ПОРОХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
по́рох «пил; рід вибухової речовини»
споріднене з дінд. pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий», дісл. fors «водоспад», лтс. pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна», parslas «пластівень снігу», лит. purslas «піна (на губах)», хет. papparš- «прискати»;
псл. *porxъ ‹*pors-, пов’язане чергуванням голосних з *pъr̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба»), *pьr̥stь (укр. персть);
р. по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]», бр. по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]», др. порохъ «пил», п. proch «пил; рід вибухової речовини», [parch] «пил», ч. слц. prach «пил, рід вибухової речовини», вл. нл. proch «пил; порошок; рід вибухової речовини», болг. прах «пил, порошок», м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», стсл. прахъ «порох, пил»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпоро́шник
«пилосос»
запоро́ха
«порошинка в оці»
запоро́шина
«тс.»
напоро́ха
«пил, сміття»
папоро́ша
«пороша»
пороха́нь
«гниле дерево»
пороха́рня
«пороховий завод»
пороха́чка
«кріт»
порохівни́к
«пильовик (плащ)»
порохівни́ця
порохі́вня
«пороховий склад; пороховий завод»
порохки́й
«який розсипається на порох; пухкий»
порохна́вий
«порохнявий»
порохна́віти
порохна́вка
«чорнозем, перегній»
порохна́тий
«зітлілий, трухлявий»
порохна́че
«гниле дерево»
(зб.)
порохни́й
«порошний»
порохни́на
«тс.»
порохни́стий
«тс.»
порохни́ця
порохні́ти
порохно́
поро́хня́
«порохно»
порохня́ва
«тс.»
поро́хня́вий
(Ме)
порохня́віти
порохня́вка
порохнявкова́тий
«перегнійний; багатий на перегній»
порохня́к
«(зб.) гниле дерево Нед; старезна людина ЛексПол; трухлява палиця, трухлявий шматок дерева ВеБ»
порохня́ний
«порохнявий»
порохня́р
«майстер, який виготовляє порох»
порохня́чка
«тс.»
порохова́тий
«порошний, курний»
порохови́ще
«пороховий склад»
порохо́вня
«тс., пороховий завод»
по́рохо́нь
«порохно Нед; гниле дерево»
поро́ша
«пухкий сніг»
поро́ши́на
пороши́ти
порошкува́ти
«пульверизувати»
порошни́й
порошни́к
«ріг на порох, пляшка на порох Нед; пилосос Куз»
порошни́ця
«порохівниця»
поро́шно
порошня́
«грибковий чорний пил на колосках пшениці»
по́рошо́к
поруши́на
«порошина в оці»
при́порох
«шар пилу»
розпоро́шка
(у виразі [у розпоро́шку] «врозтіч»)
розпоро́шувач
(техн.)
спорохні́вка
«гнилушка, кусок гнилого дерева»
спорохні́лий
спорохнілка
спорохня́вілий
спорохнявка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]» | білоруська |
| прах «пил, порошок» | болгарська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | верхньолужицька |
| pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий» | давньоіндійська |
| fors «водоспад» | давньоісландська |
| порохъ «пил» | давньоруська |
| pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна» | латиська |
| parslas «пластівень снігу» | латиська |
| purslas «піна (на губах)» | литовська |
| прав | македонська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | нижньолужицька |
| proch «пил; рід вибухової речовини» | польська |
| parch «пил» | польська |
| *porxъ | праслов’янська |
| *p<SUP>ъ</SUP>r̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба») | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥stь (укр. персть) | праслов’янська |
| по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «порох, пил» | старослов’янська |
| papparš- «прискати» | хетська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | чеська |
незапоро́шени(й) «нічим не заплямований» (про людину)
результат видозміни форми [незапоро́чени(й)] «тс.», зближеної з основою слів по́рох, пороши́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| незапоро́чени(й) «тс.» | українська |
| по́рох | українська |
| пороши́ти | українська |
спе́рма «рідина в чоловічих статевих залозах»
нім. Spérma, фр. sperme, англ. sperm «тс.» походять від пізньолат. sperma «сім’я, насіння», що відтворює гр. σπέρμα «сім’я (рослинне або тваринне); плід; паросток, дитя, нащадок; сівба; запліднення», пов’язане з дієсловом σπείρω «сію, розсіваю, розкидаю, розсипаю; поливаю», спорідненим з вірм. sp‘iṙ «розсіваю, розкидаю», двн. spriu «висівки», свн. sproewen «розкидати, розсіювати», гот. *sprēwjan, снідерл. spraeien, дангл. sprēawlian «тс.», кімр. ffreuo «течу», ffrau «вибризкування; потік», лтс. sprautiês «зійти, пробитися» і, далі, з псл. *pьr̥xati «мжичити, дощити», *pьr̥stь «земля, прах», укр. персть «земля» та, з іншим ступенем вокалізму, псл. *porxъ «пил», укр. по́рох;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. бр. болг. м. спе́рма, п. ч. слц. spеrma, схв. спе̏рма, слн. spêrma;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sperm «тс.» | англійська |
| спе́рма | білоруська |
| спе́рма | болгарська |
| sp'iṙ «розсіваю, розкидаю» | вірменська |
| *sprēwjan | готська |
| σπέρμα «сім’я (рослинне або тваринне); плід; паросток, дитя, нащадок; сівба; запліднення» | грецька |
| σπείρω «сію, розсіваю, розкидаю, розсипаю; поливаю» | грецька |
| sprēawlian «тс.» | давньоанглійська |
| spriu «висівки» | давньоверхньонімецька |
