ПОРСКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. pur̃kšti «порскати, пирхати (як кіт)», лтс. purskât «тс.»;

псл. *p^ъr̥skati, очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до pryskati «прискати»;

р. [порска́ть] «кидатися куди-небудь; пирскати від сміху», бр. [по́рскаць] «форкати; прискати від сміху», п. parskać «пирхати; сичати, потріскувати», ч. prskati «бризкати, прискати, пирхати», слц. prskat’ «тс.», вл. porskać «чхати; пирхати», нл. parskaś «пирхати; бризкати; метати іскри», схв. пр̏скати «пирхати; тріщати», слн. pŕskati «пирхати, хропіти»;

пов’язане з розпо́рскувати, утвореним з префікса роз- і основи дієслова по́рскати;

назва зумовлена тим, що дозрілі плоди цієї рослини тріскаються і розкидають на всі боки насіння від найменшого дотику;

схв. пр̏скавац «тс.»;

п. parskać «пирхати, фиркати» відповідає укр. по́рска́ти, пи́рскати (див.);

запозичення з польської мови;

очевидно, пов’язане з по́рска́ти, при́скати (див.);

не зовсім ясне;

вважається результатом метатези у формі при́скати (пор. аналогічні співвідношення у [пирщ] – прищ, [кирва́вий] – крива́вий), при цьому припускається вплив по́рскати (Булаховський Вибр. пр. ІІ 273);

пояснюється також (Фасмер ІІІ 333–334; Шахматов ИОРЯС 7/2, 338) як експресивний варіант форми по́рскати;

р. пы́рскать «бризкати, пирхати; несподівано вискакувати», бр. пы́рскаць «бризкати, пирхати», п. [pyrskać] «бризкати, прискати», нл. pyršyć se «розлітатися; бити» (про дощ), схв. пр́скати «тс.»;