ПОРОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
поро́к «вада, хиба»
очевидно, через російське і, далі, давньоруське посередництво запозичено зі старослов’янської мови;
стсл. порокъ «догана, докір, хула», як і вл. porok «осуд, гана; недолік», нл. porok «осуд, докір», походить від псл. porokъ «тс.», утвореного за допомогою префікса po- «по-» від дієслова *rekti «говорити»;
р. болг. поро́к, бр. паро́к, др. порокъ «недолік, вада; нарікання, докір», слц. заст. porok «вада», м. порок «вада, хиба», схв. по̀рок «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
незапоро́чени
«незаплямований»
незапоро́шени
«тс.»
непо́рок
«чесність»
непоро́ки
«погані чутки Ж; недобра слава»
опоро́к
«порок»
опоро́ка
«неслава»
поро́чити
«ганьбити, паплюжити, знеславлювати»
поро́чний
«який має пороки; розпусний; хибний»
пренепоро́чний
споро́кати
«забруднити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́к | білоруська |
| поро́к | болгарська |
| porok «осуд, гана; недолік» | верхньолужицька |
| порокъ «недолік, вада; нарікання, докір» | давньоруська |
| порок «вада, хиба» | македонська |
| porok «осуд, докір» | нижньолужицька |
| porokъ «тс.» | праслов’янська |
| *rekti «говорити» | праслов’янська |
| поро́к | російська |
| по̀рок «тс.» | сербохорватська |
| порокъ «догана, докір, хула» | старослов’янська |
поро́ки «старовинні військові прилади для розбивання мурів фортець, рід таранів» (мн.)
псл. *porkъ, очевидно, пов’язане з дієсловом *perti «бити», укр. пе́рти;
зводиться також (Schuster-Šewc 1159) до іє. *(s)per- «прискати, викидати»;
непереконливе зіставлення з дінд. paraśúḥ «сокира», гр. πέλεκυς «тс.; молот», розгляданими як запозичення, пов’язані з ак. pilakku «кинджал» (Kretschmer Einl. 105);
р. по́рок, др. порокъ, п. porok «таран», ст. prok «машина для метання снарядів, уживана при облогах», ч. слц. prak «праща; катапульта», вл. prok «праща, арбалет; лук», prokać «кидати, метати; стріляти з арбалета», нл. prok «праща», prokaś «кидати пращею; стріляти», м. прака «праща», цсл. пракъ «військова машина для здобування міст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поро́чник
«той, що робить пороки»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pilakku «кинджал» | аккадська |
| prok «праща, арбалет; лук»«кидати, метати; стріляти з арбалета» | верхньолужицька |
| prokać «праща, арбалет; лук»«кидати, метати; стріляти з арбалета» | верхньолужицька |
| πέλεκυς «тс.; молот» | грецька |
| paraśúḥ «сокира» | давньоіндійська |
| порокъ | давньоруська |
| *(s)per- «прискати, викидати» | індоєвропейська |
| прака «праща» | македонська |
| prok «праща»«кидати пращею; стріляти» | нижньолужицька |
| prokaś «праща»«кидати пращею; стріляти» | нижньолужицька |
| porok «таран» | польська |
| *porkъ | праслов’янська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| по́рок | російська |
| prak «праща; катапульта» | словацька |
| пе́рти | українська |
| пракъ «військова машина для здобування міст» | церковнослов’янська |
| prak «праща; катапульта» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України