ПОТОРОЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
поторо́ча «привид; опудало, мара; [викидень; нешлюбна нехрещена підкинута (вбита) дитина; дитина-перевертень (підкинута чортом) Нед]»
неясне;
зіставляється (Потебня РФВ 3, 194–196) з потерча́;
непереконливе виведення (Фасмер III 345) з *potъrčь, пов’язуваного з торка́ти, р. [торка́ть];
ще менше задовольняє пов’язання (Matzenauer LF 13, 183) з лит. tar̃ti «говорити, казати», pratarknė˜ «передмова»;
р. [поторо́ча, поторо́чь] «зустріч, випадок, подія; докладна розповідь; приповідка; несподіваний нещасний випадок, зурочення; перешкода; вискочка, той, хто всюди встряє», бр. [поторо́ча] «страховище, опудало», п. [potorocza] «страховище; карлик, малюк», [pata-rocza, potorocze, potorok] «тс.» (з укр.?);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поторо́ча «страховище, опудало» | білоруська |
| tar̃ti «говорити, казати» | литовська |
| pratarknė˜ «передмова» | литовська |
| potorocza «страховище; карлик, малюк» | польська |
| pata-rocza «тс.» (з укр.?) | польська |
| potorocze «тс.» (з укр.?) | польська |
| potorok «тс.» (з укр.?) | польська |
| торка́ть | російська |
| поторо́ча | російська |
| поторо́чь «зустріч, випадок, подія; докладна розповідь; приповідка; несподіваний нещасний випадок, зурочення; перешкода; вискочка, той, хто всюди встряє» | російська |
| потерча́ | українська |
| *potъrčь | українська |
| торка́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України