| ffreuo «течу» | кімрська |
| ffrau «вибризкування; потік» | кімрська |
| sprautiês «зійти, пробитися» | латиська |
| спе́рма | македонська |
| Spérma | німецька |
| sperma «сім’я, насіння» | пізньолатинська |
| spеrma | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥xati «мжичити, дощити» | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥stь «земля, прах» | праслов’янська |
| *porxъ «пил» | праслов’янська |
| спе́рма | російська |
| спе̏рма | сербохорватська |
| sproewen «розкидати, розсіювати» | середньоверхньнімецька |
| spraeien | середньонідерландська |
| spеrma | словацька |
| spêrma | словенська |
| персть «земля» | українська |
| по́рох | українська |
| sperme | французька |
| spеrma | чеська |
пи́рхати «шумно випускати повітря з ніздрів чи рота; судорожно кашляти»
остаточно не з’ясоване;
вважається звуконаслідувальним утворенням (Фасмер ІІІ 247);
висловлювалося також припущення (Преобр. ІІ 48–49; Brückner 410–411) про зв’язок з коренем *perx-/*porx- ‹ *pers-, тим самим, що і в персть, пе́рхоть, по́рох, причому вважалося, що первісним значенням тут було «з кашлем виділяти бризки», можливо, пов’язане з [при́хати] «кашляти» (пор.);
р. перха́ть «кашляти», бр. пы́рхаць «пирхати», пе́рхаць «кашляти», п. [pierszeń] «чихотна трава, тисячолисник», ч. prchati «прискати», слц. prchúl’at’ «кашляти», болг. пръ́хам «пирхаю», слн. pŕhati «пирхати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запи́рханий
«який задихався»
перха́ти
«кашляти»
перхота
«лоскотання в горлі»
пирхо́та
«тс.; кашель»
поперхну́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пы́рхаць «пирхати» | білоруська |
| пе́рхаць «кашляти» | білоруська |
| пръ́хам «пирхаю» | болгарська |
| *perx-/*porx- | індоєвропейська |
| pierszeń «чихотна трава, тисячолисник» | польська |
| перха́ть «кашляти» | російська |
| prchúl'at' «кашляти» | словацька |
| pŕhati «пирхати» | словенська |
| персть | українська |
| пе́рхоть | українська |
| по́рох | українська |
| при́хати «кашляти» (пор.) | українська |
| prchati «прискати» | чеська |
порохавка «гриб порхавка, Lycoperdon bovista L.» (бот.)
назви зумовлені тим, що порхавка після дозрівання наповнюється спорами у вигляді пилу;
похідні утворення від по́рох;
п. [prochówka], вл. porchawa, полаб. porx, болг. прахавица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пороха́лка
порохнавія
порохна́вка
порохнявка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прахавица «тс.» | болгарська |
| porchawa | верхньолужицька |
| porx | полабська |
| prochówka | польська |
| по́рох | українська |
порохва́чка «жирна жовта глина, дуже пластична»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з по́рох;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пороші́в'є
«глиняний горщик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рох | українська |
порохонь «гриб Agaricus sulphuratus» (бот.)(інша назва [трут])
пов’язане з по́рох;
первісно могло стосуватися постарілих, спорохнявілих грибів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рох | українська |
прах «порох, пил; щось нецінне, минуще; тіло померлої людини»
стсл. прахъ «тс.; порох», як і ч. слц. prach «пил; порох; рештки, попіл», болг. прах, м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», відповідає укр. по́рох;
запозичення зі старослов’янської мови;
р. бр. прах «прах», др. прахъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́пра́х
«цілком, до решти, ущент»
прахове́нький
«поношений, благенький»
пра́хом
(у виразі іти п. «пропадати, гинути»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прах «прах» | білоруська |
| прах | болгарська |
| прахъ «тс.» | давньоруська |
| прав | македонська |
| прах «прах» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил; порох; рештки, попіл» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «тс.; порох» | старослов’янська |
| по́рох | українська |
| prach «пил; порох; рештки, попіл» | чеська |
прашува́ти «полоти, сапати»
запозичення зі східнороманських мов;
молд. рум. prăşí «полоти, прополювати, проорювати; сапати» є словами південнослов’янського походження;
пор. болг. пра́ша «порошу; [скопую, розпушую землю (біля кукурудзи тощо)]», схв. пра́шити «порошити; розпушувати; обкопувати (виноградник)», що походять відповідно від болг. прах «порох, пил», схв. пра̑х «тс.», яким відповідає укр. по́рох;
р. (бессараб.) [прашева́ть] (кукурузу) «підгортати (кукурудзу)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прашови́ння
«поління, сапання»
прашо́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́ша «порошу; [скопую, розпушую землю (біля кукурудзи тощо)]» | болгарська |
| прах «порох, пил» | болгарська |
| prăşí «полоти, прополювати, проорювати; сапати» | молдавська |
| прашева́ть «підгортати (кукурудзу)» (бессараб.)(кукурузу) | російська |
| prăşí «полоти, прополювати, проорювати; сапати» | румунська |
| пра́шити «порошити; розпушувати; обкопувати (виноградник)» | сербохорватська |
| пра̑х «тс.» | сербохорватська |
| по́рох | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України