 673), зіставлялося з псл. skula «виступ, опуклість» (Мельничук Этимология 1966, 214; Brückner KZ 51, 237–238), з гот. (bi-)sauljan «марати», bisaulnan «маратися» (Matzenauer LF 7, 224; 8, 4; Bezzenberger BB 22, 479; Эндзелин СБЭ 71; Pedersen IF 5, 63–64);
розглядалося як експресивна зміна псл. *kudla, пов’язаного з др. кудити «лаяти, гудити» та ін. (Machek Studie 99);
псл. xuliti пояснювалося як запозичення з гот. hōlōn «обманювати», двн. huolian «тс.» (Meillet Études II 252);
р. хула́, бр. [хула́] «хвала», др. хула «хула; ганьба», ч. ст. chúlost «сором», болг. ху́ла, м. хула, схв. ху̏ла, слн. [húla], стсл. хоула;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оху́ла
«гана, докір»
хул
«тс.»
хули́тель
«огудник»
хули́ти
хульни́й
«глузливий»
хульни́к
«насмішник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хула́ «хвала» | білоруська |
| хула́ «хвала» | білоруська |
| ху́ла | болгарська |
| hōlōn «обманювати» | готська |
| huolian «тс.» | давньоверхньонімецька |
| svárati «звучати, співати, хвалити» (іє. *su̯e-r-) | давньоіндійська |
| кудити «лаяти, гудити» | давньоруська |
| хула «хула; ганьба» | давньоруська |
| хула | македонська |
| xula | праслов’янська |
| skula «виступ, опуклість» | праслов’янська |
| *kudla | праслов’янська |
| xuliti | праслов’янська |
| хула́ | російська |
| ла | сербохорватська |
| húla | словенська |
| хоула | старослов’янська |
| хили́ти | українська |
| chúlost «сором» | чеська |
| хула́ «хвала» | ? |
| xyl- | ? |
| похи́лий | ? |
| bisaulnan «маратися» | ? |
| chúlost «сором» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України